ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 813/2192/18
касаційне провадження № К/9901/8181/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Тювик"
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Гавдик З.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Онишкевич Т.В.; судді - Кухтей Р.В., Обрізко І.М.)
у справі № 813/2192/18
за позовом Приватного підприємства "Тювик"
до Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2018 року Приватне підприємство "Тювик" (далі - ПП "Тювик"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 0033371261.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24 жовтня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 0033371261 в частині застосування штрафу в сумі 362041,65 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ПП "Тювик" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 0033371261 в частині застосування штрафу в сумі 204935,40 грн та прийняти нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що обов`язковою умовою притягнення платника до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є наявність вини у вчиненні правопорушення. Натомість, оскільки перші податкові накладні від 01 грудня 2015 року № 1, від 18 грудня 2015 року № 6, від 29 грудня 2015 року № 13, від 29 грудня 2015 року № 14 платником складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних вчасно, то подання в подальшому розрахунків коригування та нових податкових накладних від 25 листопада 2015 року № 5, від 30 листопада 2015 року № 7, від 28 грудня 2015 року № 10 обумовлено лише виправленням помилки в даті їх виписки, а відтак ПП "Тювик" не може вважатися таким, що вчинило порушення норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
07 травня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПП "Тювик" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад, грудень 2015 року, вересень, жовтень, грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 26 січня 2018 року № 96/13-01/12-61/224063381.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних 09 квітня 2016 року податкових накладних від 25 листопада 2015 року № 5, від 30 листопада 2015 року № 7, від 28 грудня 2015 року № 10.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 14 лютого 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033371261, згідно з яким з огляду на вказане порушення застосовано штраф у розмірі 204935,40 грн
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДФС у Львівській області названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.