ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 688/3336/18
провадження № 51-2412км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_7,
суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
захисника ОСОБА_12 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_13 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від
05 лютого 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого
2020 року ОСОБА_1 та особу, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку зі смертю (далі - особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито)визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено кожному окремо покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Судові рішення стосовно особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку зі смертю (далі - особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито)не оскаржуються.
Строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_1, ухвалено рахувати з 05 лютого 2020 року.
Ухвалено зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 квітня 2018 року по 04 лютого 2020 року включно.
Позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишено без змін.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 11 травня 2022 року вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року в частині іншої особи, яка обвинувачувалася разом зі ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК, скасував, а кримінальне провадження стосовно неї закрив на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку зі смертю.
У решті вирок суду залишено без зміни.
За вироком суду першої інстанції, 24 квітня 2018 року близько 21-ої год ОСОБА_1 та особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, з метою вживання спиртних напоїв прийшли в належне на праві власності ОСОБА_3 домоволодіння
АДРЕСА_1, у якому відпочивали ОСОБА_3 та її співмешканець ОСОБА_4 . На їх стукіт у вікна та двері ОСОБА_3 відкрила двері. У веранді будинку між ОСОБА_1 та особою, кримінальне провадження стосовно якої закрито, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторони, виник конфлікт через небажання останньої прийняти їх пропозицію пройти в будинок та вживати з ними спиртні напої. У цей час із кухні у веранду вибіг ОСОБА_4, відштовхнув ОСОБА_3 в сторону, заперечуючи пропозицію незнайомих йому ОСОБА_1 та особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито, вживати в будинку спиртні напої, повідомив їм, що в будинку не бар і не бордель, став вимагати залишити житло, оскільки вони перешкоджають відпочинку. ОСОБА_1, будучи обурений вимогою ОСОБА_4 покинути приміщення будинку, під час словесного конфлікту з потерпілим, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав йому удару кулаком в обличчя, після чого ОСОБА_4 умисно одного удару кулаком у ділянку лівої частини тулуба та одного удару кулаком в ділянку правої частини тулуба завдала особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, внаслідок чого ОСОБА_4 впав на підлогу. Встаючи з підлоги, коли йому продовжили умисно наносити удари кулаками по обличчю та тілу, ОСОБА_4,щоб захистити своє життя та здоров`я від протиправних посягань, узяв з підлоги сокиру з метою примусити особу, кримінальне провадження стосовно якої закрито, і ОСОБА_1 покинути помешкання та заподіяв останньому сокирою два удари в ділянку голови, після чого особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, і ОСОБА_1 залишили будинок та вийшли на подвір`я. Там особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, вирвала з рук ОСОБА_4 сокиру та з мотивів помсти правою рукою умисно завдала останньому удару по тулубу спереду в бік, після чого правою рукою схопила за ручку сокири і лівою рукою умисно вдарила в ділянку печінки, від чого потерпілий упав на сідниці, а після поштовху особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито, ліг на спину на землю. Потім ОСОБА_1 з мотивів помсти умисно завдав ОСОБА_4 одного удару ногою в підборіддя та обома ногами - не менше трьох ударів у голову й ліву ділянку тулуба, від чого той втратив свідомість. У цей же час особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, умисно заподіяла ОСОБА_4, який лежав непритомним на землі, не менше шести ударів обома ногами в голову та ліву частину тулуба. З метою захисту ОСОБА_4 . ОСОБА_3 лягла на нього і своїм тілом та руками прикрила його тулуб і голову, а особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, та ОСОБА_1 продовжили бити потерпілого ногами, при цьому удари приходились і по руках ОСОБА_5 . На прохання ОСОБА_3 побиття потерпілого припинилось. У результаті протиправних дій особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, спільно зі ОСОБА_1 заподіяли ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що в клінічному перебігу спричинили загрозливе для життя явище - набряк та стиснення головного мозку, зміщення серединних структур головного мозку, і призвели до настання смерті, у цьому випадку мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні Шепетівської ЦРЛ.
Таким чином, дії ОСОБА_1 та особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито, місцевий суд кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12, якого підтримав засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів обох інстанцій та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. При цьому, детально описує фактичні обставини кримінального провадження та зазначає про те, що суди обох інстанцій дали їм неправильну правову оцінку.
Захисник стверджує, що ряд доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, є недопустимими. Так,
він указує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що свідок
ОСОБА_3 надала дозвіл на проведення слідчого експерименту в її домоволодінні. Крім того, проігнорував доводи стосовно того, що у протоколі цієї слідчої дії не зафіксовано ходу та результатів її проведення, а є лише посилання на те, що вона фіксується на відеозапис.
У свою чергу відеозапис цієї слідчої дії, на думку захисника, також є недопустимим доказом, оскільки під час судового розгляду сторона обвинувачення долучила його копію, а не оригінал, яку надалі досліджував суд. Зазначає, що місцевий суд не ухвалив рішення щодо клопотання сторони захисту про визнання додатку у вигляді фототаблиці та стенограми до слідчого експерименту недопустимими доказами. При цьому акцентує, що суд апеляційної інстанції проігнорував вищевказані доводи апеляційної скарги щодо порушень, допущених під час проведення цієї слідчої дії та її фіксації.
Крім того, захисник посилається на те, що ряд процесуальних дій у кримінальному провадженні стосовно його підзахисного проводив слідчий ОСОБА_6, який не входив до групи слідчих, а тому докази, отримані в результаті проведених процесуальних дій, що ініційовані цим слідчим, є недопустимими. При цьому зазначає, що копія витягу з ЄРДР, долучена під час судового розгляду в місцевому суді, а також долучена під час апеляційного розгляду копія постанови про групу слідчих, де ОСОБА_6 зазначений як один із слідчих, що входить до слідчої групи, не підтверджують повноважень останнього. Свою позицію мотивує тим, що ні копія витягу з ЄРДР, ні копія постанови не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК. До того ж цих документів не було в матеріалах кримінального провадження на час завершення досудового слідства, що, на думку захисника, зокрема, підтверджується відсутністю інформації про них у реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Також зазначає, що місцевий та апеляційний суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення додаткової судово-медичної експертизи.
Крім того, касатор посилається на те, що суди обох інстанцій не спростували тверджень щодо самозахисту ОСОБА_1 від протиправних дій загиблого ОСОБА_4 .
На думку захисника, апеляційний суд дав іншу оцінку окремим доказам, яка суттєво відрізняється від оцінки, наданої місцевим судом, однак усупереч приписам ч. 3 ст. 404 КПК повторно їх не дослідив. При цьому захисник не конкретизує, яким саме доказам було надано іншу оцінку. Вважає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний був повторно дослідити докази, які сторона захисту просила визнати недопустимими. Стверджує, що в апеляційній скарзі просив дослідити ряд доказів, однак апеляційний суд їх не дослідив та при цьому не мотивував свого рішення про відмову в їх дослідженні. Зазначене, на його думку, свідчить про невиконання судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки стороні захисту в суді першої інстанції було відмовлено в призначенні додаткової судово-медичної експертизи.
Вважає, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК, не навів суті всіх доводів його апеляційної скарги, відповідним чином не перевірив і не проаналізував їх та не дав на них належної відповіді.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник просив задовольнити його касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
Засуджений підтримав позицію свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Представник потерпілої просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.
Потерпіла ОСОБА_2 направила до Суду клопотання щодо проведення касаційного розгляду без її участі, а також просила касаційну скаргу захисника ОСОБА_12 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника, засудженого, прокурора та представника потерпілої, перевіривши матеріали касаційного провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі захисник.
Захисник піддає сумніву достовірність показань свідка ОСОБА_3 . На його думку, суди безпідставно поклали їх в основу своїх рішень. З цього приводу колегія суддів зазначає, що суди визнали достовірними показання свідка ОСОБА_3 про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Оцінка достовірності доказів не належить до повноважень Верховного Суду, а є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій.
Також, оцінюючи доводи касаційної скарги захисника про визнання недопустимими фактичних даних, отриманих під час проведення слідчого експерименту зі свідком
ОСОБА_3, через порушення процесуальної форми, колегія суддів дійшла висновку, що в цьому випадку порушення, на які посилається захисник, не є настільки істотними, що спричиняють визнання отриманих доказів під час проведення цієї слідчої дії недопустимими.
Так, про проведення слідчого експерименту складено протокол, який підписано без зауважень свідком ОСОБА_3, понятими, статистом і спеціалістом, яким роз`яснено їх права та обов`язки. Хоча в самому протоколі слідчого експерименту докладно не викладено послідовності відтворення свідком фактичних обставин, що мають значення для кримінального провадження, однак до нього долучено численні фототаблиці, на яких відображено конкретні обставини відтворення обстановки та обставин події свідком ОСОБА_3, яка вказувала на місце перебування потерпілого, засудженого та особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито, послідовність їх дій, місце та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень. При цьому слідчий під кожним фотознімком зафіксував дії та детальні коментарі свідка ОСОБА_3 у ході слідчого експерименту. Більш того, проведення слідчого експерименту фіксувалося шляхом безперервного відеозапису, технічний носій із яким долучено до матеріалів кримінального провадження і зміст якого досліджено під час судового розгляду в місцевому суді. Достовірність відображеної на цьому технічному носії інформації стороною захисту не оспорюється. При цьому доводи захисника про те, що відеозапис цієї слідчої дії є недопустимим доказом, оскільки під час судового розгляду сторона обвинувачення долучила його копію, а не оригінал, є неспроможними та суперечать усталеній практиці Верховного Суду (див., наприклад, постанови від 10 вересня 2020 року у справі № 751/6069/19 (провадження № 51-1704км20), від 26 січня 2021 року у справі № 236/4268/18 (провадження № 51-3124км20), від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, (провадження № 51-1878кмо20). Так, згідно з позицією, викладеною у вищевказаних рішеннях, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Питання ідентифікації електронного документа як оригіналу можуть бути вирішені уповноваженою особою, яка його створила (за допомогою спеціальних програм порахувати контрольну суму файлу або каталогу з файлами - CRC-сума, hash-сума), або за наявності відповідних підстав шляхом проведення спеціальних досліджень.