ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 124/11515/13-к
провадження № 51-3493км18
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
скаржника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
адвоката (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2014 року.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим ухвалою від 23 грудня 2013 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за його заявою про кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ухвалою від 22 січня 2014 року на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами з мотивів того, що її подано поза межами строку на апеляційне оскарження і скаржник не порушує питання про поновлення йому цього строку.
Указані судові рішення ОСОБА_1 оскаржив у касаційному порядку.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), який на той час діяв як суд касаційної інстанції, ухвалами від 03 і 04 березня 2014 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував із Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, при цьому припинено діяльність ВССУ.
На виконання п. 4 параграфа 3 розділу 4 вказаного Закону касаційну скаргу ОСОБА_1 06 лютого 2018 року передано до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
З моменту відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 до 19 вересня 2022 року (дати постановлення ухвали про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду) ВССУ і Верховний Суд вживали заходів щодо отримання матеріалів за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора (справа № 124/11515/13-к), однак у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим витребувана справа не надійшла на адресу Верховного Суду до теперішнього часу.
Беручи до уваги значний час, що минув з моменту звернення ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції, зміст питань, порушених у касаційній скарзі, й особливості процедури касаційного перегляду, а також те, що в матеріалах касаційного провадження наявні копії судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд дійшов висновку про можливість здійснення касаційного розгляду за документами і матеріалами, поданими ОСОБА_1, оскільки в цьому конкретному випадку таких документів і матеріалів буде достатньо для ухвалення відповідного судового рішення.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі й доповненні до неї ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у судах першої і апеляційної інстанцій.
Суть доводів у касаційній скарзі ОСОБА_1 зводиться до його вказівок про необґрунтованість висновку апеляційного суду стосовно того, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді було подано поза межами строку на апеляційне оскарження.
Вказує, що копію ухвали слідчого судді від 23 грудня 2013 року він отримав 14 січня 2014 року і наступного дня (15 січня 2014 року), тобто в межах строку на апеляційне оскарження, він відправив апеляційну скаргу.
На думку ОСОБА_1, апеляційний суд не перевірив указаних обставин, не зважив на положення ч. 3 ст. 395 КПК, згідно з якими для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення, внаслідок чого безпідставно повернув його апеляційну скаргу.
Також ОСОБА_1 зазначає на незаконність ухвали слідчого судді й наводить доводи щодо необґрунтованості його засудження.
Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу, водночас посилаючись на те, що суд касаційної інстанції має право вийти за межі касаційної скарги, просив переглянути судові рішення, за якими він був незаконно, на його думку, засуджений.
Адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи та вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 .
Прокурор указала, що не може підтримати касаційну скаргу чи заперечити проти її задоволення, оскільки, на її думку, за відсутності матеріалів провадження не можливо зробити об`єктивний висновок про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 310 КПК оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Отже, сама по собі ухвала слідчого судді місцевого суду не може бути предметом перевірки касаційного суду, оскільки оскарження ухвал слідчого судді в касаційному порядку законом не передбачено, а тому Верховний Суд не розглядає доводів касаційної скарги в цій частині.
Також згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на зазначене, Верховний Суд не розглядає доводів ОСОБА_1 щодо необґрунтованого його засудження за вбивство, оскільки такі обставини не були предметом перегляду судів в оскаржених судових рішеннях. Передбачене у ст. 433 КПК право суду вийти за межі касаційної скарги не може тлумачитися як таке, що включає права суду касаційної інстанції на власний розсуд переглядати не тільки судове рішення, яке є предметом оскарження, але й будь-яке інше судове рішення.
Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК предметом перевірки Верховного Суду є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК визначено, що апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Частиною 3 вказаної норми процесуального закону передбачено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Згідно зі ст. 116 КПК строк не вважається пропущеним для осіб, які тримаються під вартою, якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, дійшов висновку, що її подано 21 січня 2014 року, тобто з пропущенням п`ятиденного строку на апеляційне оскарження, і скаржник не порушив питання про поновлення йому цього строку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що копію ухвали слідчого судді від 23 грудня 2013 року він отримав лише 14 січня 2014 року, апеляційну скаргу подав наступного дня, тобто 15 січня 2014 року, а тому визначений законом строк на апеляційне оскарження з урахуванням положень ч. 3 ст. 395 КПК ним не пропущений.