ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 463/7292/19
провадження № 51-477км22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_6.,
судді: ОСОБА_7.,
ОСОБА_8.,
секретар судового засідання ОСОБА_9.,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_10.,
захисник ОСОБА_11.(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_12. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140040000700, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п. 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_11.,посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своєї вимоги захисник посилається на те, що вирок ґрунтується на припущеннях, у зв`язку з чим було незаконно засуджено ОСОБА_1, на що не звернув уваги апеляційний суд. Ухвала не відповідає вимогам ст. 419Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки суд апеляційної інстанції не навів в ній ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційних скарг сторони захисту. Викладені в ухвалі мотиви є неконкретними та не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.
Зокрема, в апеляційних скаргах зазначалося, що суд не врахував пояснення ОСОБА_1 про те, що між ним і ОСОБА_2 несподівано виникла сварка, і останній поводився агресивно, розбив йому телефон, а потім вдарив садовими ножицями, які ОСОБА_1, захищаючись, відібрав, а подальших подій пригадати не може. Сина загиблого - ОСОБА_3 він вдарив декілька разів та прикривав йому рот, щоб той не кричав, позбавляти його життя наміру не мав і не намагався.
Констатує, що свідки і потерпілий не змогли повідомити суду про причини конфлікту та обставини смерті ОСОБА_2 .
Вважає, що висновки суду стосовно тілесних ушкоджень у ОСОБА_1, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки згідно з висновком експерта уОСОБА_1 виявлено садна на обличчі, що підтверджує його показання про напад потерпілого на нього.
Стверджує, що наявні у провадженні експертизи щодо тілесних ушкоджень у потерпілого суперечать між собою. Так, в експертизі№ 286/2019 від 22 квітня 2019 рокузазначено, що в ОСОБА_2 наявні дві рани на шиї:колото-різана рана передньої поверхні шиї і проникаюча колото-різана рана передньо-правої поверхні шиї. А в іншій експертизі № 51/2019-мк від 08 квітня 2019 року з фототаблицею зазначено, що виявлено одне наскрізне колото-різане поранення від неодноразової дії гострого предмета.
Крім того, судом допущено неповноту судового слідства, оскільки не досліджено речового доказу - садових ножиць, та не з`ясовано, чи дійсно вони були знаряддям злочину.
Вказані недоліки й суперечності апеляційним судом не усунуто.
Зазначає, що судами не враховано вимоги ст. 17 КПК України щодо презумпції невинуватості та тлумачення всіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь. Вважає, що виходячи з принципу презумпції невинуватості, дії ОСОБА_1 за епізодом стосовно потерпілого ОСОБА_2 слід кваліфікувати як убивство при перевищенні меж необхідної оборони чи вбивство через необережність.
Крім того, указує, що злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діяв із непрямим або з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні. Однак за епізодом стосовно потерпілого ОСОБА_3 судне врахував висновків додаткової судово-медичної експертизи, у якій зазначено, що потерпілий свідомості не втрачав і отримані ним тілесні ушкодження відносяться до легкого ступеня тяжкості та не є небезпечними для життя і здоров`я в момент заподіяння.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував вимоги ч. 6 ст. 368 КПК України та без належного обґрунтування не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року (справа № 286/4163/19) та від 13 лютого 2020 року (справа № 164/1826/17).
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 115 КК України - на строк 12 років, за ч. 2 ст. 15 і п. 9 ч. 2 ст. 115КК України - на строк 10 років. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_12. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 березня 2019 року близько 15:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в будинку на АДРЕСА_2, де проживали ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3, у ході конфлікту, що виник раптово, на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне, протиправне заподіяння смерті потерпілому, та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, узяв садові ножиці й завдав ОСОБА_2 ударів у грудино-ключичну ділянку і нижню частину шиї, заподіявши тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні шиї з ушкодженням трахеї, проникаючої колото-різаної рани передньо-правої поверхні шиї з ушкодженням 1-го та 2-го ребра, плеври, крупних судин, що спричинило зовнішню та внутрішню кровотечу з потраплянням крові у праву плевральну порожнину й дихальні шляхи і призвело до масивної крововтрати, аспірації крові в дихальні шляхи та гострої дихальної недостатності, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_2 .
Крім цього, після скоєння умисного вбивства ОСОБА_2 . ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, намагаючись приховати раніше скоєний ним злочин, вирішив вчинити вбивство ОСОБА_3, який застав його на місці вбивства батька.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне заподіяння смерті ОСОБА_3 з метою приховування вбивства ОСОБА_2, ОСОБА_1 зайшов у кімнату, де на дивані сидів ОСОБА_3, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що здійснює посягання на життя іншої людини, передбачаючи наслідки у вигляді можливого настання смерті та бажаючи її настання, завдав ОСОБА_3 декілька ударів рукою в обличчя, після чого однією рукою затуляв ніс та рот, а іншою намагався скрутити потерпілому голову, притискав голову до дивана, не даючи змоги дихати. Внаслідок цього ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, підшкірних крововиливів правого ока і носа, що утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути й нігтьові пластини пальців, і мають легкий ступінь тяжкості. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 знепритомнів та впав поблизу дивана, що ОСОБА_1 сприйняв як ознаки настання смерті останнього.
Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі зазначені вище дії, які вважав необхідними для позбавлення життя ОСОБА_3, але не довів свого злочинного наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 залишився живим.
Позиції інших учасників судового провадження щодо поданої касаційної скарги
Захисник у засіданні Суду підтримав свою касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Межі перегляду та вимоги закону, якими керується Суд
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник оспорює, у тому числі, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України. Надаючи власну оцінку доказам, захисник по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, Суд виходить з фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні. Касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України вказано, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.