ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 816/2140/16
адміністративне провадження № К/9901/38340/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 (суддя Ясиновський І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя Яковенко М.М., судді Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" (далі - позивач, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2016 №0002581401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 725 554,70 грн., в тому числі 30 041,00 грн. за основним платежем, 695 513,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків акта перевірки щодо допущення позивачем порушень вимог законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Генерал-Транс". На переконання позивача акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності господарських операцій позивача з названим контрагентом, натомість наявні первинні документи свідчать про те, що господарські операції дійсно мали місце та спричинили реальні зміни у майновому стані сторін. Стосовно висновків контролюючого органу про нецільове використання податку на додану вартість, акумульованого на підставі пільги, наданої позивачу як сільськогосподарському підприємству, Товариством зазначено, що такі кошти сплачено контрагентам ТОВ "Фієста", ТОВ "Сіка Україна" за придбані будівельні матеріали, які використано для ремонту основних фондів для можливості їх подальшого використання при виготовленні сільськогосподарської продукції, та контрагенту ФОП ОСОБА_1 за продукти харчування, призначені для харчування працівників, задіяних на польових роботах у виробничих підрозділах Товариства, а тому оплата за надані товари здійснена зі спецрахунку та фінансовий результат їх придбання правомірно відображений у податковій декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства (скороченій).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.11.2016 №0002581401.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм податкового законодавства, що регулюють використання сільськогосподарським підприємством коштів зі спеціального рахунку, на якому акумулюється податок на додану вартість. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про цільове використання позивачем коштів зі спеціального рахунку. Крім того, посилався на непідтвердження первинними документами реальності господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Генерал-Транс".
Товариством подано заперечення на касаційну скаргу, у яких він посилається на те, що судами правильно встановлено обставини справи та прийнято законні і обґрунтовані судові рішення.
Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 19.07.2016 № 275/16-31-14-01-09/03770394.
Згідно із висновками цього акта, Товариством допущено порушення:
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, підпункту "а" пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в сумі 123 763,00 грн.;
- пунктів 209.2, 209.3, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами суми податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, а саме ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" використано не за цільовим призначенням пільгу з податку на додану вартість - код пільги 14010160 "Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства згідно ст.209 ПКУ" у розмірі 453 662,00 грн.
На підставі даних висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0002581401 від 02.08.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 866 137,70 грн., в т.ч. основного платежу в розмірі 123 763,00 грн., штрафної санкції в розмірі 742 374,70 грн.
За результатами адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення рішенням Державної фіскальної служби України від 05.10.2016 №21613/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення №0002581401 від 02.08.2016 в частині визначення ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Перша Протеїнова Компанія" і у відповідній частині штрафну санкцію, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
На виконання вищевказаного рішення Державної фіскальної служби України відповідачем 02.11.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0002581401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 725 554,70 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 30 041,00 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 695 513,70 грн.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, Товариство оскаржило його до суду.
Спірні правовідносини врегульовано приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин).
За приписами абзацу 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.
Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №996-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Статтею 2 Закону №996-ХІV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно із статтею 1 Закону №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону №996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство має у користуванні виробничі підрозділи "АФ Шишацька", "АФ Золота Гора" та "АФ Яреськи" Шишацького району, які використовує у виробничих цілях для здійснення господарської діяльності, зокрема, з вирощування цукрового буряка.
Для здійснення навантаження цукрового буряку навантажувачем ROPA MAUS на полях виробничих підрозділів Товариства, на яких такий буряк вирощено, було залучено ТОВ "Генерал-транс" на підставі договору про надання послуг №07-УСЛ від 30.10.2014 по навантаженню цукрового буряка у листопаді 2014 року. Умовами договору передбачено обов`язок замовника забезпечити виконавця дизельним пальним.
Виконання умов цього договору підтверджується актами здачі-приймання робіт від 03.11.2014 №20 від 07.11.2014 №24, №22, актами приймання-передачі матеріалів (дизельного палива), актами використання матеріалів, складених та підписаних сторонами договору.
На підставі виданих податкових накладних №01 від 03.11.2014, №03, №4 від 07.11.2014 позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2014 року суму сплаченого в ціні послуг податку на додану вартість 30040,63 грн.
Первинні документи та податкові накладні, якими оформлено здійснення цих операцій, мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, зауважень до оформлення цих документів акт перевірки не містить.
Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Генерал-транс", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
При цьому нереальність проведених операції пов`язується відповідачем із тією обставиною, що згідно податкової інформації, отриманої від ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, по ТОВ "Генерал-транс" за період з 01.09.2014 по 31.11.2014 неможливо підтвердити податкові дані, відображені у податковій звітності платника податків, з причин неможливості вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за вересень-листопад 2014 року: відсутній телефонний зв`язок з керівництвом підприємства, відсутня технічна можливість направлення запиту поштою на адресу ТОВ "Генерал-транс", у зв`язку з переміщенням ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька у м. Маріуполь.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.