Постанова
Іменем України
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 488/2652/20
провадження № 61-6738св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Електричні системи",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Електричні системи" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року в складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Колосовського С. Ю., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Електричні системи" (далі - ДП "Електричні системи") про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що наказом ДП "Електричні системи" від 06 листопада 2017 року № 193-к її було прийнято на посаду начальника планово-економічного відділу, а згодом наказом від 23 листопада 2017 року № 238-к від 23 листопада 2017 року переведено на посаду заступника директора з фінансово-економічних питань.
З 19 березня 2020 року у зв`язку із введенням карантину на території України її було відправлено у простій із збереженням 2/3 тарифної ставки встановленого посадового окладу.
В подальшому, 20 травня 2020 року її на один день було виведено з простою, та під розпис вручено попередження про скорочення штату працівників. Зі змісту попередження вона дізналася, що згідно з наказом в.о. директора підприємства від 20 травня 2020 року № 235-к посада, яка вона обіймає, підлягає скороченню.
Вважає такий наказ незаконним, оскільки її звільнення, як заступника директора підприємства, не було погоджено з Державним концерном "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром"). Крім того, штатний розпис та його зміна затверджується концерном після затвердження фінансового плану ДП "Електричні системи", проте такий план підприємством не затверджувався.
Про вказані обставини вона зазначила на попереджені та вказала, що підстав для видання такого наказу у відповідача не було.
27 липня 2020 року засобами поштового зв`язку вона отримала лист відповідача № 332/01 від 22 липня 2020 року та копію наказу № 00000000426-№300473 від 22 липня 2020 року про припинення з нею трудового договору у зв`язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Розрахунок із нею був проведений 22 липня 2020 року, а трудову книжку вона отримала поштою 07 серпня 2020 року.
Наказ про своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки він був виданий на виконання незаконного наказу відповідача від 20 травня 2020 року № 235-к про скорочення штату працівників. Крім того, посилається на те, що вона є одинокою матір`ю, а тому відповідно до положень статті 184 КЗпП України не могла бути звільнена з роботи з ініціативи власника при наявності на підприємстві вакантних посад.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ в. о. директора ДП "Електричні системи" № 235-к від 20 травня 2020 року "Про скорочення штату працівників" в частині скорочення посади заступника директора з фінансово-економічних питань;
- визнати протиправним і скасувати наказ в. о. директора ДП "Електричні системи" № 426-к від 22 липня 2020 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 та поновити її на посаді заступника директора з фінансово-економічних питань;
- стягнути з ДП "Електричні системи" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 липня 2020 року;
- стягнути з ДП "Електричні системи" на її користь понесені нею судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 лютого
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. директора ДП "Електричні системи" № 235-к від 20 травня 2020 року "Про скорочення штату працівників" в частині скорочення посади заступника директора з фінансово-економічних питань.
Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. директора ДП "Електричні системи" № 426-к від 20 липня 2020 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з фінансово-економічних питань ДП "Електричні системи".
Стягнуто з ДП "Електричні системи" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 016 908,20 грн (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не дотримався встановленого порядку внесення змін до штатного розпису підприємства, визначеного пунктами 2.3-2.5 Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників ДК "Укроборонпром", затвердженого наказом генерального директора ДП "Укроборонпром" від 29 січня 2020 року № 24 та не погодив належним чином звільнення позивачки, як це визначено Статутом ДП "Електричні системи". Також відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема положень статті 49-2 вказаного Кодексу. Встановивши, що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням трудового законодавства, суд дійшов висновку про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу в. о. директора ДП "Електричні системи" "Про скорочення штату працівників" за № 235-к від 20 травня 2020 року в частині скорочення посади заступника директора з фінансово-економічних питань скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні названих вимог.
Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 лютого
2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу в. о. директора ДП "Електричні системи" № 426-к від 20 липня 2020 року про припинення трудового контракту з ОСОБА_1 та поновлення її на посаді залишено без змін.
Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 лютого
2022 року в частині стягнення з ДП "Електричні мережі" середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, зменшено стягнення з ДП "Електричні системи" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 016 908,20 грн до 902 946,30 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу в. о. директора ДП "Електричні системи" "Про скорочення штату працівників" за № 235-к від 20 травня 2020 року в частині скорочення посади заступника директора з фінансово-економічних питань та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення по відмову в задоволенні вказаних вимог, апеляційний суд виходив із того, що наказ про скорочення штату працівників стосується виключно внутрішньої господарської діяльності відповідача, який самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, а суд не наділений повноваженнями вирішувати питання про доцільність і правомірність скорочення чисельності або штату працівників.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про визнання незаконним наказу про припинення трудових відносин з позивачкою, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що звільнення позивачки здійснено з порушенням вимог встановлених трудовим законодавством гарантій, чим порушено трудові права позивачки, які підлягають судовому захисту.
Разом із тим, змінюючи судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що районний суд допустився помилки у підрахунку середньоденної заробітної плати позивачки та не врахував, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Таким чином середньоденна заробітна плата позивачки має складати - 2 285,94 грн (95 014,00 грн - заробіток за два останні місяці, що передували оголошенню простою на підприємстві та звільненню позивачки, виходячи із виплат за січень 2020 року у розмірі 66 112,13 грн та лютий 2020 року у розмірі 39 244,47 грн, за виключенням отриманої позивачкою у січні оплати за відрядження у розмірі 10 342,28 грн та оплати відпустки в розмірі 10 434,40 грн / 37 робочих дній у січні та лютому 2020 року).
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 902 946,30 грн (2 285,94 грн х 395 днів), оскільки місцевим судом помилково враховано 396 робочих днів за період вимушеного прогулу з 22 липня 2020 року по 16 лютого 2022 року).
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
14 липня 2022 року ДП "Електричні системи", засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року в указаній вище справі, в якій заявник просить змінити оскаржувану постанову в частині стягнення середнього заробітку, стягнувши з ДП "Електричні системи" на користь позивачки середній заробіток у розмірі 625 446,95 грн.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у частині розрахунку середнього заробітку з виплат, які не є заробітною платою, а є одноразовими та несистематичними виплатами (подарунки та медичне страхування) та абзацу шостого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), викладених у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 359/5752/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 705/3855/20, від 14 квітня 2021 року у справі № 758/10562/19, від 20 липня 2022 року у справі № 758/7485/19, від 22 вересня 2021 року у справі № 300/253/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 815/5976/14.
Також заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає про відсутність висновку Верховного Суду в частині визначення правильного розрахункового періоду для обчислення середнього заробітку працівника за умови тривалого перебування працівника в простої.
Заявник звертає увагу на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про проведення розрахунку середньоденного заробітку позивача, виходячи з даних за січень-лютий 2020 року, а не за березень-квітень 2022 року, тобто за два останні місяці, які передували звільненню позивача. Суду були надані докази, що в період за березень-квітень 2020 року у позивачки табелем робочого часу визначено робочі дні, а саме 20 та 23 березня 2020 року, а отже розрахунок середньоденного заробітку позивачки мав проводитися саме за цей період.
Крім того, всупереч пункту 8 Порядку № 100, суд апеляційної інстанції, змінивши рішення місцевого суду, розрахував середньоденний заробіток позивачки не лише за неправильний період, а й без наявної у суду інформації про кількість робочих днів, які позивачка відпрацювала протягом двох місяців, які суд помилково визначив розрахунковими (тобто січень-лютий 2020 року). При цьому суди не зазначили, який доказ дав підстави стверджувати, що позивачка у січні-лютому 2020 року відпрацювала 37 робочих днів, оскільки документ, який би це підтверджував, у матеріалах справи відсутній. Згідно з наданою відповідачем до апеляційної скарги інформацією кількість робочих днів у січні 2020 року становила 21 день, а у лютому 2020 року - 20 днів.
Також у касаційній скарзі заявник у разі наявності підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, просив вирішити питання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати.
Інший учасник процесу не скористалася своїм правом на подачу до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) № 00000000193-№300473 ДП "Електричні системи" від 06 листопада 2017 року прийнято на посаду начальника планово-економічного відділу з 07 листопада 2017 року (том 1, а. с. 46).
Наказом (розпорядженням) про переведення на іншу роботу від 23 листопада 2017 року № 000000238-№300473 позивачку переведено на посаду заступника директора з фінансово-економічних питань (том 1, а. с. 47).
Згідно з наказом відповідача від 19 березня 2020 року №56-од на підприємстві для певних працівників, зокрема й ОСОБА_1, було оголошено простій з 24 березня 2020 року на період карантину (том 1, а. с.18).
Відповідно до службового доручення від 19 травня 2020 року № 958/01 у зв`язку з виробничою необхідністю припинено простій ОСОБА_1, з виходом на роботу 20 травня 2020 року (том 1, а. с.19).
Наказом в.о. директора ДП "Енергетичні системи" від 30 травня 2020 року № 235-к "Про скорочення штату працівників" внесено зміни до штатного розпису ДП "Електричні системи" 22 липня 2020 року шляхом скорочення посад, зокрема й посади заступника директора з фінансово-економічних питань, яку займала позивачка (том 1, а. с. 50-51).
Попередженням про скорочення штату працівників від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про скорочення займаної нею посади. Також повідомлено про наявність вакантних посад, що відповідають її кваліфікації та досвіду, а саме: "організатор діловодства" канцелярії, "начальник зміни" дільниці складальної, "бригадир на дільницях основного виробництва" дільниці складальної, "оператор верстатів з програмним керуванням" дільниці нарізки, "в`язальник схемних джгутів, кабелів та шнурів" дільниці складальної. Попереджено, що до закінчення двомісячного терміну, у разі виникнення відповідної за кваліфікацією вакансії, позивачці буде запропоновано таку посаду (том 1, а.с. 52).
Позивачка від підпису про ознайомлення з наказом відмовилася, проте зазначила на ньому, що підстав для видання такого наказу немає.
Наказом в. о. директора ДП "Енергетичні системи" від 22 липня 2020 року № 00000000426-№300473 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з фінансово-економічних питань у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено наказ від 20 травня 2020 року № 235-к "Про скорочення штату працівників" (том 1 а. с. 56).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).