УХВАЛА
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 1-32/00
провадження № 13-41зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 16 травня 2000 року та ухвали Верховного Суду України від 30 січня 2001 року і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, згаданим вироком, з урахуванням унесених ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2001 року змін, ОСОБА_1 було засуджено за: пунктами "а", "г", "е", "ж", "з", "і" ст. 93; статтями 17, 19 і пунктами "а", "ж", "з", "і" ст. 93; ст. 69; ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 86, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
У подальшому засуджений, заперечуючи правомірність обраного заходу примусу, неодноразово звертався до суду з питань заміни довічного увʼязнення на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Однак його заяв задоволено не було.
Наразі Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, керуючись ч. 10 ст. 31 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалою від 20 жовтня 2022 року передав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) ще одну заяву ОСОБА_1, який, попри прийняті 28 та 29 вересня 2022 року цією палатою рішення про відмову у відкритті провадження (справа № 1-32/00), знову порушує аналогічне питання. Посилаючись, так само як у попередніх зверненнях, на зворотну дію закону про кримінальну відповідальність, рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року № 11-рп/1999 та недодержання в його справі практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), засуджений укотре заявляє вимогу про заміну довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання й про звільнення з ув`язнення в порядку провадження за виключними обставинами.
Проте, раніше відмовляючи у відкритті провадження за заявами ОСОБА_1, Велика Палата у своїх ухвалах навела мотиви прийнятих рішень і надала відповіді на зазначені доводи ОСОБА_1 . Крім того, КПК не передбачено процедури повторної перевірки Великою Палатою аналогічних за сутністю змісту заяв про перегляд судового рішення за правилами глави 34 цього Кодексу та за відсутності даних, які за законом є підставою для протилежного.