Постанова
Іменем України
07 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 161/16011/20
провадження № 61-3093св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
суб`єкт оскарження - заступник начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Коваль Любов Іванівна,
заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року, постановлену суддею Івасютою Л. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Товариство) у вересні 2021 року звернулося до суду зі скаргою, у якій просило:
- визнати неправомірними дії Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Печерський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ)) щодо винесення державним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень від 30 серпня 2021 року № 66647027 та № 66647249;
- скасувати постанови Печерського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) про відкриття виконавчих проваджень від 30 серпня 2021 року № 66647027 та № 66647249;
- зобов`язати Печерський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) повернути АТ "Українська залізниця" грошові кошти, стягнуті на користь стягувачів, у сумі по 92 820, 00 грн кожному.
АТ "Українська залізниця" обґрунтовувало скаргу тим, що воно в добровільному порядку виконало вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2020 року в частині вирішення цивільних позовів та 16 червня 2021 року сплатило на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 407 180, 00 грн відшкодування моральної шкоди та по 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу кожному.
Товариство пояснило, що зі стягнутих судом позивачам сум відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000, 00 грн кожному було відраховано податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 85 680, 00 грн та військовий збір в розмірі 7 140, 00 грн.
Проте, 02 вересня 2021 року Товариство отримало постанови про відкриття виконавчих проваджень від 30 серпня 2021 року № 66647249 та № 66647027 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000, 00 грн кожному, а 31 серпня 2021 року Печерський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) стягнув у виконавчих провадженнях № 66647249 та № 66647027 із заявника грошові кошти в розмірі по 102 478, 00 грн (92 820, 00 грн відшкодування моральної шкоди, 9 282, 00 грн виконавчого збору та 376, 00 грн витрат виконавчого провадження) у кожному виконавчому провадженні.
Такі рішення і дії посадової особи органу державної виконавчої служби АТ "Українська залізниця" вважало неправомірними, оскільки вирок суду в частині відшкодування моральної шкоди виконано ним в добровільному порядку.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Печерський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 02 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, Луцький міськрайонний суд Волинської області відмовив у задоволенні скарги АТ "Українська залізниця".
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що згідно з підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України
(далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Оскільки вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2020 року, який набрав законної сили, стягнуто відшкодування моральної шкоди, завданої стягувачам у зв`язку з заподіянням шкоди життю та здоров`ю, а саме смертю фізичної особи, тому така сума не підлягає оподаткуванню.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ "Українська залізниця" 17 березня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
АТ "Українська залізниця", наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначило, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновків, викладених, зокрема у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15, від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц (провадження № 61-25124св18);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Стягувачі у липні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду відзив, проте ухвалою від 19 липня 2022 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу та залишив його без розгляду.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у серпні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду письмові пояснення, у яких просили касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 27 квітня 2021 року Верховний Суд поновив АТ "Українська залізниця" строк на касаційне оскарження ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вироком від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, Луцький міськрайонний суд Волинської області задовольнив частково цивільний позов потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Суд стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000, 00 грн та 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу та на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000, 00 грн та 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральну шкоду у зв`язку зі смертю їхнього сина ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх завдання, отриманих внаслідок наїзду на нього транспортного засобу марки "ГАЗ-3307 ФУА", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з АТ "Українська залізниця".
АТ "Українська залізниця" 16 червня 2021 року перерахувало стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі по 407 180, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також по 10 000, 00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу кожному. Грошові кошти в розмірі 85 680, 00 грн як податок на доходи з фізичних осіб із відшкодування моральної шкоди та 7 140, 00 грн як військовий збір із відшкодування моральної шкоди щодо кожного стягувача перераховані боржником як податковим агентом до бюджету.
30 серпня 2021 року заступник начальника Печерського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) ухвалив постанови про відкриття виконавчих проваджень № 66647249 та № 66647027 про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000, 00 грн кожному.
31 серпня 2021 року Печерський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) стягнув з АТ "Українська залізниця" у виконавчому провадженні № 66647249 грошові кошти в сумі 102 478, 00 грн (92 820, 00 грн відшкодування моральної шкоди, 9 282, 00 грн виконавчого збору та 376, 00 грн витрат виконавчого провадження) та у виконавчому провадженні № 66647027 грошові кошти у сумі 102 478, 00 грн (92 820, 00 грн відшкодування моральної шкоди, 9 282, 00 грн виконавчого збору та 376, 00 грн витрат виконавчого провадження).
Право, застосоване судом
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
АТ "Українська залізниця" у скарзі на дії Печерського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (місто Київ) посилалося на повне виконання ним вироку суду в частині вирішення цивільного позову, оскільки вважало, що сума відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, підлягає оподаткуванню.
Згідно з пунктом 162.1. статті 162 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.