Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/9425/18
провадження № 61-15007св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Управління - служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шаулова Марина Олексіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шаулової Марини Олексіївни та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Федоріщева С. С., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позовна заява ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, мотивована тим, що 09 лютого 1991 року між нею та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року.
У шлюбі у них народилась дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 150,9 кв. м, житловою площею 87,4 кв. м, яка була зареєстрована за ОСОБА_4 . Також за час шлюбу вони зробили ремонт у вказаній квартирі, облаштували її меблями та побутовою технікою.
Вказувала на те, що після розірвання шлюбу вона з дочкою залишились мешкати у зазначеній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
Восени 2018 року під час прибирання в квартирі вона знайшла документи, які знаходилися в сейфі чоловіка, серед яких вона побачила договір купівлі-продажу 1/2 частини їх квартири, який 26 грудня 2012 року був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . При ознайомленні із текстом договору їй стало відомо, що його зміст не відповідає дійсності, а саме: у пункті 5 договору зазначено щодо відсутності прав неповнолітніх або малолітніх дітей на користування житлом, яке відчужується, а також те, що 1/2 частина квартири оглянута покупцем до підписання договору.
Вказувала, що вона не надавала згоди на відчуження 1/2 частини квартири, але в договорі купівлі-продажу (пункт 8) є примітка про те, що 26 листопада 2012 року приватним нотаріусом посвідчена така її згода.
Також оспорюваним договором порушено права неповнолітньої дитини - її дочки ОСОБА_2, яка має право користування спірним нерухомим майном, яке відчужено без відповідного дозволу органу опіки та піклування.
Зазначала, що оскільки оспорюваний договір був укладений без її згоди та без дозволу органу опіки та піклування, його слід визнати недійсним.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 150,9 кв. м, житловою площею 87,4 кв. м, який був 26 грудня 2012 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шауловою О. М.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 26 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шауловою М. О. за реєстровим № 1112 про продаж 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час придбання спірної квартири перебували у шлюбі, позивач не надавала згоду на відчуження майна, яка належало їй на праві спільної сумісної власності, а заява - згода іншого з подружжя на продаж такого майна, яка є обов`язковим документом при вчиненні нотаріальної дії щодо відчуження нерухомого майна, підписана від її імені іншою особою.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки остання, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_4, не надавала згоду на укладання ОСОБА_4 26 грудня 2012 року договору купівлі-продажу 1/2 частини спірної квартири, яка була придбана у період їхнього шлюбу, відповідної нотаріальної згоди не підписувала, що підтверджується висновком експерта № 4538-19 від 10 лютого 2020 року, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У вересні 2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шаулова М. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шауловою М. О. мотивована тим, що відповідно до уточненої позовної заяви, за результатом розгляду якої прийнято оскаржувані судові рішення, ОСОБА_1 виступає як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2, й саме звернулась за захистом прав та охоронюваних інтересів дитини. Таким чином, в даному спорі захисту підлягають можливі права та охоронювані законом інтереси дитини на спірне нерухоме майно.
Окремо, дослідженню у даній цивільній справі підлягало дослідженню питання наявності права, щодо захисту яких заявлено позивачем, що судами першої та апеляційної інстанції здійснено не було, чим порушено основоположні засади цивільного судочинства.
Матеріали справи свідчать, що будь-яких прав позивача - неповнолітньої ОСОБА_2 при укладені оспорюваного правочину порушено не було, а відтак відсутні будь-які підстави для звернення до суду за захистом прав.
Також матеріали справи не містять жодного документа, який підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно є законним представником ОСОБА_2 та судом перевірено повноваження усіх учасників справи. Те ж саме стосується і представника позивача, який підписував процесуальні документи, хоча матеріали справи не містять ані копії ордера адвоката, ані копії договору про надання правової допомоги, яким надані повноваження адвокату.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин позовну давність та положення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суди помилково врахували висновок експерта, який складений з порушенням вимог чинного законодавства України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 120/5780/20 (провадження № К/9901/16729/21), від 01 жовтня 2020 року у справі № 912/1672/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди попередніх інстанції не врахували, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений 26 грудня 2012 року, а до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулась у серпні 2018 року, тобто пропустила строк позовної давності.
Також суди попередніх інстанцій не дослідили лист Дніпровської міської ради від 11 січня 2019 року та довідку про склад родини ОСОБА_4, згідно з якими дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на час укладення оспорюваного правочину не була зареєстрована у спірній квартирі.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки інформаційній довідці з Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка додана приватним нотаріусом до відзиву на апеляційну скаргу, згідно з якою 17 жовтня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 подарували своїй дочці ОСОБА_2 1/2 частини спірної квартири.
Отже, ОСОБА_1 з 17 жовтня 2016 року була обізнана про те, що власником іншої 1/2 частини квартири є вона ( ОСОБА_3 ).
Також про обізнаність позивачки про укладений договір купівлі-продажу свідчить та обставина, що вона після смерті ОСОБА_4 не зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Крім того, суди попередніх інстанцій поклали в основу судових рішень висновок експертизи, який є недопустимим доказом, оскільки проведена з порушенням процедури проведення почеркознавчої експертизи.
При цьому суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц (провадження № 61-4313св19) та у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року провадження № 6-17цс17; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі висновку експерта від 10 лютого 2020 року № 4538-19; суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної експертизи.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року касаційну скаргу приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шаулової М. О. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шаулової М. О., витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 09 лютого 1991 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, від якого мають дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 червня 2002 року придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_4 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.
Після розірвання шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 залишились проживати ОСОБА_1 із неповнолітньою дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані у вказаній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Місце смерті - м. Хабаровськ Хабаровського краю Російської Федерації.
Останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_4 є квартира АДРЕСА_2 .
Спадкова справа за останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_4 не заводилась.
Восени 2018 року ОСОБА_1 дізналась, що за життя, а саме 26 грудня 2012 року, ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шауловою М. О. за реєстровим № 1112.
Згідно з матеріалами справи приватного нотаріуса Шаулової М. О. ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_4 на укладання договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Заява від 26 грудня 2012 року посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шауловою М. О., в якій у графі "підпис" наявний підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний напис її прізвища, ім`я та по батькові.
Згідно з висновком експерта № 4538-19 від 10 лютого 2020 року, складеним за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, рукописний запис та підпис від імені ОСОБА_1 в графі "підпис" в заяві про надання згоди на продаж частини квартири, яка посвідчена 26 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шауловою М. О. і зареєстрована в реєстрі за №1099, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
У судовому засіданні в апеляційному суді 03 серпня 2021 року була допитана судовий експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Здор В. М., якою складено вказаний висновок експерта № 4538-19 від 10 лютого 2020 року, яка пояснила, що їй судом були надані всі необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи зразки підпису, та обсяг цих зразків був достатнім для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.