Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 161/12828/21
провадження № 61-6637 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідачі: Головне управління Національної поліції у Волинській області, Державна казначейська служба України,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди,
за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2022 року, ухвалене суддею Ковтуненком В. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), у якому просив суд стягнути з ГУНП у Волинській області відшкодування матеріальної шкоди, яку становлять збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 1 085 189,28 грн та загальна вартість конвертів й послуг поштового звʼязку у сумі 3 056,07 грн, моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн.
2. Заява мотивована тим, що у 2017 році за рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа, учасник Антитерористичної операції на сході України (далі - АТО), інвалід війни 2-ї групи був поставлений на квартирний облік та внесений у список на позачергове отримання житла.
3. Рішенням комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів про виплату грошової компенсації від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 була призначена грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення у сумі 1 085 189,28 грн.
4. Внаслідок повідомлення про підробку документів були розпочаті кримінальні провадження № 12017030010004156 та № 12017030010003733, у зв`язку з чим позивач був знятий з квартирної черги та отримав відмову у виплаті зазначеної компенсації для придбання житла.
5. Але після закриття зазначених кримінальних проваджень члени Виконавчого комітету Луцької міської ради відмовляються голосувати за поновлення позивача у списку на позачергове отримання житла, посилаючись на ті заяви, на підставі яких були розпочаті ці закриті кримінальні провадження. Тому позивач подав заяви до компетентних органів щодо вчинення посадовими особами Луцької міської ради низки протиправних дій, за які передбачена відповідальність у Кримінальному кодексі України від 05 квітня 2001 року № 2341-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КК України). Зокрема, були відкриті кримінальні провадження № 42019031010000135 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, яке розпочато 11 жовтня 2019 року, № 42019031010000169 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, яке розпочато 28 листопада 2019 року.
6. Але у наслідок порушень, допущених представниками ГУНП у Волинській області, зокрема, неналежного виконання посадових обов`язків, бездіяльності та грубого порушення розумних строків досудового розслідування ОСОБА_1 не зміг реалізувати належні йому права та отримати зазначену компенсацію у сумі 1 085 189,28 гривень, а тому це є його упущеною вигодою. Також це нанесло йому моральну шкоду.
7. Неналежне проведення досудових розслідувань представниками ГУНП у Волинській області вже було констатоване Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 15 березня 2021 року у справі № 161/12049/20, яким на користь позивача стягнуто відшкодування моральної шкоди за інший період відповідної поведінки представників, який передував періоду, щодо якого позивач звертається до суду у цій справі щодо відшкодування моральної шкоди. Тобто це рішення суду не змінило наявність зазначених недоліків у подальшій поведінці представників ГУНП у Волинській області щодо проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих за заявами позивача, що нанесло в подальшому також моральну шкоду позивачу.
8. Позивач звертався з приводу всієї цієї ситуації до різних інстанцій та уповноважених осіб з метою захисту свого права і поніс певні витрати на поштові послуги, тому заявив вимогу про їх відшкодування до суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2022 року позов задоволений частково. Зобов`язано ДКС Українивідшкодувати 20 000,00 грн за рахунок Державного бюджету України шляхом списання цих коштів з рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 як відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями посадових осіб ГУНП у Волинській області. Також зобов`язано ДКС Українивідшкодувати 3 056,07 грн за рахунок Державного бюджету України шляхом списання цих коштів з рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 як відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому незаконними діями посадових осіб ГУНП у Волинській області. У задоволенні інших позовних вимог позивача суд відмовив.
10. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_1 за звичайних умов гарантовано отримав би компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення у відповідній сумі. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин стороною позивача не надано. Тому відсутні підстави вважати, що існує упущена вигода в розумінні пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України).
11. Суд встановив відсутність підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, а тому розглядав спір з точки зору частини шостої цієї статті, відповідно до якої завдана шкода відшкодовується, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (статті 1173 та 1174 ЦК України). За доведеності цієї шкоди вона відшкодовується державою незалежно від вини особи, яка її спричинила.
12. Виходячи з встановлених обставин справи, враховуючи відповідно до частини четвертої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України) зміст рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2021 року у справі № 161/12049/20, яке набуло чинності, та те, що позивач обґрунтовує свої вимоги не окремими фактами бездіяльності слідчих органів у межах кримінального провадження, а його систематичною неефективністю, безвідповідальністю в цілому, оскільки навіть після констатації зазначених обставин відповідним рішенням суду від 15 березня 2020 року, уповноваженими особами ГУНП у Волинській області не вчиняється належних процесуальних дій, та не виконуються вказівки слідчих суддів, суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для визнання нанесення моральної шкоди позивачу відповідною поведінкою представників ГУНП у Волинській області за період, який не охоплений у справі № 161/12049/20. Зокрема, суд першої інстанції визначив у чому саме полягає така моральна шкода, заподіяна позивачу.
13. Разом з тим, суд першої інстанції, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, інші встановлені ним обставини справи, дійшов висновку, що вимога позивача у частині відшкодування нанесеної йому моральної шкоди є завищеною, а тому обмежив це відшкодування сумою у 20 000,00 грн.
14. Вимогу про стягнення з ГУНП у Волинській області матеріальної шкоди у сумі загальної вартості конвертів та послуг поштового зв`язку, яка становить 3 056,07 гривень, суд вирішив задовольнити, оскільки дійшов висновку, що ці витрати позивач здійснював для поновлення своїх порушених прав, їх суму позивач підтвердив, а ГУНП у Волинській області не оскаржувало, вони понесені у зв`язку з надмірною тривалістю розслідування справ за зверненням позивача, систематичною неефективністю та безвідповідальністю їх досудового розслідування зі сторони представників ГУНП у Волинській області.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
15. Постановою Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року апеляційна скарга ГУНП у Волинській областізадоволена. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасоване та ухвалене у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області, ДКС України про відшкодування майнової шкоди у вигляді загальної вартості конвертів та послуг поштового зв`язку у сумі 3 056,07 грн та про відшкодування моральної шкоди.
16. Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17/, для вирішення питання про відповідальність ГУНП у Волинській області необхідно встановити наявність трьох умов: неправомірні дії цього відповідача, наявність шкоди, завданої позивачу, та причинний зв`язок між цими неправомірними діями і цією заподіяною шкодою. Доведення цього покладається на позивача.
17. Право позивача на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, представників ГУНП у Волинській області, захищене статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (далі - КПК України). Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності представників ГУНП у Волинській області, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Проте, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. У цьому апеляційний суд також послався на практику Верховного Суду, закріплену у певному переліку його постанов.
18. Суд апеляційної інстанції вирішив, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому представниками ГУНП у Волинській області моральних страждань, встановлення факту протиправності їх дій, факту наявності причинного зв`язку між цією шкодою та їх діями (бездіяльністю), а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову. Виходячи з цих самих підстав, апеляційний суд також не знайшов підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування загальної вартості конвертів та послуг поштового звʼязку у сумі 3 056,07 грн як майнової шкоди.
19. Апеляційний суд здійснив перегляд справи в апеляційному провадженні виключно в межах вимог апеляційної скарги ГУНП у Волинській області, зокрема, не переглядав відповідне рішення суду першої інстанції в частині висновків про упущену вигоду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
20. В 2017 році за рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа, учасник АТО та інвалід війни 2-ї групи був поставлений на квартирний облік та внесений в список на позачергове отримання житла, було вирішено виділити йому компенсацію для придбання житла. Зокрема, рішенням комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 29 серпня 2017 року призначено ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення у сумі 1 085 189,28 грн.
21. На підставі звернення ОСОБА_3 про підробку документів були розпочаті кримінальні провадження № 12017030010004156 та № 12017030010003733 з приводу цього питання. У звʼязку з цим ОСОБА_1 був знятий з квартирного обліку та отримав відмову у виплаті зазначеної компенсації для придбання житла. А після закриття цих кримінальних проваджень позивачу відмовили у поверненні його на цей квартирний облік, що також виключило можливість отримання відповідної компенсації.
22. Відповідно до рішення комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації від 29 серпня 2017 року виплата зазначеної компенсації передбачається при надходженні коштів субвенції на рахунок департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Доказів надходження такої субвенції суду не надано.
23. У провадженні слідчого відділу Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області перебувають, зокрема, кримінальні провадження № 42019031010000135 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, яке розпочато 11 жовтня 2019 року на підставі заяви позивача, № 42019031010000169 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, яке розпочато 28 листопада 2019 року на підставі заяви позивача.
24. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2021 року у справі № 161/12049/20 позов ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області, ДКС України у Волинській області про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку ДКС України на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Цим рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що душевні страждання ОСОБА_1, викликані протиправною бездіяльністю посадових осіб ГУНП у Волинській області, полягають у почуттях беззахисності, несправедливості, образи, пригнічення, відчаю, а також в необхідності знову й знову захищати себе, звертатися за правовою допомогою, подавати скарги. Дії, які вчинялись позивачем для відновлення своїх прав, безумовно вплинули на організацію його повсякденного життя, зумовили зміни у його життєвих і виробничих стосунках. Також суд врахував час та зусилля позивача, які він змушений витрачати для відновлення свого попереднього стану. Відповідно до змісту цього судового рішення суд розглядав справу, у тому числі аналізуючи якість здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42019031010000135 та № 42019031010000169.
25. ОСОБА_1 просить суд стягнути з ГУНП у Волинській області моральну шкоду, завдану протиправною поведінкою його представників, яка продовжувалась по липень 2021 року.
26. Із ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 161/19200/20 вбачається, що визнано протиправною бездіяльність начальника слідчого відділу Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області щодо нездійснення ним розгляду клопотань ОСОБА_1 і його представника у 4 кримінальних провадженнях, у тому числі № 42019031010000135 та № 42019031010000169 про проведення слідчих (розшукових) інших процесуальних дій і надання матеріалів кримінальних проваджень для ознайомлення (т. 1, а. с. 31-32).
27. Із ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26 січня 2021 року у справі № 161/18154/20 вбачається, що визнана незаконною бездіяльність начальника слідчого відділу Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області щодо організації досудового розслідування у 4 кримінальних провадженнях, у тому числі № 42019031010000135 та № 42019031010000169 і зобов`язано уповноважених осіб розглянути клопотання позивача і його представника щодо надання матеріалів кримінальних проваджень для ознайомлення (т. 1, а. с. 33-34).
28. Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2021 року скарга ОСОБА_1 задоволена - скасована постанову слідчої слідчого відділу Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області Гарбар Н. О. про закриття кримінального провадження від 27 січня 2021 року, внесеного 04 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020030010000847 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 383 КК України (т. 2, а. с. 233).
29. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 09 квітня 2021 року у справі № 161/6314/21 скасована постанова зазначеної слідчої ГУНП у Волинській області Гарбар Н. О. від 27 січня 2021 року про закриття кримінального провадження, внесеного 11 жовтня 2019 року до ЄРДР за № 42019031010000135 (т. 1, а. с. 35-36).
30. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 квітня 2021 року скарга ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Волинської обласної прокуратури, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР по заяві ОСОБА_1 від 29 березня 2021 року щодо слідчої слідчого відділу Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області Гарбар Н. О. задоволена - зобов`язано керівника Волинської обласної прокуратури організувати внесення до ЄРДР відомостей по цій заяві ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування (т. 1, а. с. 26-27).
31. На підставі зазначеної ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду до ЄРДР 16 квітня 2021 року внесені відомості за № 42021030000000047 з приводу невиконання слідчою Гарбар Н. О. рішень суду від 26 листопада 2020 року у справі № 161/19200/20, від 26 січня 2021 року у справі № 161/18154/20, від 26 січня 2021 року у справі № 161/18224/20. У цьому кримінальному провадженні відповідно до постанови Волинської обласної прокуратури від 16 квітня 2021 року позивача ОСОБА_1 визнано потерпілим (т. 1, а. с. 28-30).
32. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2021 року заява ОСОБА_1 та його представника адвоката Мамченка І. О. про відвід слідчої слідчого відділу Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області Гарбар Н. О. у кримінальному провадженні, внесеному 11 жовтня 2019 року до ЄРДР за № 42019031010000135 задоволена - слідча Гарбар Н. О. відведена від участі у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42019031010000135 (т. 2, а. с. 227).
33. Суд першої інстанції дійшов висновку, що докази, надані позивачем, підтверджують понесення ним матеріальної шкоди у сумі 3 056,07 грн (загальної вартості конвертів та послуг поштового звʼязку), яка підлягає відшкодуванню відповідачами в межах цієї справі. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що докази позивача не доводять належним чином, що ці витрати були пов`язані з відновленням порушених прав позивача, які розглядаються в межах цієї справи, та були необхідними для їх відновлення, а тому не можуть бути встановлені як матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню відповідачами у межах цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
34. У липні 2022 року, засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,серед іншого, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2022 року в частині незадоволених позовних вимог та постанову Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити усі його вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
35. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2022 року відкрите касаційне провадження у справі.
36. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
37. 17 жовтня 2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
38. Позивач оскаржує зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
39. На переконання ОСОБА_1 апеляційний суд не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, згідно якого з правил статті 22 ЦК України випливає, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною, оскільки особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
40. Також апеляційний суд не врахував правовий висновок, згідно якого відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою. В цьому контексті позивач зазначив, що не знайшов подібних висновків у постановах Верховного Суду, тому навів постанови Верховного Суду України (від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 01 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10), в яких цей висновок викладений.
41. Розглядаючи питання відшкодування моральної шкоди апеляційний суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у його постанові від 06 липня 2021 року у справі № 638/8278/19, відповідно до якого свідченням протиправної бездіяльності посадових осіб та надмірної тривалості досудового розслідування як підстави для відшкодування шкоди може бути не сам факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України належних слідчих дій. Позивач обґрунтовує свої вимоги не окремими фактами бездіяльності слідчих органів щодо досудового розслідування у межах кримінального провадження, а його неефективністю, безвідповідальністю в цілому протягом тривалого періоду часу (4 роки) після початку, оскільки не вчиняються належні процесуальні дії, не виконуються вказівки слідчого судді, навіть після констатації цього у рішенні суду від 15 березня 2021 року у справі № 161/12049/20.
42. Зазначені дії слідчих органів, які носять системний характер та призводять до неефективності та безвідповідальності досудового розслідування всупереч законним очікуванням позивача, завдають йому моральної шкоди, а також вимагають від нього певних поштових витрат у звʼязку із боротьбою за свої права та інтереси, що є його матеріальним збитком, повʼязаним із відповідними системними діями слідчих органів, та підлягають відшкодуванню. При цьому позивач вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли до уваги порушення, встановлені судом першої інстанції у справі № 161/12049/20 (рішення від 15 березня 2021 року), яка має преюдиційне значення для цієї справи з точки зору аналізу системного характеру неналежного виконання слідчими органами своїх службових обовʼязків. В свою чергу, останнє вплинуло на неправильне встановлення судом першої інстанції зменшеної суми відшкодування моральної шкоди, яку суд апеляційної інстанції взагалі безпідставно скасував. Факт того, що подібна поведінка представників слідчих органів здатна спричиняти моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, випливає з відповідного правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 550/336/21.
43. Верховний Суд вважає посилання позивача з метою аргументувати, що упущена вигода включається у поняття збитків, на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16, як такий, який апеляційний суд не врахував, безпідставним в контексті касаційної скарги. Обидва суди попередніх інстанцій не ставили під сумнів цей факт, який прямо випливає зі статті 22 ЦК України.
44. Також Верховний Суд не бере до уваги ті доводи позивача, які вимагають оцінки, що виходить за межі обмежень, встановлених ЦПК України для касаційної інстанції.
(2) Позиція інших учасників справи
45. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
46. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
47. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
48. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції України).
49. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).
50. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
51. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ратифікована Європейська конвенція з прав людини 1950 року (далі - Конвенція), а відтак в силу статті 9 Конституції України вона є частиною національного законодавства України.
52. Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції (стаття 1 Конвенції).
53. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 розділу І Конвенції).
54. Згідно із статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою (пункт 1). Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1 (пункт 2).
55. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
56. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
57. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).
58. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
59. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.
60. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини перша та четверта статті 367 ЦПК України).
61. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
62. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
63. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
64. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).