ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 753/12578/19
провадження № 51-206 кмо 22
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12
прокурора ОСОБА_13
захисників ОСОБА_14 ОСОБА_15
осіб, щодо яких закрито
кримінальне провадження ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1 ), зареєстрованої в тому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК,
ОСОБА_4 (прізвище змінено у зв`язку з отриманням нового паспорта на прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_3 ), раніше судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року, постановленою під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018100040000576 від 17 січня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, задоволено клопотання захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та закрито вказане кримінальне провадження на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що строк досудового розслідування в кримінальному провадженні було продовжено постановою першого заступника прокурора м. Києва, що не узгоджується з вимогами ст. 294 КПК, оскільки на момент повідомлення про підозру ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) право на вирішення питання про продовження строку досудового розслідування на строк більше трьох місяців покладалось виключно на слідчих суддів. Разом із тим у матеріалах кримінального провадження відсутня ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, що указує на необхідність закриття кримінального провадження з наведених вище підстав.
Київський апеляційний суд 24 листопада 2021 року залишив без змін ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018100040000576 від 17 січня 2018 року.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 438 КПК та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор убачає в тому, що суди дійшли помилкового, на його думку, висновку про те, що строки досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні повинні були продовжуватись виключно слідчим суддею.
Підстави розгляду провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата)
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 23 квітня 2020 року, провадження № 51-728 км 20) дійшов висновку про те, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) є слідчий суддя незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
З такої ж правової позиції виходила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 26 травня 2021 року, провадження № 51-768 км 21), на підставі чого касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного приписами ст. 219 КПК, залишена без задоволення.
Положеннями ч. 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду з метою відступу від висновків, викладених Першою судовою палатою Касаційного кримінального суду в рішенні Верховного Суду від 23 квітня 2020 року (справа № 310/9496/19, провадження
№ 51-728км20) та Третьою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в рішенні від 26 травня 2021 року (справа № 199/4574/20, провадження
№ 51-768км21), з метою формування єдиної правозастосовчої практики на підставі вказаних вище положень ст. 434-1 КПК кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) передала на розгляд Об`єднаної палати.
Колегія суддів, спираючись на приписи статей 217, 219 КПК щодо застосування норм права, передбачених ст. 294 цього Кодексу, вважає, що за умови об`єднання матеріалів декількох досудових розслідувань утворюється об`єднане кримінальне провадження, якому присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше, а тому і правовий режим у об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. Отже, у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, просив скаргу задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Захисники ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також особи, щодо яких кримінальне провадження закрито, - ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вважають ухвали судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, а доводи прокурора безпідставними. Просили відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, учасників касаційного провадження, Об`єднана палата виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України визначає порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень, встановлює кримінальну процесуальну форму, зокрема підстави, умови і порядок здійснення процесуальних дій, види, зміст і форму процесуальних рішень, які можуть бути прийняті під час кримінального провадження.
Вимоги щодо будь-якого кримінального процесуального закону не повинні суперечити вимогам, які ставляться до Кримінального процесуального кодексу України як нормативно-правового акта, зокрема приписам статей 4-9 КПК.
За своєю юридичною силою норми, визначені положеннями вказаних статей, є фундаментальними для кримінального процесу, вони уособлюють і визначають своїм змістом юридичну природу інших його норм, які регламентують окремі інститути (субінститути) кримінального процесуального права, що регулюють специфічні прояви окремих кримінальних процесуальних відносин (зокрема, щодо продовження строків досудового розслідування), які є складовими системної множинності відносно самостійних процесуальних правовідносин його суб`єктів.
Приписи закону, яким до КПК внесені зміни, із набранням чинності є нормами кримінального процесуального закону, а отже, мають віддзеркалювати своїм змістом загальні положення і засади цього закону і застосовуватись у тій частині, яка узгоджується із ними, оскільки вони є невід`ємною складовою системи кримінальних процесуальних гарантій (способів і засобів забезпечення здійснення правосуддя), що по суті включає в себе можливість реалізації прав та обов`язків усіма суб`єктами кримінального процесу для досягнення його мети та ефективного вирішення завдань кримінального провадження.
Стороні обвинувачення кримінальні процесуальні гарантії забезпечують можливість здійснення своїх обов`язків для виконання завдань кримінального провадження, а іншим учасникам кримінального процесу - реально використовувати надані їм права для захисту своїх прав та законних інтересів.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК).
Конституція України, закріпивши в положеннях ч. 1 ст. 58 приписи щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі лише у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/201), за висновками якого: закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності законом.
Отже, зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми. Якщо ж в межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма матиме пряму дію (діятиме негайно).
Закріплення принципу незворотності дії закону у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило "lex posterior derogat priori" - "наступний закон скасовує попередній".
Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Отже, під час здійснення кримінального провадження має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення правовідносин.
Продовження строків досудового розслідування є відносно самостійним кримінальним процесуальним субінститутом і етапом розвитку правовідносин відповідних суб`єктів, який виникає за наявності умов і підстав, врегульованих положеннями параграфа 4 глави 24 КПК.
Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування є формою кримінальної процесуальної діяльності, що виникають у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК. Їх зміст відображений у двох аспектах: формальному (юридичному) - встановлені кримінальним процесуальним законом права і обов`язки суб`єктів, та фактичному - конкретні процесуальні дії, що вчинюються суб`єктами, які спрямовані на реалізацію суб`єктивних прав і юридичних обов`язків. Виникають такі відносини з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього подання відповідного клопотання до повноважного щодо продовження процесуального строку суб`єкта.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким, зокрема, внесено зміни до статті 294 КПК та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що 17 січня 2018 року до ЄРДР були внесені відомості за № 12018100040000576 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Надалі відомості про вчинені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) кримінальні правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК були внесені до ЄРДР 15 та 16 січня 2019 року за № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390.
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 кримінальні провадження № 12018100040000576, № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390 були об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер 12018100040000576.