ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 815/749/17
адміністративне провадження № К/9901/35416/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (суддя Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (головуючий суддя Запорожан Д.В., судді: Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ДІМ "Дельта Вілмар" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий ДІМ "Дельта Вілмар" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (яку ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року було замінено її правонаступником - Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2016 року №0000991400, №0001001400, №0001011400 та №0001021400.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшов до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Стосовно ж кримінального провадження, відкритого відносно посадових осіб ТОВ "Агрохімпродукт, ЛТД", суд, встановивши відсутність обвинувального вироку або постанови про звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин, які набрали законної сили, вказав, що свідчення посадових осіб ТОВ "Агрохімпродукт, ЛТД" не мають заздалегідь встановленої сили, як це визначено частиною 2 статті 94 Кримінального процесуального кодексу України.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування процесуальних норм, просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів; водночас вказує й на залишення судами поза належною увагою обставини порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД" та, зокрема, протоколу допиту ОСОБА_1, який на час спірних відносин обіймав посаду директора згаданого товариства та в своїх свідченнях вказував, що не підписував будь-яких документів, не подавав звітності й не мав відношення до діяльності цього суб`єкта господарювання.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди встановили, що в період з 28 вересня 2016 року по 18 жовтня 2016 року посадовими особами Інспекції згідно, зокрема, із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України й на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 29 серпня 2016 року про призначення перевірки в межах кримінального провадження №32015230000000152 від 28 жовтня 2015 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2015 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД", за результатами якої складено акт №177/28-08-14-0/36369434/67 від 26 жовтня 2016 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення:
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД" за 2015 рік на суму 3 940 066,00 грн. (квітень 2015 року - 46 285,00 грн., травень 2015 року - 3 893 781,00 грн.), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у квітні 2015 року в сумі 46 285,00 грн., заниження податкового зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року на 1 883 249,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2015 року на 2 010 532,00 грн.;
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 3 646 155,00 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов, з`ясувавши, що товар, поставлений позивачу продавцем ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД", був придбаний останнім у виробника сільськогосподарської продукції ФГ "Козерог", який не мав необхідних умов для вирощування реалізованого товару, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД", стосовно посадових осіб якого порушено кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків; відтак Товариством не проявлено належної обачності при виборі контрагента - ТОВ "Фірма "Агрохімпродукт, ЛТД".
На підставі акту перевірки Інспекцією 14 листопада 2016 року складено наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0000991400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 883 249,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 941 625,00 грн.;
- №0001001400, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46 285,00 грн. та нараховано штрафну санкцію - 23 143,00 грн.;
- №0001011400, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 010 532,00 грн.;
- №0001021400 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 646 155,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №6793/10/28-10-10-4-33 від 03 лютого 2017 року податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).
Разом з тим, за змістом підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.