ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 805/4848/15-а
касаційне провадження № К/9901/24967/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2015 (суддя - Троянова О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Артвайнері" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Приватне акціонерне товариство "Артвайнері" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000304700/4237/10/28-03-47 від 30.06.2015.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", що пов`язані із його господарською діяльністю та позивач не може відповідати за дії контрагента щодо не включення ним сум податку на додану вартість до податкових зобов`язань з податку на додану вартість за виданими таким контрагентом податковими накладними.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №0000304700/4237/10/28-03-47.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків і не ставилися під сумнів податковим органом, а відтак зазначене податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню. Відповідальність за неналежне виконання контрагентом позивача своїх обов`язків щодо декларування податкових зобов`язань перед бюджетом не може бути покладена на позивача.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що судами не враховано не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав не відображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях контрагента. Вважає, що уразі не декларування контрагентом податкових зобов`язань з податку на додану вартість у позивача відсутнє право на податковий кредит за такими операціями. Зазначає, що однією з обов`язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.01.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 08.11.2022.
У відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариством 19.03.2015 надано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9043140147 за лютий 2015 року, в якій визначено податковий кредит в сумі 49102 грн, в додатку номер 5 відображено контрагента, ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз".
Інспекцією проведено камеральну перевірку даних Товариства задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за наслідками якої складено акт від 17.04.2015 №146/28-03-47/00412168 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2015 року на суму 191107грн.
За наслідками розгляду заперечень Товариства до акту перевірки висновки акту перевірки у відповіді Інспекції від 24.06.2015 №4055/10/28-03-47 викладено в іншій редакції, в якій зазначено про порушення Товариством вимог пунктів 2001, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2015 року на суму 191107грн.
На підставі акту перевірки з урахуванням заперечень до нього, та висновків за результатами розгляду заперечень, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №0000304700/4237/10/28-03-47, яким Товариству збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 286660,50 грн,у тому числі за основним платежем в сумі 191107 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 95553,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення, рішеннями Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС від 27.07.2015 №18396/10/28-10-10-4-33 та Державної фіскальної служби України від 06.10.2015 №2104/6/99-99-10-01-04-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.