Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 619/3322/20
провадження № 61-1953св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Золочівська районна рада Харківської області, правонаступником якої є Богодухівська районна рада Харківської області, Комунальне некомерційне підприємство Золочівської районної ради "Золочівська центральна районна лікарня",
третя особа - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Золочівської районної ради Харківської області, правонаступником якої є Богодухівська районна рада Харківської області,Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради "Золочівська центральна районна лікарня" (далі - КНП "Золочівська центральна районна лікарня", лікарня), третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення про розірвання контракту та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 лютого 2016 року між нею та Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області (далі - Золочівська районна державна адміністрація) в особі першого заступника голови Золочівської районної державної адміністрації Попова О. Ф. укладений контракт № 1, з керівником комунального підприємства - закладу охорони здоров`я, що належить до сфери управління районної державної адміністрації, згідно з яким її прийнято на роботу до Комунального підприємства "Золочівська центральна районна лікарня" на посаду головного лікаря на строк з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2019 року.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року у справі № 619/1314/19, мотиви якого змінено постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, розпорядження голови Золочівської районної ради Заболотного Ю. М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 про її звільнення у зв`язку із закінченням терміну дії контракту скасовано, поновлено її на посаді головного лікаря (керівника) Комунального підприємства "Золочівська центральна районна лікарня" (директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня", з урахуванням рішення Золочівської районної ради Харківської області від 11 червня 2019 року "Про зміну найменування комунального підприємства "Золочівська центральна районна лікарня") як таку, що продовжує роботу за контрактом від 12 лютого 2016 року № 1 терміном на три роки, до 15 лютого 2022 року. Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишено без змін.
04 липня 2020 року вона отримала від роботодавця повідомлення від 03 липня 2020 року № 773 за підписом т.в.о. директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" ОСОБА_2, зі змісту якого стало відомо про те, що згідно з рішенням позачергової XXXIX сесії VII скликання Золочівської районної ради від 03 липня 2020 року № 736 з нею розірвано контракт від 12 лютого 2016 року № 1 на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Наказом т.в.о. директора ОСОБА_2 від 03 липня 2020 року № 128-к з наведених підстав її звільнено з посади директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня".
Вказувала, що зазначені вище рішення Золочівської районної ради та наказ КНП "Золочівська центральна районна лікарня" від 03 липня 2020 року № 128-к прийняті з порушенням вимог закону та її трудових прав. Так, підставою розірвання контракту від 12 лютого 2016 року № 1, відповідач вказав невиконання нею пунктів 23.4, 23.8, 5.23 контракту, які передбачають дострокове його розірвання у разі неподання або несвоєчасного подання органові управління майном на затвердження кошторису, плану асигнувань, загального фонду бюджету та штатного розпису закладу, а також у разі неподання фінансової річної та квартальної звітності. Однак, таких порушення вона не допускала, оскільки відповідні відомості були вчасно надані органу управління - районній державній адміністрації, якому за відповідним рішенням орган місцевого самоврядування делегував такі повноваження.
Її безпідставно звільнили за ненадання наведених документів та інформації на виконання рішення Золочівської районної ради від 17 червня 2020 року, та згідно з повідомленням голови Золочівської районної ради від 18 червня 2020 року
№ 01-28/102 про надання пояснень, оскільки вони надійшли до КНП "Золочівська центральна районна лікарня" 22 червня 2020 року, під час перебування її на лікарняному (з 19 червня 2020 року до 30 червня 2020 року), коли обов`язки керівника лікарні здійснювала її заступник ОСОБА_3 .
Зауважила, що наказ про її звільнення від 03 липня 2020 року № 128-к підписано неуповноваженою особою, оскільки за умовами контракту роботодавцем для неї є Золочівська районна державна адміністрація (її правонаступник Золочівська районна рада), від імені якої діє її голова, а не т.в.о. директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" ОСОБА_2., яка підписала наказ про звільнення.
На дату звільнення - 03 липня 2020 року вона перебувала на лікарняному, а отже, її звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності, що згідно з Рішенням Конституційного суду України від 04 вересня 2019 року у справі
№ 6-р(II)/2019 за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України є неприпустимим.
Посилаючись на наведене, позивач просила:
- визнати незаконними та скасувати рішення позачергової XXXIX сесії VII скликання Золочівської районної ради від 03 липня 2020 року № 736 про розірвання з нею контракту від 12 лютого 2016 року № 1 на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, та наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 від 03 липня 2020 року № 128-к про її звільнення з посади директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня";
- поновити її на посаді директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня";
- стягнути з КНП "Золочівська центральна районна лікарня" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня винесення судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з 03 липня 2020 року на 06 жовтня 2020 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до довідки голови Золочівської районної ради від 06 серпня 2020 року № 01-28/140, директор ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2019 року до 01 червня 2020 року та до 03 липня 2020 року включно не подала до районної ради: фінансову та іншу звітність, штатний розпис КНП "Золочівська центральна районна лікарня" станом на 01 квітня 2020 року, план асигнувань загального фонду бюджету, кошторис закладу, що відповідно до підпунктів 4 та 8 пункту 23 Розділу V "Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії контракту № 1" є підставою для розірвання контракту. Перебування ОСОБА_1 на лікарняному починаючи з 19 червня 2020 року не спростовує факту її відмови від отримання відповідного запиту щодо виконання рішення позачергової сесії Золочівської районної ради від 17 червня 2020 року № 724, що зафіксовано у акті від 19 вересня 2020 року. Зважаючи на доведеність порушення позивачем умов контракту, суд дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування в частині його розірвання з позивачем прийнято з дотриманням вимог закону та умов контракту, а тому відсутні підстави для поновлення її на роботі.
Суд визнав обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що її звільнення з роботи відбулося в період тимчасової непрацездатності, і такі обставини визнані роботодавцем, який наказом т.в.о. директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" ОСОБА_2 від 11 листопада 2020 року № 274-к змінив дату звільнення позивача, з 03 липня 2020 року на 06 жовтня 2020 року. Зважаючи на відсутність доказів на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним наказом та вчинення КНП "Золочівська центральна районна лікарня" дій на його виконання, суд дійшов висновку, що порушені трудові права позивача підлягають захисту шляхом зміни дати її звільнення, якою є перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача, тобто 06 жовтня 2020 року. Зазначеного висновку суд першої інстанції дійшов урахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 55, 56 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження
№ 14-670цс19.)
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним рішення позачергової XXXIX сесії VII скликання Золочівської районної ради від 03 липня 2020 року № 736 про розірвання контракту від 12 лютого 2016 року № 1, укладеного з ОСОБА_1, на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та наказ тимчасово виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 від 03 липня 2020 року № 128-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Зобов`язано ліквідаційну комісію Комунального некомерційного підприємства Золочівської селищної ради "Золочівська центральна лікарня" (далі - КНП "Золочівська центральна лікарня"), голова комісії з припинення ОСОБА_6, - виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 198, 00 грн.
Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.
В іншій частині позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову частково, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції після зміни складу суду на стадії розгляду справи за правилами загального позовного провадження, в порушення вимог частини шостої статті 277 ЦПК України, помилково ухвалою від 30 листопада 2020 року змінив правила провадження із загального на спрощене позовне провадження, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення щодо вирішення спору по суті.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог статей 89, 263 ЦПК України не зʼясував, що згідно з наявними у справі копіями звітів КНП "Золочівська центральна районна лікарня" про фінансові результати за 2019 рік, про фінансові результати роботи за 1-й квартал 2020 року, про надходження та використання коштів загального фонду за 2019 рік, про надходження та використання коштів загального фонду за березень 2020 року, баланс на 01 січня 2020 року, баланс на 01 квітня 2020 року, такі документи були своєчасно надані до Золочівської районної ради. Зазначене дає підстави для висновку, що позивач виконала обов`язок, передбачений пунктами 4, 8 пункту 23 контракту від 12 лютого 2016 року № 1, а саме подала до органу управління майном - Золочівської районної державної адміністрації звітність, кошториси, штатні розклади. Таким чином, рішенням Золочівської районної ради від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 фактично зобов`язано повторно подати копії документів, якій уже були надані в установленому порядку до Золочівської районної державної адміністрації, якій рада делегувала повноваження щодо управління майном, що є комунальною власністю.
Суд першої інстанції також не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи допустимих доказів на підтвердження офіційного направлення Золочівською районною радою зазначеного вище рішення від 17 червня 2020 року на адресу лікарні до 19 червня 2020 року (дати госпіталізації позивача). Відмітка КНП "Золочівська центральна районна лікарня" на копії рішення Золочівської районної ради від 17 червня 2020 року підтверджує, що цей документ надійшов на робоче місце позивача 22 червня 2020 року, тобто тоді коли згідно з наявними у справі доказами, позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Дергачівська центральна районна лікарня Дергачівської районної ради", а обов`язки керівника лікарні виконував заступник директора з медичної частини ОСОБА_3 . За таких встановлених обставин, суд визнав необґрунтованими посилання відповідача на акт від 19 вересня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 під відеозапис відмовилася отримати особисто від голови Золочівської районної ради Заболотного Ю. М. копію рішення Золочівської районної ради від 17 червня 2020 року № 724, а також зауважив, що такий спосіб доведення до відома виконавця змісту рішення районної ради не є способом встановленим законом, що з урахуванням скасованого судом попереднього незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня", свідчить про особисті неприязні відносини голови Золочівської районної ради до позивача.
Установивши, що ОСОБА_1 в період тимчасової непрацездатності, з 19 червня 2020 року до 30 червня 2020 року, не виконувала обовʼязки директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" (у вказаний період повноваження директора виконував її заступник), суд дійшов висновку, що позивач об`єктивно не мала можливості виконати рішення Золочівської районної ради від 17 червня 2020 року № 724; неотримання запиту (звернення) Золочівської районної ради від 17 вересня 2020 не є підставою для розірвання з нею контракту; усі питання щодо неподання документів мали вирішуватися за участі органу управління майном - Золочівської районної державної адміністрації, а не Золочівської районної ради, яка делегувала свої повноваження з управління майном районній державній адміністрації, а тому відповідач не мав правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за порушення умов контракту (пункти 23.4, 23.8, 5.23), на підставі пункту 26 контракту та пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді на час розгляду справи є неможливим, оскільки на час вирішення спору згідно з повідомленням голови Богодухівської районної ради ОСОБА_5 від 03 березня 2021 року № 01-178/156, КНП "Золочівська центральна районна лікарня" та її майновий комплекс з 22 грудня 2020 року передані в комунальну власність Золочівської селищної ради, а тому власником КНП "Золочівська центральна районна лікарня" стала Золочівська селищна рада Харківської області. Відповідно до рішення IV сесії VIII скликання Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 21 січня 2021 року № 212 створено Комунальне некомерційне підприємство "Золочівська лікарня" Золочівської селищної ради із місцезнаходженням: вулиця Філатова, будинок 20, селище міського типу Золочів, Золочівський р-н, Харківська обл., Україна, 62203. Отже, КНП "Золочівська центральна районна лікарня", в якому працювала позивач на день її звільнення не існує, замість неї створено КНП "Золочівська центральна лікарня", органом управління якої була Золочівська селищна рада, яке в результаті ліквідації на час розгляду справи фактично припинило своє існування без правонаступників (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КНП "Золочівська центральна лікарня" перебуває у стані припинення з 21 січня 2021 року, вимоги кредиторів розглядалися до 21 березня 2021 року).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що порушені трудові права ОСОБА_1 підлягають захисту у спосіб визначений статтею 240-1 КЗпП України, а саме шляхом зобов`язання ліквідатора виплати їй заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, тобто з 06 жовтня 2020 року до дня ухвалення оскаржуваного судового рішення (12 січня 2021 року), та визнання позивача звільненою на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині визнання її звільненою на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 252 212,40 грн; в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, заявник зазначила пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 15 лютого 2019 року у справі
№ 760/19725/16-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 295/8529/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 688/2531/20.
Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості задоволення її вимоги про поновлення на роботі, а тому безпідставно визнав її звільненою за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Вказувала на те, що чинне законодавство не містить поняття "фактичного" припинення існування юридичної особи, на дату розгляду справи запис про припинення КНП "Золочівська центральна лікарня" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, а тому необґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що КНП "Золочівська центральна лікарня" є припиненим.
Зазначала, що апеляційний суд також неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 235 КЗпП України, оскільки зобов`язав ліквідатора виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 жовтня 2020 року до дня ухвалення рішення суду першої інстанції у справі (12 січня 2021 року), яким їй відмовлено в задоволенні вимог про поновлення на роботі. В контексті наведеного вказувала на неврахування судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц про те, що статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється, зокрема у випадку звільнення без законної підстави. Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі. Аналогічний правовий висновок щодо обчислення періоду вимушеного прогулу, сформульовано в постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 688/2531/20. З урахуванням встановлених у справі обставин, положень статті 235 КЗпП України та судової практики Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права, стягненню з відповідача в особі ліквідаційної комісії підлягав середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 жовтня 2020 року до 15 грудня 2021 року (дата ухвалення судового рішення апеляційним судом), що складає 252 212,40 грн (297 робочих днів за період з 06 жовтня 2020 року до 15 грудня 2021 року х 849,20 грн - середньоденна заробітна плата згідно з довідкою відповідача).
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від третьої особи ОСОБА_2, у якому вона просила поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що у звʼязку з тим, що смт Золочів з перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації знаходиться в зоні активних бойових дій, копію ухвали суду про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги вона отримала лише 01 серпня 2022 року, а тому не мала змоги надати відзив у встановлений судом строк.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що вона незгодна з висновками суду апеляційної інстанції щодо підстав зміни рішення суду першої інстанції. Водночас посада, на яку ОСОБА_1 просить її поновити, відсутня, як відсутні і кошти на рахунку КНП "Золочівська центральна лікарня" та його фінансування. Установа пройшла усі перевірки та знята з обліку, крім одного фонду. Майно, яке знаходиться за юридичною адресою лікарні, їй не належить та не відноситься до відання відповідача в цій справі. Серед відповідачів відсутні ті, хто у випадку задоволення позову у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, повинен виконати рішення суду.
Відзиви від інших учасників справи не надійшли.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 12 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Золочівською районною державною адміністрацією в особі першого заступника голови Золочівської районної державної адміністрації Попова О. Ф. укладений контракт № 1 з керівником комунального підприємства або закладу охорони здоров`я, що належить до сфери управління районної державної адміністрації, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято на роботу до Комунального підприємства "Золочівська центральна районна лікарня" на посаду головного лікаря на строк з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2019 року.
Підпунктом 23 пункту 5 розділу ІІ "Права та обов`язки" контракту № 1 визначено, що керівник закладу зобов`язується своєчасно і в повному обсязі виконувати нормативно-правові акти і розпорядчі акти органу управління майном, видані відповідно до законодавства.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року у справі № 619/1314/19, мотиви якого змінено постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, розпорядження голови Золочівської районної ради Заболотного Ю. М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 про її звільнення у зв`язку із закінченням терміну дії контракту скасовано, поновлено її на посаді головного лікаря (керівника) Комунального підприємства "Золочівська центральна районна лікарня" (директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня", з урахуванням рішення Золочівської районної ради Харківської області від 11 червня 2019 року "Про зміну найменування комунального підприємства "Золочівська центральна районна лікарня") як таку, що продовжує роботу за контрактом від 12 лютого 2016 року № 1 терміном на три роки (до 15 лютого 2022 року). Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишено без змін.
Наказом директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" ОСОБА_1 від 04 лютого 2020 року № 145 "Про виконання обов`язків директора КНП "Золочівська центральна районна лікарня" на період відсутності" з виробничої потреби у зв`язку з відсутністю директора на робочому місці з поважної причини, функціональні обов`язки директора покладено на заступника директора з медичної частини з правом першого підпису.