Постанова
Іменем України
07 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 465/6848/19
провадження № 61-1254св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визнання права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 12 листопада 2011 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано Франківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2019 року у справі № 465/5432/18.
У шлюбі у них народилось двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що з серпня 2018 року ОСОБА_2 з дітьми не проживає, не цікавиться їх матеріальним станом та не спілкується із ними.
Крім того, вказувала на те, що під час шлюбу ними придбано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Враховуючи те, що з нею проживає двоє дітей, вказувала про наявність підстав для відступу від засад рівності у праві власності подружжя на спільне сумісне майно.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила:
- стягнути з відповідача аліменти у розмірі 10 прожиткових мінімумів, що встановлюється чинним законодавством України для віком до 18 років, на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття;
- стягнути з відповідача аліменти у розмірі 10 прожиткових мінімумів, що встановлюється чинним законодавством України для віком до 18 років, на доньку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття;
- стягнути з відповідача аліменти за період з листопада 2019 року до лютого 2021 року на сина та дочку у загальному розмірі 682 510,00 грн;
- визнати за нею право власності у розмірі 3/5 частки квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати за відповідачем право власності у розмірі 2/5 частки вказаної квартири;
- визнати за нею право власності на 1/2 частини автомобіля марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 26 травня 2014 року він припинив з ОСОБА_1 сімейні відносини та ведення спільного господарства та орендував квартиру АДРЕСА_2 .
Вказував на те, що єдиним спільно нажитим майном під час шлюбу є автомобіль марки "Subaru Forester". Будь-яке інше майно спільно не було придбано.
Так, лише 17 листопада 2015 року між ним та ТзОВ "Компанія з управління активами "Оптимум", а також ТзОВ "Львівська мрія" укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. Всі платежі щодо оплати нерухомості він здійснював у результаті ведення підприємницької діяльності, що підтверджується випискою банку.
06 березня 2017 року він купив квартиру АДРЕСА_3 . Всі ремонтні роботи він проводив за власний рахунок.
Крім того, вказував на те, що ОСОБА_1 працювала вчителькою, а після народження дітей перебувала у декретній відпустці, що підтверджує відсутність в останньої грошових коштів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 8 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 8 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 768,40 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є особою працездатного віку, має змогу працювати, а тому дійшов висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 8 000,00 грн на кожну дитину в місяць.
Щодо стягнення аліментів за минулий період, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати, у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що спірна квартира є його особистою приватною власністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 березня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині визнання права власності задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині визнання права власності відмовлено.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 березня 2021 року у частині стягнення аліментів змінено, зменшено розмір аліментів з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн на кожну дитину.
Викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 березня 2021 року у наступній редакції:
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 4 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 4 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
У решті рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 березня 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 203,75 грн.
Компенсовано ОСОБА_2 за рахунок держави частину сплаченого судового збору в розмірі 576,30 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна, не врахував, що ОСОБА_1 у заявах від 27 січня 2021 року та від 16 березня 2021 року уточнила позовні вимоги виключно в частині встановлення розміру аліментів, від інших позовних вимог вона не відмовлялася.
Установивши, що спірна квартира та автомобіль придбані сторонами під час шлюбу, а відповідач не спростував презумпцію спільності майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказане майно підлягає поділу між сторонами, виходячи з принципу рівності часток подружжя у спільному майні.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторонами не доведено належними і допустимими доказами наявність підстав для відступу від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 8 000,00 грн на кожну дитину в місяць, не врахував, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має змогу сплачувати аліменти на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі по 8 000,00 грн на кожного.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду в частині зменшення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги щодо визначення та стягнення аліментів.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 є спеціалістом в галузі ІТ технологій, зареєстрований у ДПІ Франківського району м. Львова та не взяв до уваги належних та допустимих доказів, а саме інформацію з податкових органів про доходи ОСОБА_2, яка вказує на його дохід, що дозволяє сплачувати аліменти у значно більшому розмірі.
Крім того, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статті 183 СК України, згідно з якими один із батьків, який є працездатним та отримує щомісячний дохід повинен сплачувати аліменти на двох малолітніх дітей на рівні 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не більше ніж 10 прожиткових мінімумів встановлених чинним законодавством на дитину відповідного віку.
Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 334/10971/16-ц (провадження № 61-46794св18); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року ОСОБА_2 в особі адвоката Медвідь В. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.