ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа №511/1653/20
провадження №51-2594км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
представника
цивільного відповідача ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача АТ "Страхова компанія "Країна" - ОСОБА_4 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ладижина Вінницької області, жителя того АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі частини 1 статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та АТ "Страхова компанія "Країна" задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн, на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 374 грн, моральної шкоди 30000 грн.
Стягнуто з АТ "Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 82833,59 грн, на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 серпня 2019 року о 13 год 00 хв, керуючи технічно справним автомобілем моделі "Scania R420", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по правій крайній смузі автодороги "Київ-Одеса" у напрямку міста Одеси, перебуваючи на відрізку зазначеної дороги, що проходить по території Роздільнянського району Одеської області, порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 12.1 Правил дорожнього руху, які перебувають у прямому причинному зв`язку із настання протиправних наслідків, що призвело до зіткнення із розташованим на правому узбіччі автомобілем "Камаз", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, у якому у той час перебував ОСОБА_2 .
Внаслідок вищезазначених дій потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду вирок місцевого суду у частині призначеного покарання змінено. Призначено ОСОБА_1 покарання за вчинений ним злочин, передбачений частиною 2 статті 286 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі частини 1 статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача АТ "Страхова компанія "Країна" - ОСОБА_4 не погоджується із вироком та ухвалою, постановленими у справі стосовно ОСОБА_1 у частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, просить судові рішення змінити, а у задоволенні позовів відмовити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує про відсутність підстав для задоволення вищезазначених цивільних позовів та стягнення із АТ "Страхова компанія "Країна" матеріальної шкоди, завданої злочином, на користь цивільних позивачів. Так, ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заяву про відшкодування спричиненої їм шкоди страховику не подали, а відтак позбавили його права на проведення страхового розслідування, встановлення факту настання страхового випадку та розміру збитків, при цьому цивільний позов поданий ними до суду з пропуском однорічного строку, що суперечить позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15.
Окрім того, скаржник вказує, що судові рішення у частині стягнення матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2, належно не обґрунтовані судами та не містять посилань на документи закладів охорони здоров`я, які би підтверджували витрати, пов`язані із лікуванням, та необхідність їх здійснення.
Більше того, ОСОБА_4 наполягає на безпідставному задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 у частині матеріальної шкоди, з огляду на відсутність документів, які би підтверджували витрати, понесені нею, у зв`язку із евакуацією транспортного засобу. Водночас зауважує, що суди не врахували франшизи, з урахуванням якої частина збитків не відшкодовується страховиком.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні представник цивільного відповідача АТ "Страхова компанія "Країна" - ОСОБА_4 наполягала на задоволенні касаційної скарги з підстав, наведених і ній.
Прокурор у судовому засіданні подану касаційну скаргу підтримала частково. Стверджувала про безпідставність стягнення з цивільного відповідача франшизи у розмірі 2000 грн.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь у касаційному розгляді від них не надійшло. Водночас у поданій на адресу Суду заяві потерпілий ОСОБА_2 просив розгляд справи здійснити за його відсутності та відсутності його представника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника цивільного відповідача, прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є судові рішення у частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поданих до АТ "Страхова компанія "Країна".
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (частина 1 статті 129 КПК).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком місцевого суду, залишеним без змін у цій частині ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК.
У цій справі потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано цивільний позов про стягнення із засудженого матеріальної та моральної шкоди, завданої їм кримінальним правопорушенням.
У подальшому місцевий суд задовольнив клопотання представника потерпілих ОСОБА_10 та, встановивши, що на момент вчинення злочину цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, була застрахована у АТ "Страхова компанія "Країна" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6528385, залучив до розгляду кримінального провадження страховика.
Прийняте судом рішення обґрунтоване та узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц), відповідно до якої покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону).
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.