Постанова суду № 461/2891/21 від 31.10.2022 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 461/2891/21

провадження № 61-5206св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - Львівська обласна прокуратура,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року у складі судді Фролової Л. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що 24 вересня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12015140230000630 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У межах зазначеного кримінального провадження, 12 травня 2016 року старшим слідчим СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України. Ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 13 травня 2016 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

21 липня 2016 року старшим слідчим СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України.

29 вересня 2016 року прокурором Городоцької місцевої прокуратури Львівської області Демчук Г. В. затверджено обвинувальний акт, який 28 жовтня 2016 року направлено до Городоцького районного суду Львівської області (справа № 448/1307/16-к).

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинними у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 185 КК України та виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину.Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року залишено без змін.

Таким чином, позивачі перебували під слідством та судом:

- ОСОБА_1 у період з 12 травня 2016 року до 11 грудня 2020 року, тобто 54 місяці та 29 днів;

- ОСОБА_2 у період з 21 липня 2016 року до 11 грудня 2020 року, тобто 52 місяці та 20 днів;

- ОСОБА_3 у період з 21 липня 2016 року до 11 грудня 2020 року, тобто 52 місяці та 20 днів.

Посилаючись на те, що незаконними рішеннями та діями посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури, їм завдано майнової шкоди, що полягає в необхідності отримання правничої допомоги у зв`язку із залученням адвоката, та моральної шкоди, що полягає в психічних стражданнях, знаходження у стресовому стані внаслідок невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через надуманість обвинувачення, особливо, ураховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент притягнення до кримінальної відповідальності органами досудового розслідування та прокуратури були неповнолітніми, а тому їх страждання були особливо відчутними, позивачі просили:

- стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 329 612,00 грн, а також відшкодувати понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 28 241,00 грн;

- стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 315 870,00 грн, а також відшкодувати понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 23 554,50 грн;

- стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 315 870,00 грн, а також відшкодувати понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 28 454,50 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року залучено до участі у справі Державну казначейську службу України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 - 329 612,00 грн; на користь ОСОБА_2 - 315 870,00 грн; на користь ОСОБА_3 - 315 870,00 грн.

Стягнуто за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні на користь ОСОБА_1 - 17 000,00 грн; на користь ОСОБА_2 -23 054,50 грн; на користь ОСОБА_3 -27 954,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок протиправних дій органу досудового слідства та прокуратури ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом 54 місяці та 29 днів, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 52 місяці та 20 днів, що завдало їм істотної моральної шкоди у вигляді психологічних страждань, знаходження у стресовому стані внаслідок невизначеності, що підсилювався розумінням власної невинуватості у зв`язку з надуманістю обвинувачення. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент притягнення їх до кримінальної відповідальності органами досудового розслідування та прокуратури були неповнолітніми, а тому їх страждання були особливо сильними. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати на день пред`явлення позову (відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 6000,00 грн), розмір відшкодування моральної шкоди становить: ОСОБА_1 - 329 612,00 грн (324 000,00 грн (54 місяці х 6 000,00 грн) + 5612 грн (29 днів х6000,00 грн. ? 31 день)); ОСОБА_2 - 315 870,00 грн (312 000,00 грн (52 місяці х 6 000,00 грн)+ 3870,00 грн (20 днів х6000,00 грн ? 31 день)); ОСОБА_3 315 870,00 грн (312 000,00 грн (52 місяці х 6 000,00 грн)+ 3870,00 грн (20 днів х 6000,00 грн ? 31 день)). Зазначена моральна шкода визначена у мінімальному розмірі, а тому в будь-якому випадку підлягає відшкодованню позивачам у зв`язку з незаконним притягненням їх до кримінальної відповідальності

Суд також вважав частково обґрунтованими вимоги позивачів про відшкодування їм витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні: ОСОБА_1 у розмірі17 000,00 грн, ОСОБА_2 - 23 054,50 грн, ОСОБА_3 - 27 954,50 грн, оскільки такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року змінено шляхом зміни способу стягнення з держави на користь позивачів, присуджених судом першої інстанції грошових коштів. Визначено, що вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог про відшкодування позивачам моральної шкоди за час незаконного перебування під слідством і судом, а саме: ОСОБА_1 у розмірі 329 612,00 грн, ОСОБА_2 - 315 870,00 грн; ОСОБА_3 - 315 870,00 грн є обґрунтованим, оскільки такі вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними і допустимими доказами. Суд також погодилася з висновками суду першої інстанції в частині вимог позивачів про відшкодування понесених ними витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні та у цій справі, розмір яких, відповідно до вимог статті 137 ЦПК України вони належним чином обґрунтували.

Зважаючи на те, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким у спірних правовідносинах є прокуратура Львівської області, кошти на відшкодування заподіяної шкоди державою, підлягають стягненню з Державного бюджету України. У постанові від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що утаких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів. Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково зазначив про стягнення з держави грошових коштів на відшкодування завданої позивачам моральної шкоди через Державну казначейську службу України.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської обласної прокуратури, у якій заявник просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року і постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 149/1091/17, від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18, від 20 берез6ня 2019 року у справі № 161/15362/16, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 497/2885/15-ц, 22 листопада 2018 року у справі № 158/2689/16-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19; пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України - суд першої інстанції розглянув справу за відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення Державної казначейської служби України про час та місце розгляду справи; пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України - рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки вирок стосовно позивачів винесено Городоцьким районним судом Львівської області.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктів 5, 6 частини першої статті 411 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діють адвокати Мицик О. В. та Ставрук Н. З., у якому вони просили залишити касаційну скаргу керівника Львівської прокуратури без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та витрат на правничу (професійну) допомогу.

У липні 2022 року до Верховного Суду також надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від Львівської обласної прокуратури, у яких заявник виклав додаткові міркування щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги, а від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діють адвокати Мицик О. В. та Ставрук Н. З., надійшли письмові заперечення на пояснення до касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 вересня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12015140230000630 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

29 вересня 2016 року прокурором Городоцької місцевої прокуратури Львівської області Демчук Г. В. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015140230000630 від 24 вересня 2015 року.

Згідно з обвинувальним актом, 23 вересня 2015 року близько 23:30 год., ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, що була направлена на таємне викрадення чужого майна, на автомобілі марки "Фольцваген ЛТ 35", реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував у користуванні ОСОБА_1 приїхали на територію новобудови ОСОБА_4, що знаходиться на АДРЕСА_1, звідки таємно, шляхом вільного доступу, викрали 10 дерев`яних крокв розміром 7?14 см та довжиною 5 м кожна, загальною вартістю 1 000,00 грн, чим завдали потерпілому майнової шкоди на вказану суму. Таким чиною, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, своїми діями, що полягали у таємному викрадені чужого майна, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувальний акт направлено до Городоцького районного суду Львівської області 28 жовтня 2016 року (справа №448/1307/16-к).

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинними у пред`явленому їм обвинуваченні за частиною другою статті 185 КК України, та виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 вересня 2018 року залишено без змін.

Судами встановлено, що

- ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом 54 місяці та 29 днів;

- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно перебували під слідством і судом 52 місяці та 20 днів, що сторонами не оспорюєьться.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій після його апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Львівської обласної прокуратури висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Межі розгляду справи Верховним Судом

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на вказаний припис Верховний Суд переглядає в касаційному порядку рішення суду першої інстанції у незміненій після його апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Оскільки письмові пояснення Львівської обласної прокуратуриза касаційною скаргою, у яких заявник навів додаткові доводи щодо наявності підстав для її задоволення, подані до Верховного Суду, 08 липня 2022 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, тому Верховний Суд залишає їх без розгляду. З таких же підстав Верховний Суд залишає без розгляду також письмові заперечення на пояснення до касаційної скарги, подані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діють адвокати Мицик О. В. та Ставрук Н. З., поза межами строку на подання відзиву на касаційну скаргу.

Щодо оцінки аргументів учасників справи, викладених у касаційній скарзі та відзиві, щодо неправильного застосування судами норм матеріального права

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

................

Перейти до повного тексту