Постанова
Іменем України
01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/7480/19
провадження № 51-524км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_12,
суддів ОСОБА_13, ОСОБА_14,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_15,
захисника ОСОБА_16,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_17,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_18, а також представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_19 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року в кримінальному провадженні № 12018240000000301 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ріпки Ізяславського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано, оскільки судом встановлена відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення. Цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
2. Оскарженим вироком Хмельницького апеляційного суду від 25 травня
2022 року вищезазначений вирок скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на її користь 350 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 16 175,00 грн на відшкодування витрат, понесених на поховання сина. Прийнято рішення щодо судових витрат та речових доказів.
3. Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 00:20, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння неподалік буд. АДРЕСА_2, вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
4. У касаційних скаргах захисник ОСОБА_18 та засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту та упередженість досудового слідства, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять обвинувальний вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 скасувати, залишивши в силі виправдувальний вирок місцевого суду стосовно нього. Даючи власний детальний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджують, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки він спричинив смерть потерпілому ОСОБА_3 під час необхідної оборони, захищаючись від протиправного посягання групи осіб, одна з яких була озброєна. При цьому наголошують, що жодних доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння органом досудового розслідування та судами не здобуто.
5. Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_19 у своїй касаційній скарзі просить вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що відсутність на тілі потерпілого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, характерних для нападу з його боку, та будь-яких погроз від нього на адресу ОСОБА_1, наявність у останнього ножа та його непослідовні показання вказують на відсутність стану необхідної оборони і умисне вбивство ним ОСОБА_3, а посилання судів на безпідставне тривале переслідування ОСОБА_1 групою осіб не може свідчити про наявність суспільно небезпечного протиправного посягання на життя і здоров`я останнього. Також наводить аргументи про недопустимість як доказів відеозаписів з камер спостереження, оскільки їх було отримано в примусовому порядку, видано особами, які не мали права ними розпоряджатися, та не уповноваженому на їх отримання слідчому. Крім того, ставить під сумнів належність та достовірність зафіксованої на них інформації про обставини події.
Позиції інших учасників судового провадження
6. У засіданні суду касаційної інстанції захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, подані стороною захисту. Проти задоволення касаційної скарги представника потерпілої заперечили.
7. Прокурор просив касаційні скарги захисника і засудженого відхилити, касаційну скаргу представника потерпілої задовольнити частково.
Мотиви Суду
8. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарга представника потерпілої не підлягає задоволенню, а скарги засудженого та захисника слід задовольнити частково з огляду на таке.
9. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
11. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
12. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ - з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
13. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, згідно з обвинувальним актом органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався за ч. 1 ст. 115 КК України в умисному вбивстві ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вчиненому у стані алкогольного сп`яніння.
14. За результатом розгляду справи по суті суд першої інстанції, даючи кримінально-правову оцінку діям ОСОБА_1, дійшов висновку про відсутність в діях обвинуваченого ознак складу злочину, передбаченого ч. 1
ст. 115 КК України. Мотивуючи своє рішення, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_1 перебував у стані необхідної оборони і перевищення її меж не допускав.
15. З таким рішенням не погодилася сторона обвинувачення і звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 .
16. Апеляційний суд у ході розгляду апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_19, повторно дослідивши матеріали кримінального провадження, допитавши свідків та перевіривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 118 КК України.
17. Як встановлено апеляційним судом, 22 жовтня 2018 року близько 23:20 в приміщенні закладу ТОВ "Лотері Дестребюшн", що по вул. Соборній, буд. 11 у м. Хмельницькому, між обвинуваченим ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, з одного боку та адміністраторами - касирами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - з іншого, виник конфлікт з приводу невиплати останніми обвинуваченому грошових коштів, які він вважав, що виграв.
18. Для залагодження цього конфлікту на прохання ОСОБА_5 у вказане приміщення зайшов ОСОБА_3, який виконував обов`язки охоронця ТОВ "Статус - ОРД" та у вказану ніч здійснював охорону приміщення, що по
вул. Соборній, буд. 11 у м. Хмельницькому.
19. На вимогу ОСОБА_3 обвинувачений вийшов з грального залу на вулицю, після чого зателефонував ОСОБА_6, попросив його прибути до вказаного закладу та допомогти йому врегулювати конфлікт, а ОСОБА_3 викликав охоронців ТОВ "Статус - ОРД" ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
20. Після прибуття цих осіб у приміщенні закладу ТОВ "Лотері Дестребюшн" за вищезазначеною адресою між ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 продовжився конфлікт, під час якого ОСОБА_1 вийшов із приміщення, а за ним попрямував ОСОБА_3 .
21. Неподалік буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_3 з групою осіб. Зупинивши обвинуваченого, ОСОБА_3 зблизився з ним впритул і схопив за тулуб, у відповідь ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків у виді смерті ОСОБА_3, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно наніс останньому два удари ножем в область знаходження життєво важливих органів людини - грудної клітки, заподіявши легкі тілесні ушкодження у виді рани шкіри по боковій поверхні грудної клітки ліворуч між передньою аксилярною та задньою аксилярною лініями в проекції 7-10 ребер, а також тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у виді рани шкіри по передній поверхні грудної клітки на 1 см ліворуч від лівого грудинно - ключичного суглобу та на 1 см нижче лівої ключиці, рани м`яких тканин в лівій надключичній ділянці на 1 см ліворуч від лівого грудинно - ключичного суглобу з проникненням в ліву плевральну порожнину, рани по передній поверхні між сходової частини лівої підключичної артерії, від яких, у зв`язку з розвитком гострої крововтрати, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01:00 помер на місці події .
22. З огляду на вищенаведені обставини, визнані доведеними апеляційним судом, цей суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, тобто в умисному вбивстві ним ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони.
23. Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
24. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 ККУкраїни).
25. Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
26. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
27. Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, а отже і для того, хто обороняється.
28. При цьому відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КК України не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.