Постанова
Іменем України
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 357/8239/19
провадження № 61-551св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Сидори",
відповідачі: ОСОБА_1, Фермерське господарство "Дари ланів", державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Сидори" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Сидори" (далі - ПОСП "Сидори") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Фермерського господарства "Дари ланів" (далі - ФГ "Дари ланів"), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. та просило:
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 5С від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Дари ланів" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074;
скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди ФГ "Дари ланів" на цю земельну ділянку ;
витребувати із незаконного володіння ФГ "Дари ланів" на свою користь земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 загальною площею 5,672 га;
внести зміни до договору оренди землі б\н від 03 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП "Сидори" шляхом його викладення у новій редакції, вказаній у позовній заяві, в тому числі акту приймання-передачі об`єкта оренди;
припинити право оренди ФГ "Дари ланів" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074.
На обґрунтування позову зазначало, що в червні 2014 року уклало з ОСОБА_1 два договори оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,835 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0003, та площею 2,837 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0002, розташованих у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на десять років. Вказані договори у встановленому законом порядку були зареєстровані державними реєстраторами. Протягом часу дії договорів оренди підприємство користувалося земельними ділянками у своїй господарській діяльності і належним чином сплачувало орендну плату. Починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення підприємства права користування земельними ділянками на підставі укладених договорів оренди.
За поданою відповідачем скаргою до Міністерства юстиції України наказом № 728\5 від 15 березня 2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0002 за ПОСП " Сидори".
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Еліта-2010" договори оренди спірних земельних ділянок, які в подальшому були розірвані 04 грудня 2018 року.
В подальшому ОСОБА_1 здійснила об`єднання спірних земельних ділянок в одну з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 загальною площею 5,672 га та 11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок об`єднання земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Продовжуючи діяти недобросовісно, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 з ФГ "Дари ланів". 14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за ФГ " Дари ланів".
Скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за підприємством права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:006:0003 та 3220486000:04:006:0002 не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договори оренди є дійсними, а тому права підприємства як законного орендаря підлягають судовому захисту .
Посилаючись на викладене, ПОСП "Сидори" просило позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в задоволенні позову ПОСП "Сидори" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки свідчить про невизнання державою факту набуття позивачем такого права. Тому подальше об`єднання земельних ділянок в одну, її державна реєстрація за ОСОБА_1 та передача в оренду ФГ "Дари ланів" не порушує права ПОСП "Сидори", оскільки такі права відсутні. На момент розгляду справи наказ Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП "Сидори" на спірні земельні ділянки є чинним.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року залишено без змін. Стягнуто з ПОСП "Сидори" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн та на користь ФГ "Дари ланів" витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки ОСОБА_1 та ФГ "Дари ланів" надали належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, їх розмір є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, наявні правові підстави для стягнення з позивача понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року ПОСП "Сидори" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 902/803/17, від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16- ц, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 910/21911/14, від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 917/410/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17, від 04 листопада 2019 року у справі № 9901/264/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, від 22 січня 2020 року у справі № 399/590/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 587/354/19, від 15 липня 2020 року у справі № 915/476/19, від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18.
Вказувало на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
Також посилалося на те, що стосовно частини позовних вимог відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 207, 210, 638, 640 ЦК України, статей 124, 125 ЗК України, статей 6, 14, 17 Закону України від 06 жовтня 1998 року "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV), статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952- IV), не врахували, що договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року набирають чинності з моменту їх підписання сторонами. Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.
Суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили пункт 37 договору оренди землі від 03 червня 2014 року, оскільки керуючись типовим договором оренди землі, що не враховував внесені до ЦК України, ЗК України, Закону № 161-XIV зміни щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, сторони помилково визначили, що договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, яку фактично неможливо провести.
Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем.
Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПОСП "Сидори" не призвело до припинення самого права оренди, що виникло на підставі договору оренди землі після його державної реєстрації.
Суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 357/3844/20, у межах якої вирішувалось питання про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5, не врахували, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений законодавством спосіб.
Апеляційний суд безпідставно стягнув з позивача понесені ОСОБА_1 та ФГ "Дари ланів" витрати на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачі не надали суду детальний опис робіт, виконаних адвокатом, на здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги. До обсягу професійної правничої допомоги включені послуги, не повʼязані з розглядом справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
23 лютого 2021 року матеріали справи № 357/8239/19 надійшли до Верховного Суду.
У касаційній скарзі ПОСП "Сидори" заявило клопотання про розгляд справи за участю його представника.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки Верховний Суд розгляд справи здійснює у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а необхідності виклику учасників справи для надання пояснень не встановив, тому в задоволенні цього клопотання слід відмовити.
ФГ "Дари Ланів" та ОСОБА_1 направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У відзивах ФГ "Дари Ланів", ОСОБА_1 також просили стягнути з ПОСП "Сидори" на їх користь витрати на професійну правничу допомогу.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належали земельні ділянки площею 2, 835 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0003, та площею 2,837 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0002, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
03 червня 2014 року ПОСП " Сидори" та ОСОБА_1 уклали договори оренди землі, за умовами яких ОСОБА_1 передала ПОСП " Сидори" у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належні їй вищевказані дві земельні ділянки строком на 10 років.
Згідно пункту 37 договорів оренди ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 ПОСП "Сидори" на підставі договору оренди землі від 03 червня 2014 року зареєстроване 25 грудня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Юхно Н. В., а право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0002 - 25 січня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Бурімською Н. І.
Наказом Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1, скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП " Сидори" на належні ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:006:0003 та 3220486000:04:006:0002, яке було зареєстроване на підставі договорів оренди від 03 червня 2014 року. Підставою для прийняття вказаного рішення стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ПОСП "Сидори" були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, без здійснення оплат за вчинення реєстраційних дій.
Скасування іншого речового права ПОСП " Сидори" на вищезазначені земельні ділянки здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С. С. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення: 40128149.
05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ " Еліта-2010" договори оренди спірних земельних ділянок строком до 05 березня 2028 року, які були розірвані 04 грудня 2018 року.
Встановлено, що ОСОБА_1 здійснила об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0002, внаслідок чого була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 площею 5,672 га. 11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єктів нерухомого майна внаслідок їх об`єднання. Цього ж дня державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок обʼєднання спірну земельну ділянку за ОСОБА_1
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ФГ "Дари ланів" договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074. 14 грудня 2018 року державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ " Дари ланів".
У зв`язку зі зміною об`єкта оренди внаслідок об`єднання земельних ділянок ПОСП "Сидори" 06 травня 2019 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) на внесення змін до договору оренди від 03 червня 2014 року шляхом його викладення у новій редакції, відповіді на яку не отримало.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.