ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 140/217/16-к
провадження № 51-615км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_8,
суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_11,
прокурора ОСОБА_12,
захисника засудженої ОСОБА_13,
представника потерпілого ОСОБА_14,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_13 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 12 липня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 9 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020000000232, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Житомира, жительки АДРЕСА_1 ),
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 12 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ситковецьке" заподіяну матеріальну шкоду на суму 216 000 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона за обставин, установлених судом та детально наведених у вироку, обіймаючи посаду фінансового директора ТОВ "Ситковецьке", у період з 15 жовтня по 17 грудня 2014 року, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, порушуючи наказ цього товариства від 3 вересня 2014 року № 36, без погодження з директором ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надала вказівки головному бухгалтеру товариства ОСОБА_4 щодо перерахування коштів на загальну суму 216 000 грн із розрахункового рахунку товариства на її особистий рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк". Так, ОСОБА_4, який підпорядковувався ОСОБА_1, за допомогою системи "Клієнт-банк" здійснив перерахування коштів з розрахункового рахунку ТОВ "Ситковецьке" на її картковий рахунок із призначенням платежів "Повернення зворотної фінансової допомоги", а саме: 15 жовтня 2014 року на суму 200 000 грн, 22 жовтня 2014 року на суму 7000 грн та 17 грудня 2014 року на суму 9000 грн. Після цього ОСОБА_1 зняла перераховані кошти зі свого рахунку та розпорядилася ними на власний розсуд, заволодівши таким чином коштами ТОВ "Ситковецьке" на загальну суму 216 000 грн.
Під час судового розгляду прокурор змінив обвинувальний акт, згідно з яким ОСОБА_1 у період з 15 жовтня по 17 грудня 2014 року самовільно з метою повернення на свою користь заборгованості за тристороннім договором про заміну боржника (уступлення права вимоги) від 3 березня 2013 року, порушуючи наказ ТОВ "Ситковецьке" від 3 вересня 2014 року № 36, надала вказівки головному бухгалтеру ОСОБА_4 про перерахування коштів з розрахункового рахунку ТОВ "Ситковецьке" на картковий рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 216 000 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК, тобто у самовільному, всупереч уставленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 9 листопада 2021 року вказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги доказів, що підтверджують наявність заборгованості ТОВ "Ситковецьке" перед ОСОБА_1 на суму здійсненого на її користь перерахування коштів, унаслідок чого неправильно кваліфікував дії останньої за ч. 4 ст. 191 КК. Вважає, що суд необґрунтовано визнав недопустимими ряд доказів у зв`язку з тим, що такі докази не були відкриті стороною захисту відповідно до вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки сторона обвинувачення була обізнана з наявністю та зі змістом наданих документів. На її думку, у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого їй кримінального правопорушення. Стверджує, що місцевий суд неналежно оцінив докази, що призвело до необ`єктивного встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, ухвалення необґрунтованого та невмотивованого судового рішення. Зазначає, що апеляційний суд не спростував доводів сторони захисту та не дав їм належної оцінки. Також посилається на те, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, не врахував даних про її особу та обставин, які пом`якшують покарання, при цьому безпідставно врахував невизнання нею винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину та невідшкодування завданих злочином збитків, що призвело до призначення суворого покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник засудженої ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_13 підтримала касаційну скаргу, просила скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Представник потерпілого ОСОБА_14 касаційну скаргу не підтримав та просив залишити судові рішення без змін. Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Положеннями ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Зважаючи на приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, переглядаючи вирок стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останньої, апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Так, захисник в апеляційній скарзі вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. На його думку, місцевий суд не взяв до уваги наданих стороною захисту доказів, а саме показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, договорів, судових рішень у порядку цивільного і господарського судочинства та не дав їм належної оцінки, що призвело до необґрунтованого й незаконного засудження ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК. Вважав, що у справі надано докази, які підтверджують наявність заборгованості ТОВ "Ситковецьке" перед ОСОБА_1 в розмірі 220 000 грн. Стверджував про безпідставне визнання недопустимими ряду доказів через їх невідкриття стороною захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК, адже такі докази були відкриті стороні обвинувачення та про них було відомо представникам потерпілого ТОВ "Ситковецьке", оскільки товариство було відповідачем у судових справах. Порушуючи питання про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, захисник фактично просив суд апеляційної інстанції дати іншу оцінку доказам, ніж та, яку дав суд першої інстанції, у зв`язку з чим заявив клопотання про дослідження доказів.