ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/8259/16 (905/1126/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
відповідача (ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"): Корекіної Д. В.
Офісу Генерального прокурора: Штін Д. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022
у складі колегії суддів: Гарник Л. Л. (головуючої), Доманської М. Л., Остапенка О. М.
у справі за позовом Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"
про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок
у межах справи № 910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"
про банкрутство
Вступ
1. Прокурор в інтересах держави в особі міської ради звернувся до суду із позовом до боржника про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання їх повернути позивачу.
2. Місцевий господарський суд позов задовольнив, зазначивши, що доведено як наявність підстав для розірвання договорів, так і підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
3. Апеляційний суд рішення першої інстанції скасував та закрив провадження у справі, дійшовши висновків, що прокурор не довів підстав для представництва ним інтересів держави у правовідносинах між сторонами спору.
4. З урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у цій справі касаційний суд вирішив питання:
- застосування статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням актуальних і релевантних обставинам справи правових висновків Верховного Суду.
5. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив повністю, скасував оскаржувану постанову та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
6. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі - ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") у якій постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 введено ліквідаційну процедуру стосовно боржника.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
7. 16.06.2021 Маріупольська окружна прокуратура Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.08.2006 № 2564, укладеного між Маріупольською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" та про зобов`язання ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" повернути орендовані на підставі зазначеного договору земельні ділянки кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га за актом приймання-передачі на користь Маріупольської міської ради.
8. На обґрунтування позову прокурор зазначив, що його вимоги спрямовані на захист інтересів держави вільно розпоряджатися власним майном, перешкоджати його неправомірному використанню та отримувати орендну плату за користування землею.
9. Порушення інтересів держави полягає в тому, що ненадходження від відповідача платежів за користування землею, яка перебуває у комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.
10. За таких обставин неповернення земельної ділянки унеможливлює її передачу іншим платоспроможним суб`єктам господарювання у зв`язку з чим Маріупольська міська рада позбавлена можливості реалізувати повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, передачі їх в оренду та отримання орендної плати, що негативно впливає на формування місцевого бюджету.
Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі
11. За результатами опрацювання інформації стосовно боржника Маріупольською окружною прокуратурою спрямовано до Маріупольської міської ради запити від 01.02.2021 та від 21.04.2021 з приводу отримання відомостей про виконання ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" умов договору оренди земельної ділянки площею 3,7561 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0283) та земельної ділянки площею 0,2266 га (кадастровий номер 1412300000:02:009:0244), відповідно, розташованих за адресою: м. Маріуполь, проїзд Дачний, 7, зокрема, щодо внесення орендної плати та наявної заборгованості, а також заходів, які вживались з метою повернення земельної ділянки або стягнення заборгованості у разі наявності останньої.
12. Листом від 21.04.2021 № 26.6.3-8693-07 Маріупольська міська рада повідомила керівника Маріупольської окружної прокуратури про те, що заборгованість відповідача по орендній платі за земельну ділянку площею 3,7561 га, розташовану по проїзду Дачному, 7, у межах позовної давності становить 539 009,57 грн, останній платіж з орендної плати за землю внесено 30.04.2015. До того ж, в листі йдеться про обмеження асигнувань Маріупольської міської ради для сплати судового збору за подання позову.
13. Виконавчий комітет Маріупольської міської ради разом з листом від 21.05.2021 № 26-13395-07 направив керівнику Маріупольської окружної прокуратури акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.05.2021 в якому йдеться про те, що ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" використовується земельна ділянка площею 0,2266 га під експлуатацію котельні санаторія-профілакторія "Здоров`є" на підставі договору оренди від 08.08.2006 № 2564 станом до 15.12.2030. Про заборгованість відповідача з орендної плати за користування цією земельною ділянкою в матеріалах листування не йдеться.
14. До позову був долучений лист керівника Маріупольської окружної прокуратури (від 25.05.2021 № 55-1936) адресований заступнику міського голови Івченку М. О. з повідомленням останнього про прийняття рішення щодо спрямування до Господарського суду Донецької області позовної заяви в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради до ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" про розірвання договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.
15. Відомості про направлення або вручення адресату зазначеного вище повідомлення від 25.05.2021 № 55-1936, інші докази повідомлення Маріупольської міської ради про намір прокурора звернутися до суду з позовом про розірвання оспорюваного договору та витребування спірних земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі № 910/8259/16(905/1126/21) позов Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради задоволено; розірвано договір оренди земельних ділянок від 08.08.2006 № 2564 кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га, укладений між Маріупольською міською радою та ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"; зобов`язано відповідача повернути за актом приймання-передачі на користь Маріупольської міської ради земельні ділянки кадастровий номер 1412300000:02:009:0283 площею 3,7561 га та кадастровий номер 1412300000:02:009:0244 площею 0,2266 га.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
17. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 скасовано, а позовну заяву Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради залишено без розгляду.
18. Мотивуючи це рішення апеляційний суд вказав, що за відсутності в матеріалах справи доказів отримання Маріупольською міською радою повідомлення прокурора про намір звернутися до суду з позовом про розірвання оспорюваного договору оренди та витребування спірних земельних ділянок суд був позбавлений можливості перевірити та надати належну оцінку наведеним у позовній заяві аргументам щодо дотримання прокурором процедури попереднього повідомлення позивача про намір звернутися до суду з відповідним позовом та перевірити їх на предмет подання прокурором доказів належного повідомлення відповідного компетентного органу (отримання та/або вручення йому повідомлення).
19. Також суд врахував, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку не розглядались та не є предметом позову у цій справі, а також пояснення ліквідатора ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", за змістом яких спір виник щодо земель, на яких розміщений об`єкт нерухомого майна відповідача, а тому наявність договору оренди земельних ділянок, на яких розміщене нерухоме майно банкрута, може позитивно вплинути на вартість цього майна, що у свою чергу мало б наслідком збільшення обсягу задоволених кредиторських вимог, в тому числі вимог Маріупольської міської ради у разі її звернення з відповідною заявою до суду в межах справи про банкрутство ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".
20. Врахувавши наведене та не переглядаючи по суті рішення першої інстанції апеляційний суд його скасував та залишив позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України через недотримання прокурором при зверненні із позовом вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Рух касаційної скарги
21. 07.09.2022 Київська міська прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21).
22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8259/16 (905/1126/21) визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022.
23. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 відкрито касаційне провадження та призначено справу до розгляду на 13.10.2022, надано час учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу.
24. 13.10.2022 судове засідання не відбулося, оскільки відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 11.10.2022 № 57 рекомендовано суддям Верховного Суду у період з 12 до 14 жовтня 2022 року утриматись від розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників процесу та здійснювати свої повноваження дистанційно.
25. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 розгляд справи призначено на 27.10.2022.
26. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8259/16 (905/1126/21) визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Огороднік К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022.
27. У судове засідання 27.10.2022 учасники справи, окрім відповідача та прокурора, явку своїх представників не забезпечили.
28. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
29. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
30. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 27.10.2022, обов`язковою не визнавалася.
31. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(Київська міська прокуратура)
32. Касант стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосуванням норм матеріального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цієї підстави на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених, зокрема, у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 30.03.2021 у справі № 920/266/19 (пункт 31), від 11.03.2021 у справі № 920/821/18 (пункт 66).
33. Також скаржник стверджує, що формально пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, апеляційний суд не здійснив їх застосування із урахуванням обставин даної справи, а тому не надав належної правової оцінки поданим прокурором доказам тривалої бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(Арбітражний керуючий Куделя М. О.)
34. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий просить залишити її без задоволення, посилаючись на неефективність обраного прокурором способу захисту, недоведення підстав для розірвання договору оренди та відсутність заборгованості з орендної плати, а також стверджує, що при вирішенні справи судом не можуть братися до уваги докази (зокрема листування з позивачем), додані прокуратурою до позовної заяви, з огляду на суттєве порушення закону, допущене прокуратурою при їх одержанні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
35. Щодо наведеного у пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
Щодо надання судом оцінки підстав представництва прокурором інтересів держави
36. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
37. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ГПК України).
38. Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
39. Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
40. Інтереси держави полягають не тільки у сфері реалізації компетенції органів державної влади, але й спрямовані на забезпечення гарантій місцевого самоврядування та ефективного функціонування його інститутів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, а також захисту інтересів громад у економічній і соціальній сферах, фінансування яких відбувається в тому числі за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, зокрема отриманих як плата за землю.
41. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
42. Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
43. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
44. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
45. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
46. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
47. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
48. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
49. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
50. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
51. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.