Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 346/3724/20
провадження № 61-16626св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, яким виділити йому в користування кімнату площею 12,8 кв. м з балконом 1,0 кв. м та коморою 1,0 кв. м, а відповідачам виділити у користування кімнату площею 17,7 кв. м з балконом 0,9 кв. м та вбудованою шафою 0,4 кв. м. Кухню площею 6,8 кв. м, ванну кімнату площею 2,9 кв. м, туалет площею 1,3 кв. м та коридор площею 7,6 кв. м просив залишити у спільному користуванні.
На обґрунтування вимог зазначав про те, що 27 січня 1998 року він, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приватизували і зареєстрували в Коломийському МБТІ право власності в рівних частках (по 1/6) на квартиру АДРЕСА_1 .
04 серпня 2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарували йому по 1/6 частки вказаної квартири, а тому йому належить 1/2 частина зазначеного житла. Співвласниками інших часток є відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким належить по 1/6 частці квартири АДРЕСА_1 .
Вказана квартира знаходиться на 4 поверсі 5-ти поверхового будинку, загальною площею 52,40 кв. м, житловою - 30,50 кв. м: дві кімнати площею по 17,7 кв. м та 12, 8 кв. м кожна; кухня площею 6,8 кв. м, ванна кімната площею 2,9 кв. м, туалет площею 1,3 кв. м, коридор площею 7,6 кв. м, вбудована шафа площею 0,4 кв. м, комора площею 1,0 кв. м, два балкони площею по 1,0 та 0,9 кв.м кожен.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вказаній квартирі не проживають, однак більше 10 років у ній проживає відповідач ОСОБА_2 зі своїм чоловіком та дочкою. Між ним та ОСОБА_2 існує конфліктна ситуація щодо користування житлом, його неодноразові звернення до відповідачів з проханням добровільно визначити порядок користування квартирою залишилися без реагування.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що визначити порядок користування квартирою, про який просить позивач, неможливо, оскільки матиме місце відступ від величини ідеальних часток у праві власності на квартиру сторін у справі. Враховуючи, що спірна квартира належить на праві спільної часткової власності 4 особам, а житлова площа квартири становить 30,5 кв. м, визначення порядку користування квартирою призведе до погіршення житлових умов її співвласників.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено в користування ОСОБА_1 (власнику 1/2 частки) житлову кімнату площею 12,8 кв. м з балконом площею 1,0 кв. м та коморою площею 1,0 кв. м; виділено в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлову кімнату площею 17,7 кв. м з балконом площею 0,9 кв. м та вбудованою шафою площею 0,4 кв. м.
У спільному користуванні співвласників квартири залишено кухню площею 6,8 кв. м, ванну кімнату площею 2,9 кв. м, туалет площею 1,3 кв. м, коридор площею 7,6 кв. м.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між співвласниками квартири не досягнуто згоди щодо порядку користування нею, ОСОБА_1 належить на праві власності 1/2 квартири, що відповідно дорівнює 15,25 кв. м житлової площі, тому з метою ефективного способу захисту порушених прав колегія суддів вважає за можливе виділити в його користування житлову кімнату площею 12,8 кв. м з балконом площею 1,0 кв. м та коморою площею 1,0 кв. м. У спільному користуванні співвласників квартири залишити: кухню площею 6,8 кв. м, ванну кімнату площею 2,9 кв. м, туалет площею 1,3 кв. м, коридор площею 7,6 кв. м.
Вказаний порядок користування не призведе до погіршення прав відповідачів виходячи з розміру належних їм часток у спірному майні.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу по 3 266, 67 грн з кожної.
Суд апеляційної інстанції виходив з характеру та складності виконаної адвокатом роботи, конкретних обставин справи, а також неподання відповідачами заяв про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2021 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року в справі № 6-1500цс15 та у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року в справі № 756/9713/16-ц, від 18 березня 2020 року в справі № 405/3475/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що апеляційний суд не врахував ту обставину, що у спірній квартирі проживає та зареєстрована її неповнолітня дочка ОСОБА_8, яка відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 156 ЖК України має право користуватися вказаним житлом нарівні з нею.
З урахуванням визначеного судом апеляційної інстанції порядку користування квартирою в кімнаті площею 17, 7 кв. м повинно проживати четверо осіб, однак положеннями ЖК України закріплено норму житлової площі у розмірі 13, 65 кв. м на одну особу. Не може бути визначений порядок користування квартирою, якщо це призведе до погіршення житлових умов.
Апеляційний суд ухвалив рішення з урахуванням технічного паспорта на квартиру, термін дії якого сплив ще у 1998 році, та який відповідно до статті 79 ЦПК України є недостовірним доказом.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати додаткову постанову Івано- Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року в справі № 826/856/18, від 31 січня 2019 року в справі № 19/64/2012/5003, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 17 березня 2020 року в справі № 520/8309/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначала, що її належним чином в установлений ЦПК України строк не повідомили про розгляд питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, чим порушили її право на захист своїх інтересів. Копію ухвали про призначення справи до розгляду їй було вручено 02 листопада 2021 року, тобто після прийняття постанови в справі.
Стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає об`єму виконаної адвокатом роботи, позивач не надав належних доказів понесення таких витрат.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
12 листопада 2021 року матеріали справи № 346/3724/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 направив відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2, в яких просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.