ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 569/17954/17
провадження № 51-1392км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_10.,
суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13,
прокурора ОСОБА_14,
захисників ОСОБА_15. ( у режимі відеоконференції), ОСОБА_16. ( у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_15. та захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_16. на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ліптин Турійського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2006 року за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статей 70, 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна і звільненого 23 січня 2015 року у зв`язку із закінченням строку відбування покарання,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 305; ч. 3 ст. 311; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 311 КК, та
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 311 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 11 червня 2021 року ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 311 цього Кодексу - на строк 6 років із конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 311 КК - на строк 6 років із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 305 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 311 цього Кодексу - на строк 6 років із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1, діючи умисно, з мотивів отримання прибутку від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів, цілком усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи вимоги Закону України від 15 лютого 1995 року "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" та Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, у період до 16 травня 2017 року за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження (далі - Особа), організував придбання псевдоефедриновмісних пігулок "Cirrus" у кількості 100 блістерів по шість пігулок у кожному, їх незаконне переміщення через митний кордон України, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут в особливо великих розмірах.
На виконання попередньої домовленості 18 травня 2017 року близько 22:58 Особа, придбавши в аптеках міст Варшави, Дембліна, Коженіцина, Гури Кальварії псевдоефедриновмісні пігулки "Cirrus" у кількості 600 одиниць, виїхала з Республіки Польщі як пасажир на автомобілі марки "Фіат", державний номерний знак НОМЕР_1, водій якого не був обізнаний про її наміри та дії, перемістила вказані пігулки через митний кордон України через митний пост "Устилуг" Волинської митниці ДФС, приховавши їх від митного контролю.
Згідно з таблицею № 3 "Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01 серпня 2000 року, псевдоефедрин масою 55,8 г становить особливо великий розмір.
Надалі Особа, реалізуючи спільний зі ОСОБА_1 умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення прекурсорів в особливо великих розмірах, з метою їх подальшого збуту, приховав 600 пігулок "Cirrus", які містять у своєму складі прекурсор - псевдоефедрин, серед особистих речей.
Так, 18 травня 2017 року Особа, прибувши в м. Володимир-Волинський Волинської області з вказаними пігулками, зберігала їх до 22-го числа зазначеного місяця за місцем свого проживання ( АДРЕСА_3 ).
22 травня 2017 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з Особою, незаконно перевезли пігулки з метою їх подальшого збуту з м. Володимира-Волинського Волинської області до Рівненської області.
Наступного дня, продовжуючи реалізацію спільного умислу, ОСОБА_1 з Особою прибули до АЗС "ОККО", розташованої на вул. Рівненській, 1 у с. Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, де близько 06:12 у салоні автомобіля марки "Mersedes-Benz Е290" незаконно збули ОСОБА_3 зазначені вище пігулки в кількості 600 одиниць, тобто в особливо великому розмірі.
Крім цього, ОСОБА_1, діючи повторно, організував переміщення псевдоефедриновмісних пігулок "Cirrus" через митний кордон України з приховуванням їх від митного контролю, за попередньою змовою із ОСОБА_2 і Особою, в особливо великих розмірах.
Реалізуючи попередню домовленість, ОСОБА_2 29 травня 2017 року близько 14:08 зателефонував зі свого мобільного телефону ( НОМЕР_2 ) до не встановленої слідством особи, яка проживає на території Республіки Польщі, домовився стосовно придбання ним пігулок, які містять прекурсор - псевдоефедрин, у кількості 4200 одиниць.
Після цього Особа, маючи при собі необхідну суму грошових коштів для придбання пігулок у визначеній кількості, виїхала разом із ОСОБА_2 власним транспортним засобом до Республіки Польщі.
Наступного дня ОСОБА_2 придбав за надані Особою грошові кошти в одній з аптек м. Любліна Республіки Польщі пігулки "Cirrus", які містять прекурсор - псевдоефедрин, загальною кількістю 4200 одиниць.
Надалі ОСОБА_2 та Особа, будучи обізнаними про порядок проходження митного контролю, з метою запобігання виявлення вказаних пігулок правоохоронними органами, вилучили пігулки з блістерів і розфасували їх по пакетах з полімерного матеріалу, які обмотали скотчем та приховали в технічних пустотах автомобіля марки "Ореl", модель "Omega", номерний знак Республіки Польщі НОМЕР_3 .
Після цього Особа, реалізуючи спільний зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисел, 30 травня 2017 року близько 20:00, перебуваючи за кермом власного автомобіля, в якому містились попередньо приховані пігулки, поїхала разом із ОСОБА_2 з Республіки Польща в Україну через митний пост "Угринів" Львівської митниці ДФС, обравши смугу руху "зелений коридор", і таким чином ця Особа повторно перемістила прекурсори через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, після чого зазначені пігулки були виявлені та вилучені працівниками УСБУ в Рівненській області та Львівської митниці ДФС на вищезгаданому митному посту.
Отже, зазначені вище пігулки у вказаній кількості, що містять псевдоефедрин, загальною масою 412,77 г, який відповідно до списку № 1 таблиці IV діючого на даний час Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю, ОСОБА_1 як організатор, а Особа та ОСОБА_2, як співвиконавці незаконно перемістили через митний кордон України з приховуванням від митного контролю в особливо великих розмірах.
Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за наведених вище обставин за попередньою змовою зі ОСОБА_1 та Особою перемістив прекурсори через митний кордон України з приховуванням від митного контролю в особливо великих розмірах, а також незаконно придбав, зберігав та перевіз їх в особливо великих розмірах з метою збуту.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін і постановив зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 11 жовтня 2017 року по 06 грудня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а ОСОБА_2 - з 31 травня 2017 року по 06 грудня 2021 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII).
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_8., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, захисник указує на провокацію з боку працівників правоохоронних органів, оскільки в органу досудового розслідування були відсутні об`єктивні причини проведення негласних розшукових (слідчих) дій (далі - НСРД), зокрема у формі оперативної закупки.
Водночас захисник наводить доводи про те, що вважає показання легендованого свідка ОСОБА_3 є сумнівними, а свідка ОСОБА_4 - неповними й неконкретними.
До того ж ухвали слідчого судді, якими санкціоновані вказані слідчі дії, усупереч положенням ст. 290 КПК стороні захисту були відкриті лише перед судовими дебатами, а тому, докази, здобуті за наслідком проведення цих дій, на переконання касатора, суд першої інстанції мав би визнати недопустимими.
Також захисник зауважує, що огляд місця події від 30-31 травня 2017 року був проведений із порушенням прав та свобод його підзахисного. При цьому за відповідним дозволом до слідчого судді сторона обвинувачення не зверталась. Отже, на думку захисника, дані отримані під час вказаної слідчої дії та похідні від неї докази, зокрема й показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, місцевий суд безпідставно визнав належними та допустимими.
Адвокат ОСОБА_8. вважає, що лікарський засіб, який містить прекурсор, у тому числі псевдоефедрин, не слід ототожнювати з прекурсорами, адже їх перелік вичерпний. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції безпосередньо не дослідив вироку стосовно ОСОБА_7, проте послався на нього у рішенні.
У свою чергу суд апеляційної інстанції порушень, допущених місцевим судом, не усунув, апеляційний розгляд провів формально, неповно, належним чином не перевірив доводів, викладених у поданій апеляційній скарзі, а отже, ухвала цього суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_16., посилаючись на істотні порушення вимог КПК, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо її підзахисного, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Доводи стосовно недотримання стороною обвинувачення порядку проведення огляду місця події від 30-31 травня 2017 року аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_15.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_8., ОСОБА_16., засуджений ОСОБА_1 підтримали та просили задовольнити подані касаційні скарги, прокурор ОСОБА_17 не підтримала касаційних скарг та просила відмовити у їх задоволенні, вважаючи необґрунтованими, та навела відповідні аргументи.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисником засудженого ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_8. установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
У зв`язку з цим, колегія суддів уважає доводи щодо неповноти й неправильної оцінки судами показань свідка ОСОБА_4 безпідставні, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином проаналізували ці показання і співставили з іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, в тому числі аналогічні викладеним у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.