ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 554/5166/19
провадження № 51-741км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5
суддів ОСОБА_6 ОСОБА_7
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
виправданої ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_9 ОСОБА_10
у режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_11
представника потерпілих ОСОБА_12
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170040003646, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Полтави, жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, яке їй інкримінується, вчинене нею.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу, арешту на майно, цивільних позовів, процесуальних витрат, речових доказів у кримінальному провадженні.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що вона 06 листопада 2018 року приблизно о 14:10, керуючи автомобілем марки "MERCEDES BENZ ML250" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) по вул. Соборності з боку вул. Театральної в напрямку вул. В`ячеслава Чорновола в м. Полтаві зі швидкістю 50-60 км/год, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого на перехресті з вул. Лідова і позначеного дорожньою розміткою "зебра" та дорожнім знаком 5.35.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), порушила вимоги пунктів 12.3, 12.4, 12.9 підпункт "б" ПДР, а саме під час виникнення небезпеки для руху у вигляді появи на проїзній частині велосипедиста, що рухався по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу її руху, якого вона об`єктивно могла виявити з моменту його виїзду на пішохідний перехід, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснила наїзд на ОСОБА_2, який переїжджав проїзну частину вул. Соборності, керуючи спортивним велосипедом марки "CARVER".
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причиною ДТП та її наслідків, що настали було порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.3, 12.4, 12.9 підпункт "б" ПДР.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 10 січня 2022 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі сторона обвинувачення, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Як стверджуєпрокурор, суд першої інстанції порушив вимоги статей 22, 332, 370 КПК, оскільки в основу виправдувального вироку поклав виключно докази сторони захисту, а саме показання обвинуваченої і висновок експерта від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789 за результатами проведення комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (далі - висновок експерта від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789), який суперечить висновку експерта від 24 квітня 2019 року № 257/258/35 за результатами комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи (далі - висновок експерта від 24 квітня 2019 року № 257/258/35).
Вважає, що суди необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотань про призначення додаткової та повторної експертизи і не зважили на ряд підстав для їх призначення, а саме: висновки надано одними й тими ж експертами; під час експертизи від 24 квітня 2019 року № 257/258/35 експерт провів розрахунки з урахуванням ситуаційного часу реакції водія 0,8 с, однак у ході експертизи від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789 було взято значення ситуаційного часу - 1,0 с; сторона захисту на вирішення експерта поставила ряд питань з умовою, що зафіксований у схемі до протоколу огляду місця ДТП слід ковзання з позначкою № 1 не належить велосипеду потерпілого, однак указана умова фактично не відповідає самому протоколу; експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не маючи кваліфікації за спеціальністю 6.1 "Дослідження фото-, кіно- обладнання, фотозображень і матеріалів" зробили висновок, що фактично слід № 1 в схемі ДТП не є слідом бокового ковзання велосипеда; експерти в розрахунках використовували застарілі величини щодо усталеного сповільнення руху технічно справного автомобіля під час гальмування на горизонтальній ділянці дороги.
Прокурор також наголошує на тому факті, що суд першої інстанції піддав сумніву достовірність відображення на схемі до протоколу огляду місця ДТП з позначкою № 1 сліду бокового ковзання велосипеда, однак проігнорував те, що протокол огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року та схема до нього підписані всіма учасниками слідчої дії без зауваження, у тому числі ОСОБА_1 .
На переконання сторони обвинувачення, суди застосували вибірковість, оскільки відмітили необхідність проведення ідентифікації сліду з позначкою № 1, проте в судових рішеннях не зазначено про необхідність ідентифікації інших подібних слідів з позначками №8, 9 "сліди бокового ковзання коліс велосипеда", які фактично розташовані на одній лінії зі слідом № 1 після зіткнення і які продовжують цей слід.
Свої доводи обґрунтовує також і тим, що посилання апеляційного суду, який погодився з висновком суду першої інстанції про неналежність висновків експертів від 17 грудня 2018 року № 589, від 23 січня 2019 року № 43, від 24 квітня 2019 року № 257/258/35, на доктрину "плодів отруйного дерева" є безпідставним, оскільки протокол огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року та схема до нього в цілому не були визнані неналежними доказами.
Разом з тим наголошує, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про будь-які суттєві порушення прав і свобод людини під час проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні та не встановлено таких відомостей у ході судового розгляду, а тому суд апеляційної інстанції без будь-якого обґрунтування зазначив про те, що недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
Як відзначає прокурор, суд першої інстанції необґрунтовано та без посилання на досліджені докази зазначив про невстановлення факту користування обвинуваченою мобільним телефоном під час руху безпосередньо перед виникненням ДТП. У свою чергу апеляційний суд указав, що неврахування доказів користування обвинуваченою мобільним телефоном не може вплинути на висновки суду про її винуватість, що, на думку сторони обвинувачення, суперечить вимогам ч. 3 ст. 370 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргузахисник ОСОБА_10 вказує на безпідставність доводів у скарзі та дотримання судом апеляційної інстанції вимог КПК, у зв`язку з чим ухвала Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року відповідає вимогам статтей 370, 419 КПК, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_11 та представник потерпілих ОСОБА_12 надавши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу прокурора.
Виправдана ОСОБА_1 та захисники ОСОБА_9 ОСОБА_10 заперечили проти задоволення касаційної скарги
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу необхідно задовольнити.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели ці суди належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 та з`ясував її позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Так, обвинувачена своєї винуватості в інкримінованому їй діянні не визнала і поміж іншого, зазначила, що неодноразово як під час огляду місця події, так і під час досудового розслідування категорично заперечувала те, що наїзд відбувся на другій смузі руху по колу на вул. Соборності та слід гальмування транспортного засобу, виявлений на цій смузі й позначений на схемі до протоколу огляду місця пригоди за № 1, належить велосипеду, яким керував потерпілий. Наголосила, що зіткнення автомобіля з велосипедом сталося на третій смузі руху по колу на вул. Соборності, де й було виявлено уламки з рамки для кріплення номерного знака до її автомобіля та педалів із велосипеда потерпілого.