ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/8295/18
адміністративне провадження № К/990/20803/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/8295/18
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство культури України, Одеська міська рада (далі - Одеська міськрада), про визнання нечинною в частині постанови Кабінету Міністрів України та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Катющенка В.П.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
визнати протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним запис у додатку до постанови КМУ від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в розділі Одеська область: "м. Одеса - 1794 рік";
зобов`язати КМУ внести зміни до постанови КМУ від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в такому записі в розділі Одеська область: "м. Одеса - 1415 рік".
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала посиланням на статтю 11 Конституції України та постанову Верховної Ради України від 11.02.2015 №184-VIII "Про відзначення пам`ятних дат і ювілеїв у 2015 р0оці", згідно із додатком до якої у 2015 році на державному рівні відзначалось і вшановувалось, зокрема таку пам`ятну дату і ювілей відомої події в Україні - 600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1415), проте у постанові КМУ від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в розділі Одеська область дата заснування або першої писемної згадки про м. Одесу вказано 1794 рік, у зв`язку із чим, на думку позивачки слід внести зміни до постанови КМУ від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в такому записі в розділі Одеська область: "м. Одеса - 1415 рік", оскільки запис у додатку до постанови КМУ від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в розділі Одеська область: "м. Одеса - 1794 рік", не відповідає фактам історії та не сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 02.02.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 02.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022, а справу № 826/8295/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. 01.09.2022 та 02.09.2022 від КМУ та Одеської міськради, відповідно, до Верховного Суду надійшли відзиви на зазначену вище касаційну скаргу позивачки, у яких відповідач та Одеська міськрада просять залишити останню без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін.
5. Верховний Суд ухвалою від 15.08.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що КМУ постановою від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III), затверджено список історичних населених місць України. До списку в розділі Одеська область, в графі "дата заснування або перша писемна згадка про м. Одеса" вказано 1794 рік.
У подальшому, постановою Верховної Ради України від 11.02.2015 №184-VIII "Про відзначення пам`ятних дат і ювілеїв у 2015 році" було вирішено урочисто відзначити на державному рівні у 2015 році пам`ятні дати і ювілеї, в тому числі, згідно із додатком до цієї постанови вирішено відзначити і вшановувати, зокрема, таку пам`ятну дату і ювілей відомої події в Україні як 600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1415).
Міністерство культури України листом від 18.04.2018 315/29/53-18 на заяву позивачки, яка надійшла на адресу Секретаріату КМУ від 29.03.2018 №41-С-007190/15, поінформувало її, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону № 1805-III, головним виконавцем постанови КМУ від 26.07.2001 №878 щодо виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини для занесення їх до Списку історичних населених місць України визначено Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, який в подальшому перейменовано в Державний комітет України з будівництва та архітектури, а також повідомило позивачку, що питання перейменування міст Одеської області не відноситься до компетенції Міністерства культури України.
Вважаючи, що запис у додатку до постанови КМУ від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" в розділі Одеська область: "м. Одеса - 1794 рік", не відповідає фактам історії та суперечить статті 11 Конституції України, оскільки не сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що постанова КМУ від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України", у додатку до якої у розділі Одеська область, в графі "дата заснування або перша писемна згадка" про м. Одеса вказано 1794 рік та постанова Верховної Ради України від 11.02.2015 №184 "Про відзначення пам`ятних дат і ювілеїв у 2015 році", згідно із додатком до якої вирішено відзначити і вшановувати, зокрема, таку пам`ятну дату і ювілей відомої події в Україні як 600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1415), регулюють різні історичні факти, пов`язані з містом Одеса, та, відповідно, розповсюджуються на різні суспільні відносини.
При цьому, суди вказали на те, що позивачка, не погоджуючись з датою, вказаною у постанові Уряду від 26.07.2001 №878, вказує, що вона містить дані, які, на її думку не відповідають історичним фактам, проте не зазначає порушення яких саме норм законодавства допустив відповідач при її прийнятті та не надала жодних доказів реального порушення нормами оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень її прав та інтересів, що позбавляє суд можливості встановити, які саме її порушені права суд повинен відновити.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційну скаргу позивачка мотивувала тим, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме: суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів; суд необґрунтовано відхилив клопотання позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; в ухваленні судового рішення брали участь судді, яким було заявлено відвід, який був, на думку скаржниці, обґрунтований і підлягав задоволенню; справу розглянуто за відсутності позивачки, не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
10. Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
11. Частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
12. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
14. Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
15. Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
16. КАС України встановлює для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.
17. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина перша статті 124 КАС України).
18. Частиною другою статті 124 КАС України передбачено, що повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.