Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 308/4805/19
провадження № 61-4330св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "Альфа-Банк", державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Горщар Михайло Васильович,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2, законним представником якого є ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вакули Юрія Ігоровича на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Горщара М. В. про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що02 листопада 2007 року між ним і акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" було укладено договір кредиту № 08/297-68, відповідно до якого позивачу було надано кредит у сумі 35 000 доларів США на споживчі цілі. На забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (яким на праві спільної сумісної власності належав предмет іпотеки - квартира) та банком 02 листопада 2007 рокубуло укладено іпотечний договір відповідно до умов якого в іпотеку було надано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачу стало відомо, що державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Горщарем М. В. 01 квітня 2019 року зареєстровано права власності на квартиру, передану в іпотеку за банком. Позивач вважав таке задоволення вимог іпотекодержателя незаконним, оскільки він не був належним чином повідомлений про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки; спірне іпотечне майно підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Горщара М. В. за індексним номером 46240314 від 01 квітня 2019 року про реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, яка здійснена на підставі договору кредиту № 08/297-68 від 02 листопада 2007 року, іпотечного договору № 08/297-68 від 02 листопада 2007 року, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, виданого АТ "Укрсоцбанк" від 28 січня 2019 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись із цим рішенням суду, відповідачем АТ "Альфа-Банк" було подано апеляційну скаргу.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року закрито провадження у справі за апеляційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Горщара М. В. про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Визнано нечинним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2020 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом встановлено смерть позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хоча спірні правовідносини і допускають процесуальне правонаступництво, однак у ході апеляційного перегляду справи кола можливих спадкоємців померлого позивача встановлено не було. У позивача із адвокатом Васильчуком А. Ю. було укладено договір про надання правової допомоги від 02 травня 2019 року і вже після смерті свого довірителя у суді апеляційної інстанції адвокат подавав клопотання про розгляд справи за відсутності сторін, натомість жодних клопотань у зв`язку зі смертю свого довірителя та необхідність залучення до участі в справі його правонаступників від представника не надходило. За наявних матеріалів та встановлених обставин справи апеляційний суд вважав, що провадження у справі належить закрити через відсутність встановлених судом правонаступників померлого позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вакула Ю. І. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальненні доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та помилково закрив провадження у справі. Суд залишив поза увагою наявність у померлого позивача спадкоємців, які в силу закону та свого віку прийняли спадщину, зокрема, неповнолітній син позивача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Однак суд не вирішив питання про його залучення до участі у справі в якості правонаступника позивача. Крім того, апеляційний суд помилково визнав рішення нечинним та закрив провадження, оскільки такі дії можуть бути вчинені у випадку відмови позивача від позову та укладення між сторонами мирової угоди на цій стадії. Однак необхідні для цього обставини не були встановлені апеляційним судом.
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 389 ЦПК України).
У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як видно із справи, у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Горщара М. В. про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що02 листопада 2007 року між ним і АКБСР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") було укладено договір кредиту № 08/297-68, відповідно до якого позивачу було надано кредит у сумі 35 000 доларів США на споживчі цілі. На забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (яким на праві спільної сумісної власності належить предмет іпотеки) та банком 02 листопада 2007 рокубуло укладено іпотечний договір відповідно до умов якого в іпотеку було надано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Горщарем М. В. 01 квітня 2019 року зареєстровано права власності на квартиру, передану в іпотеку за банком. Позивач вважав таке задоволення вимог іпотекодержателя незаконним, оскільки він не був належним чином повідомлений про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки; спірне іпотечне майно підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".