Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 712/1100/20
провадження № 61-4266св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, ухвалену колегієюсуддів у складі Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернувся до суду із позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_2, у якому просив визнати незаконними та скасувати рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року № 2-5208 "Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)" та рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року № 2-5256 "Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)"; скасувати запис про право власності від 12 лютого 2020 року № 35483446 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 04 липня 2018 року, маючи намір отримати у власність земельну ділянку, він, як учасник антитерористичної операції на сході України, звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0, 0780 га, в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
06 серпня 2018 року він повідомив Черкаську міську раду про використання ним права мовчазної згоди та укладення договору на розробку документації із землеустрою, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Черкаська міська рада листом від 27 серпня 2018 року № 51151-з підтвердила факт застосування принципу мовчазної згоди.
Позивач зазначав, що 22 квітня 2019 року, після розроблення проєкту відведення земельної ділянки звернувся до Черкаської міської ради із заявою про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, площею 0, 0780 га, до якої додав проєкт землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки. Втім Черкаська міська рада не прийняла рішення щодо надання йому у власність спірної земельної ділянки у визначений чинним законодавством строк.
ОСОБА_1 звертав увагу на те, що рішенням від 31 січня 2019 року № 2-4015 Черкаська міська рада надала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою спірної земельної ділянки ОСОБА_2, тобто через 178 днів після надання Черкаською міською радою аналогічного дозволу позивачу.
На розгляд сесії Черкаської міської ради 02 жовтня 2019 року було одночасно винесено два питання щодо передачі спірної земельної ділянки позивачу та відповідачу. Черкаська міська рада, з урахуванням пропозиції постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, реклами та комунальної власності міської ради від 21 серпня 2019 року, прийняла рішення № 2-5208 про відмову ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки та рішення № 2-5256 про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Черкаська міська рада та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 29 грудня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав незаконним та скасував рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року № 2-5208 "Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)".
Визнав незаконним та скасував рішення Черкаської міської ради від 02 жовтня 2019 року № 2-5256 "Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)".
Скасував запис про державну реєстрацію права власності від 12 лютого 2020 року № 35483446 на земельну ділянку, загальною площею 0, 0780 га, з кадастровим номером 7110136700:02:001:0008, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся до Черкаської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки раніше ніж ОСОБА_2 . Державна реєстрація земельної ділянки, площею 0, 0780 га, з кадастровим номером 7110136700:02:001:0008, за адресою: АДРЕСА_1, здійснена на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11 вересня 2018 року, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 . Тобто Черкаська міська рада передала відповідачу земельну ділянку, яка була сформована на підставі проєкту землеустрою, виготовленого на замовлення позивача ще до моменту звернення відповідача до Черкаської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки. Також суд першої інстанції врахував, що позивач є учасником бойових дій, а відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Черкаська міська рада в оскаржуваних рішеннях не обґрунтувала підстави надання переваги ОСОБА_2 під час вирішення питання про надання у власність останньому спірної земельної ділянки.
Постановою від 12 квітня 2022 року Черкаський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2021 року скасував.
Суд ухвалив нове рішення, яким залишив без задоволення позов ОСОБА_1 ; здійснив розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки заяві ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року № 51151-3, у якій позивач просив залишити без розгляду та повернути на доопрацювання справу від 04 липня 2018 року № 51151-з відповідно до статті 123 ЗК України. Колегія суддів критично оцінила пояснення позивача про те, що заява від 06 серпня 2018 року не свідчить про бажання позивача залишити без розгляду документи та була підписана лише для того, щоб подати до Черкаської міської ради лист про використання права мовчазної згоди, оскільки у міській раді були тільки такі бланки заяв. Апеляційний суд виснував, що посилання на відсутність іншого бланка заяви у міській раді не свідчить про неможливість подати особою будь-якої іншої заяви, крім повернення документів без розгляду. Також суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи позивача про неврахування Черкаською міською радою наявності у нього пільг учасника бойових дій, оскільки за висновками апеляційного суду ОСОБА_1 не набув права на замовлення та виготовлення проєкту відведення спірної земельної ділянки у зв`язку із залишенням без розгляду та поверненням його заяви від 04 липня 2018 року. Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, його статус учасника бойових дій міська рада під час вирішення питання щодо передачі земельної ділянки не повинна була враховувати, оскільки він не набув права претендувати на надання йому земельної ділянки у власність.
Апеляційний суд не погодився з твердженнями позивача про те, що ОСОБА_2 передано земельну ділянку, яка сформована на підставі проєкту землеустрою, виготовленого на його замовлення, оскільки, як зазначив суд апеляційної інстанції, на замовлення ОСОБА_2 також було виготовлено технічну документацію із землеустрою на спірну земельну ділянку, втім, оскільки ця ділянка сформована на підставі проєкту, виготовленого на замовлення позивача, із присвоєнням їй кадастрового номера 7110136700:02:001:0008, тому немає підстав для повторної реєстрації земельної ділянки із присвоєнням їй нового кадастрового номера.
Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_2 не порушив порядок отримання у приватну власність земельної ділянки, оскільки за наданою Черкаською міською радою згодою ним замовлено та виготовлено проєкт відведення земельної ділянки, який затверджено міською радою та на підставі якого безоплатно передано відповідачу спірну земельну ділянку. Водночас ОСОБА_1 порушив встановлений законом порядок отримання у приватну власність земельної ділянки, оскільки, не отримавши згоди Черкаської міської ради на виготовлення проєкту землевідведення, в останній день строку для отримання такої згоди звернувся із заявою про залишення без розгляду та повернення на доопрацювання документів. З огляду на це у позивача не виникло право на використання мовчазної згоди для виготовлення проєкту відведення земельної ділянки. Самостійно виготовивши проєкт відведення земельної ділянки, позивач не набув першочергового права на отримання спірної земельної ділянки у власність, тому Черкаська міська рада обґрунтовано відмовила у затвердженні проєкту та передачі у власність земельної ділянки.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 11 травня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2021 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального правата порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц
(провадження № 14-28цс20) та у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20 (провадження № 61-7076св21). Відповідно до цих висновків вирішення спорів щодо правомірності діяльності органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки декільком особам, залежить від оцінки таких дій як добросовісних чи недобросовісних. Така оцінка має здійснюватися в кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Черкаська міська рада та ОСОБА_2 у червні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 18 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 20 жовтня 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі -ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до посвідчення від 22 вересня 2016 року, серія НОМЕР_1, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
04 липня 2018 року, маючи намір отримати у власність земельну ділянку, позивач як учасник антитерористичної операції на сході України звернувся до Черкаської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0, 0780 га, в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомив Черкаську міську раду про використання ним права мовчазної згоди та укладення договору на розробку документації із землеустрою.
Черкаська міська рада листом від 27 серпня 2018 року № 51151-з підтвердила факт застосування принципу мовчазної згоди та повернула заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року.
За замовленням ОСОБА_1 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 розробив "Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 0780 га, громадянину ОСОБА_1 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер: 7110136700:02:001:____".
22 квітня 2019 року після розроблення проєкту відведення земельної ділянки позивач звернувся до Черкаської міської ради з заявою про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, площею 0, 0780 га. До заяви позивач додав проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Черкаська міська рада в двотижневий строк, визначений у частині дев`ятій статті 118 ЗК України, не прийняла рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9903087782021 від 22 грудня 2021 року державна реєстрація земельної ділянки, площею 0, 0780 га, з кадастровим номером 7110136700:02:001:0008, за адресою: АДРЕСА_1, здійснена 12 лютого 2019 року на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11 вересня 2018 року, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .
Також суди встановили, що 06 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 10 га, у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Рішенням від 31 січня 2019 року № 2-4015 Черкаська міська рада надала дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою спірної земельної ділянки.
Згідно з протоколом від 21 серпня 2019 року № 151 постійна комісія з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, реклами та комунальної власності Черкаської міської ради рекомендувала відмовити в передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у власність. Причини та підстави такого рішення в протоколі не зазначені.
Відповідно до протоколу від 30 серпня 2019 року № 153 постійна комісія з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, реклами та комунальної власності Черкаської міської ради рекомендувала передати земельну ділянку у власність ОСОБА_2 без зазначення підстав такого рішення.
02 жовтня 2019 року відбулось пленарне засідання 2 сесії Черкаської міської ради, на розгляд якої одночасно винесено два питання щодо передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Рішенням від 02 жовтня 2019 року № 2-5208 "Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)" Черкаська міська рада відмовила ОСОБА_1 в затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі спірної земельної ділянки, площею 0, 0780 га, кадастровий номер 7110136700:02:001:0008 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням від 02 жовтня 2019 року № 2-5256 "Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)" Черкаська міська рада затвердила проєкт землеустрою ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 та передала відповідачу спірну земельну ділянку, площею 0, 0780 га, кадастровий номер *********** :02:001:0008 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 лютого 2020 року, індексний номер 51132729, 12 лютого 2020 року внесено запис про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0, 0780 га, кадастровий номер 7110136700:02:001:0008.
Право, застосоване судом
Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
У частинах першій - третій статті 116 ЗК України зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0, 25 гектара, в селищах - не більше 0, 15 гектара, в містах - не більше 0, 10 гектара (пункт "г" частини першої статті 121 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Цей орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган не надав дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з частинами першою - п`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц
(провадження № 14-28цс20).
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) за позовом про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення певної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема, перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України "Про землеустрій").
Видача дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає надання згоди власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Відповідно цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою. Отже, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Якщо земельна ділянка сформована, то розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що невиникнення договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків стосовно одна одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і їх не може бути упорядковано у вичерпний перелік. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад, з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття потрібної контрагенту інформації тощо.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з її конкретних обставин.