Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 344/1640/21
провадження № 61-16531св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталія Василівна, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року у складі судді Мелещенко Л. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Василишин Л. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_3, про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що він відповідно до договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року був власником домоволодіння АДРЕСА_1, а також земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:11:002:0017, за зазначеною адресою.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року він продав зазначене нерухоме майно ОСОБА_2, яка в подальшому відчужила його ОСОБА_4, а та, в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2012 року відчужила це майно ОСОБА_5
ОСОБА_1 вважає, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 17 травня 2007 року є нікчемним, оскільки у встановленому чинним законодавством України порядку не був зареєстрований. Крім того, договір викладений нотаріусом без використання спеціального бланка нотаріального документа. Від скасування протиправних нотаріальних дій нотаріус ухилився
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, на підставі вимог статей 215, 387, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати за ним права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:11:002:0017, розташовані на АДРЕСА_1, і витребувати це нерухоме майно із чужого незаконного володіння.
У червні 2021 року представник приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. адвокат Павликівська Г. М. звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що існують рішення судів, які набрали законної сили, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.
Клопотання обґрунтовано тим, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:11:002:0017, розташовані на АДРЕСА_1, та витребування цього нерухомого майна із чужого незаконного володіння вже були предметом розгляду у справі № 344/1587/16-ц. На обґрунтування позову у цій справі ОСОБА_1 посилається на реєстровий номер 1152 від 17 травня 2007 року та реєстровий номер 1164 від 17 травня 2007 року щодо нікчемності правочинів, однак цим посиланням було надано оцінку під час розгляду цивільних справ № 344/18932/18, № 344/16968/16-ц та № 344/3509/17, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року клопотання представника приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. адвоката Павликівської Г. М., про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - ОСОБА_3, про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року залишено без змін.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що набрали законної сили судові рішення, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 77, 78, 81, 82, 89, 263-265, 382 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки всім доводам і запереченням ОСОБА_1, неправильно встановили фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому наявні підстави для скасування ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу від приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. та ОСОБА_2 не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року і витребувано із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 344/1640/21.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року у справі № 346/6812/14-ц апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2015 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., про визнання договорів купівлі-продажу від 07 вересня 2009 року будинковолодіння та земельної ділянки на АДРЕСА_1 недійсними, визнання зазначеного майна спільною сумісною власністю подружжя, виділення у власність 1/2 його частки, витребування майна з чужого володіння та усунення перешкод в його користуванні - відмовлено (т. 1, а. с. 149-153).
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2017 року у справі № 0907/18628/2012 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення (т. 1, а. с. 154-156).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, у справі № 344/1587/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. 17 травня 2007 року, за реєстровою дією № 1152, та позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, виселення ОСОБА_5 та невідомих осіб з будинковолодіння та земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташовані в АДРЕСА_1, вселення ОСОБА_1 у вказане будинковолодіння - відмовлено (т. 1, а. с. 157-161).
Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 344/1587/16-ц (провадження № 61-9614св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишено без змін (т. 1, а. с. 162-166).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2019 року за нововиявленими обставинами (т. 1, а. с. 167-169).