ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 1340/5450/18
провадження № К/9901/17374/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" до Львівської міської ради, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термобудстандарт", про визнання протиправною та нечинною ухвали в частині, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" на постанову Восьмого Судової-Хомюк Н.М. від 01 червня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Львівською міською радою прийнято ухвалу від 27 січня 2011 року № 120, якою затверджено Перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування. До Департаменту економіки Львівської міської ради звернулись треті особи із заявами, у яких просили внести зміни в ухвалу Львівської міської ради від 27 січня 2011 року № 120 включивши до Переліку земельні ділянки для облаштування майданчика для паркування автомобілів за адресою: АДРЕСА_1, з кількістю місць для паркування - 3 та 9. Оскаржуваною ухвалою відповідач вніс доповнення до Переліку. Уважаючи ухвалу Львівської міської ради від 12 липня 2018 року № 3707 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27 січня 2011 року № 120 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, вирішуючи спір у цій справі, Суду слід відповісти на таке питання: чи має визначення спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів, перелік яких затверджується органом місцевого самоврядування, здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" звернулось до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ТОВ "Термобудстандарт", про визнання протиправною та нечинною ухвали в частині, у якому просило:
- визнати протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради від 12 липня 2018 року № 3707 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27 січня 2011 року № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова" в частині доповнення до Переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування та кількості місць для паркування" земельними ділянками, визначеними для службового паркування на 3 (три) та 9 (дев`ять) транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року позовні вимоги ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 12 липня 2018 року № 3707 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27 січня 2011 року № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова" в частині пунктів 215-8, 215-9 доповнення до Переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування та кількості місць для паркування" земельними ділянками, визначеними для службового паркування на 9 (дев`ять) та 3 (три) транспортних засобів за адресою - АДРЕСА_1.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Львівська міська рада в порушення земельного законодавства не сформувала і не визначила межі земельної ділянки, які планувала відвести під майданчик для паркування транспортних засобів. Тобто не вчинила тих дій, на підставі яких мала визначити межі землі на місцевості, цільове призначення та інші, пов`язані з цим фактом дії, зокрема з присвоєнням їй адреси, поштової адреси чи інших ідентифікаційних дій.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувана ухвала міської ради не стосується передачі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 у власність чи користування в порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України, а затверджує лише перелік майданчиків для паркування транспортних засобів, відповідно норми Земельного кодексу України щодо розпорядження землями комунальної власності та порядку формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав до даних правовідносин не застосовуються.
6. Суд апеляційної інстанції визнав некоректним покликання суду першої інстанції на правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 520/12022/17 щодо необхідності формування земельної ділянки, оскільки у даній справі позивачка просила визнати протиправним (незаконним) та нечинним рішення в частині доповнення пунктом № 109 за Київським районом "Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки)", затвердженого згідно з додатком № 2, який міститься в підпункті 1.2 пункту 1 оскарженого рішення, текстом "Київський район, пункт № 109, місцезнаходження спеціальної земельної ділянки - вул. Люстдорфська дорога, 55/2, кількість місць для паркування (одиниць) - 64, займана площа 913 кв. м, технічне облаштування - облаштоване". Предметом спору в цій справі є законність рішення органу місцевого самоврядування саме про відведення земельної ділянки комунальної власності для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, а не визначення земельної ділянки для забезпечення паркування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що Львівською міською радою 27 січня 2011 року прийнято ухвалу № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова" затверджено Перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування (додаток 2).
9. 26 квітня 2018 ТОВ "Термобудстандарт" звернулось до Департаменту економіки Львівської міської ради із заявою про внесення змін в ухвалу Львівської міської ради від 27 січня 2011 року № 120 на облаштування майданчика для паркування автомобілів за адресою: АДРЕСА_1, з кількістю місць для паркування - 9. До заяви долучено паспорт парковки автомобіля, довідка Держгеокадастру про статус земельної ділянки, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
10. 26 квітня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Департаменту економіки Львівської міської ради із заявою про внесення змін в ухвалу Львівської міської ради від 27 січня 2011 року № 120 на облаштування майданчика для паркування автомобілів за адресою: АДРЕСА_1, з кількістю місць для паркування - 3. До заяви долучено паспорт парковки автомобіля, довідка Держгеокадастру про статус земельної ділянки, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
11. 12 липня 2018 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 3707 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27 січня 2011 року № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова", відповідно до якої доповнено Перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування та кількості місць для паркування пунктами 215-8, 215-9, а саме земельними ділянками для паркування на 9 та 3 транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1.
12. Уважаючи ухвалу Львівської міської ради від 12 липня 2018 року № 3707 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 27 січня 2011 року № 120 "Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова" в частині доповнення до Переліку спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування та кількості місць для паркування" земельними ділянками, визначеними для службового паркування на 3 (три) та 9 (дев`ять) транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 протиправною, ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" звернулось до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 520/12022/17, у якій зазначено, що несформованість земельної ділянки у встановленому законом порядку, порушення її цільового призначення, відсутність факту державної реєстрації спірної ділянки, свідчить про незаконність дій міськради щодо розпорядження нею.
14. У касаційній скарзі позивач зазначає, що як у справі № 1340/5450/18, так і у справі № 520/12022/17 установлено, що спеціальні земельні ділянки (визначені, відведені) для організації та провадження діяльності із за безпечення паркування транспортних засобів надані в користування суб`єктам підприємницької діяльності є невизначеними і не сформованими, їх реально неможливо встановити на місці роз ташування, проект землеустрою щодо їх відведення не розроблявся, кадастровий номер не присво ювався, їх державна реєстрація не проводилась, чого не спростовував і з чим погодився суд апеля ційної інстанції.
15. Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано і не дано належ ної правової оцінки тому факту, що в порушення вимог статті 268-1 Податкового кодексу України, пункту 3.4 Положення про паркування транспортних засобів у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29 грудня 2011 року № 1072, відповідач доповнив перелік спеціальних земельних ділянок, визна чених для забезпечення паркування транспортних засобів двома ділянками на АДРЕСА_1 без вказання загальної площі, технічного облаштування кожної з них ділянок.
16. Суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми матеріаль ного права, котрі повинен був застосувати, зокрема статті 12, 79, 79-1, 122, 123 Земельного кодексу України, а, більше того, прийшов до висновку, що норми Земельного кодексу України щодо розпорядження землями комунальної власності та порядку формування земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав, до даних правовідносин не застосовуються.
17. Відзиви та пояснення на касаційну скаргу ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року від учасників справи не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
18. Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
19. Згідно із частинами першою - п`ятою, дев`ятою - десятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
20. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.