ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/1300/19
касаційне провадження № К/9901/16881/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДФС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЛ" про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
Заступник керівника Сумської місцевої прокуратури звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління ДФС у Сумській області з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЛ", в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 118 012,11 гривень.
Підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави є бездіяльність Головного управління ДФС у Сумській області, що полягає у неспроможності вжити заходів щодо стягнення податкового боргу, зокрема, звернення до суду з адміністративним позовом. Вказана підстава обґрунтована тим, що Головне управління ДФС у Сумській області не має коштів для сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, позовну заяву повернуто заступнику керівника Сумської місцевої прокуратури.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неспроможність сплати судового збору органом державної влади не є підставою для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, визначеною частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заступник прокурора міста Києва подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019.
Верховний Суд ухвалою від 24.06.2019 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами невірно застосована стаття 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону України "Про прокуратуру", не враховано той факт, що в умовах необхідності своєчасного поповнення бюджету для розвитку та належного функціонування держави, звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу є обов`язком прокурора.
В касаційній скарзі прокурор посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 в справі №826/15338/18 та від 16.04.2019 в справі №910/3486/18.
Верховний Суд ухвалою від 07.11.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у спарві матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 08.11.2022.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави є бездіяльність Головного управління ДФС у Сумській області, що полягає у неспроможності вжити заходів щодо стягнення податкового боргу, зокрема, звернення до суду з адміністративним позовом. Вказана підстава обґрунтована тим, що Головне управління ДФС у Сумській області не має коштів для сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що неспроможність сплати судового збору органом державної влади не є підставою для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, визначеною частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Суд апеляційної інстанції погодився з даним висновком, та зазначив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Органи ДФС фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Підстав, які б перешкоджали органам ДФС самостійно звернутись до суду не вбачається.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Заступника прокурора міста Києва, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За змістом статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.