ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 380/3552/20
адміністративне провадження № К/9901/35341/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у складі головуючого судді Сасевича О.М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кузьмича С.М. (головуючого), Улицького В.З., Шавеля Р.М. у справі №380/3552/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Плюс 5" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийняті митної декларації, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Плюс 5" звернулось до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийняті митної декларації.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 №UA209000/2019/900057/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01311.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 №UA209000/2019/900062/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01369.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 №UA209000/2019/900060/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01347.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 №UA209000/2019/900061/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01368.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 №UA209000/2019/900063/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019180/2019/01422.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 №UA209000/2019/900001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019170/2019/70014.
Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 №UA209000/2019/910003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2019170/2019/70091.
Присуджено на користь ТОВ "Вектор Плюс 5" (вул. Стуса, 12, смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 41485470) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 20012 грн 64 коп за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з необґрунтованості твердження митного органу про виникнення в декларанта обов`язку доведення того, що задекларована ним митна вартість товарів відповідає вимогам ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України. Судами зазначено, що такий обов`язок виникає лише в разі якщо продавець і покупець є пов`язаними особами, що вимагає відповідного належного підтвердження, однак таких обставин не установлено. Судами не установлено підстав, за яких позивачем було неправомірно визначено за першим методом (ціною контракту) вартість імпортованих товарів (відповідно до тих підстав, які були вичерпно визначені митним органом у оспорюваних рішеннях). Окремо судом надано критичної оцінки іншим доводам відповідача, які ним були заявлені при судовому розгляді даного спору (як-от, ознаки підробки документів, розбіжності щодо строку оплати за товар тощо). Суд у цьому контексті наголосив, що митним органом було повно та вичерпно окреслено коло підстав, відповідно до яких ним було прийнято оспорювані рішення, й такі підстави наведені контролюючим органом у відповідних рішеннях. Подальше ж їх доповнення чи розширення не передбачене чинним законодавством України та не відповідає засадам правової визначеності.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
ТОВ "Вектор Плюс 5" є юридичною особою, зареєстрованою 28.07.2017, основний вид економічної діяльності - 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Директором товариства є ОСОБА_1, якому також належить 1% часток у статутному капіталі позивача.
Матеріалами справи засвідчується, що ТОВ "Вектор Плюс 5" і "Norma K Sp.z.o.o." (Польща) було укладено контракт від 01.08.2018 №1.
За умовами такого контракту №1 "Norma K Sp.z.o.o." (продавець) зобов`язалося передати у власність позивача (покупця), а останній - прийняти й оплатити товар згідно фактури, яка додається до кожної поставки товару (п. 1.1). Відповідно до п.1.2 контракту, строк дії контракту встановлено до 31.12.2018. Згідно з п.2.1, поставка повинна відбуватися на умовах СРТ Наварія. Як передбачено п.2.2 контракту, при відвантаженні покупцеві надаються рахунок-фактура інвойс, товарно-транспортна накладна, пакувальний лист. У п.п.3.1, 3.2 контракту сторони обумовили, що валютою платежу є долар США з оплатою через банківський переказ. Відповідно до п.3.3 загальна сума контракту складає 1000000 доларів США. Пунктом 3.4 контракту визначено, що покупець перераховує на рахунок продавця 100% оплату в термін 100 днів після поставки товару.
Додатком від 15.10.2018 №1 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 №1 і змінили загальну суму на 3000000 доларів США. Додатком від 02.01.2019 №2 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 №1 і продовжили строк його дії до 31.12.2019. Додатком від 04.01.2019 №3 сторони внесли зміни до контракту від 01.08.2019 №1 і змінили строк 100% оплати за поставку товару до 365 днів.
Як убачається з угоди від 09.07.2018 №61, позивачем залучено до декларування вантажів і майна при переміщенні через митний кордон України ФОП ОСОБА_2 .
Судом установлено, що позивачем для митного оформлення товарів, що поставлялися відповідно до контракту від 01.08.2019 №1 (шини та покришки пневматичні гумові нові для легкових автомобілів), при їх переміщенні через митний кордон України подавалися митному органу відповідні митні декларації зі супровідними документами (контракт із доповненнями, фактури, пакувальні листи до фактур, вантажні накладні ЦМР). Вартість імпортованих товарів у таких митних деклараціях визначена позивачем за ціною контракту. Указане не заперечується сторонами та засвідчується матеріалами справи.
Також установлено, що Львівською митницею ДФС за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену позивачем митну вартість товарів по ряду митних деклараціях, у зв`язку з чим митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
А саме, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 UA209000/2019/900057/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 14.11.2019 UA209180/2019/075739 (31515,12 доларів США) та скориговано її до 42772,35 доларів США.
Окрім того митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 UA209000/2019/900062/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 25.11.2019 UA209180/2019/078825 (35234,66 доларів США) та скориговано її до 43642,23 доларів США.
Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2019 UA209000/2019/900060/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 19.11.2019 UA209180/2019/076968 (22206,16 доларів США) та скориговано її до 26445,15 доларів США.
Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 UA209000/2019/900061/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 25.11.2019 UA209180/2019/078579 (18249,63 доларів США) та скориговано її до 18712,65 доларів США.
Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2019 UA209000/2019/900063/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 04.12.2019 UA209180/2019/081413 (30717,38 доларів США) та скориговано її до 40580,16 доларів США.
Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2019 UA209000/2019/900001/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 09.12.2019 UA209170/2019/700048 (28263,36 доларів США) та скориговано її до 36621,12 доларів США.
Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2019 UA209000/2019/910003/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів декларанта за митною декларацією від 16.12.2019 UA209170/2019/702185 (9997,30 доларів США) та скориговано її до 13358,52 доларів США.
В обґрунтування причин, через які не визнано заявлену декларантом (позивачем) митну вартість, у рішеннях про коригування вказано: невідповідність обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту, митний орган має достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів, декларантом не виконано вимог ч.18 ст.58 Митного кодексу України, у ЦМР проставлено штамп і підпис компанії "Vega Sp.z.o.o.", яке не має відношення до зовнішньоекономічної операції.
Митним органом у рішеннях про коригування стверджено про неможливість застосування методів визначення митної вартості 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, відтак, застосовано метод 2ґ (ст.64 Митного кодексу України).
Матеріали справи містять також відповідні картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів UA2019180/2019/01311, UA2019180/2019/01369, UA2019180/2019/01347, UA2019180/2019/01368, UA2019180/2019/01422, UA2019170/2019/70014, UA2019170/2019/70091, що були складені митним органом у зв`язку з необхідністю внесення змін у митні декларації відповідно до рішень про визначення митної вартості товарів.
Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, уважаючи, що митну вартість товарів було визначено правомірно за ціною контракту, а суб`єкт владних повноважень безпідставно відмовив у визнанні такої вартості, не наводячи належного обґрунтування своїм діям і рішенням, звернувся до суду з указаним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Галицька митниця Держмитслужби, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №826/2313/16 у подібних правовідносинах.
Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався.
Верховний Суд ухвалою від 11.01.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №826/2313/16 у подібних правовідносинах.