Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/8535/20
провадження № 61-7368 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачка та відповідачка за зустрічними позовами -ОСОБА_1,відповідач та позивач за зустрічним позовом -ОСОБА_2 ,представник ОСОБА_2 -адвокат Якименко Микола Миколайович,третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -ОСОБА_3 (через законного представника - батька ОСОБА_2 ),треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічними позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини й зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 через законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,
за касаційною скаргоюОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (до зміни прізвища в 2020 році - ОСОБА_5 ), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з нею за її фактичним місцем проживання, відібрати дитину у ОСОБА_2 та повернути дитину матері за попереднім місцем проживання.
2. В січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ( ОСОБА_3 ), а також подав до суду позовну заяву від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1, в якій просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з ним.
3. У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила покласти на ОСОБА_2 обов`язок забезпечувати явку малолітнього ОСОБА_3 кожного четверга (за виключенням святкових днів) о 17 годині 00 хвилин в кабінет психолога Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області" для зустрічей з нею протягом однієї години (з 17.00 до 18.00) в присутності психолога ОСОБА_6, без присутності будь-яких інших осіб.
4. Заява мотивована тим, що враховуючи тривалий час розлуки з сином та відсутність спілкування, вона вважає, що батько дитини здійснює психологічне насилля над сином з метою відчуження його від матері. Вважає, що її зустрічі з дитиною в кабінеті кваліфікованого психолога за його присутності будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків з сином та є співмірним заходом забезпечення зазначеного позову.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
5. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що встановлення конкретного дня протягом тижня та часу зустрічі, призначення відповідного спеціаліста, в присутності якого мають відбуватися зустрічі, може призвести до імовірного об`єктивного невиконання ухвали суду, з незалежних від первісного відповідача обставин. Окрім того суд вказав, що не надано належних та допустимих доказів на підтвердження особи та кваліфікації спеціаліста за участі якого просить проводити зустрічі заявниця.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
7. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена - ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року скасована та постановлене нове судове рішення, яким заява про забезпечення позову задоволена. Апеляційний суд вирішив забезпечити первісний позов шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку забезпечувати явку малолітнього ОСОБА_3 кожного четверга (за виключенням святкових днів) о 17 годині 00 хвилин в кабінет психолога Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області" за адресою: село Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, провулок Шкільний, 5, для зустрічей сина з його матір`ю ОСОБА_1 протягом однієї години (з 17.00 години до 18.00 години) в присутності психолога установи, без присутності інших осіб.
8. Апеляційний суд проаналізувавши положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України) та Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про охорону дитинства) дійшов висновку, що з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та до остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, такий захід забезпечення позову є співмірним. Зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити явку дитини до кабінету практикуючого психолога не є втручанням в приватне і сімейне життя відповідача.
9. Також апеляційний суд мотивував своє судове рішення практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", та аналізом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19; від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 25 серпня 2020 року у справі № 466/2317/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 760/154213/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21. У звʼязку з чим вирішив, що з точки зору врахування найкращих інтересів дитини але з урахуванням балансу інтересів усіх сторін спору захід забезпечення позову, запропонований ОСОБА_1 відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову матері.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. 31 березня 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з нею як матір`ю за її фактичним місцем проживання, відібрати дитину в ОСОБА_2 та повернути її їй за попереднім місцем проживання.
11. Мотивуючи позов ОСОБА_4 вказала, що сторони мають від шлюбу зазначеного сина ОСОБА_7 . Шлюбні відносини з ОСОБА_2 припинені. Син проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Однак 06 березня 2020 року ОСОБА_2 забрав сина та не повернув до моменту звернення до суду. Наміри батька дитини їй невідомі, однак вважає, що дитина знаходиться в небезпеці, існує загроза психічному та фізичному здоров`ю сина. ОСОБА_2 є боржником зі сплати аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_7, не має власного житла. Син з народження зареєстрований та проживає разом з нею, вона забезпечує дитину соціально-побутовими речами, піклується про його фізичний та психічний розвиток, проживання дитини з батьком може кардинально змінити його життя і заподіяти дитині стрес, призвести до повної ізоляції від матері. Вважає, що виняткових обставин, які б зумовлювали розлучення малолітньої дитини з матір`ю немає.
12. У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, в якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_7 з батьком. В обґрунтування позову вказав, що син ОСОБА_7 з власної ініціативи виявив бажання не повертатися до матері та не спілкуватися з нею, проживати виключно з батьком. Згідно з висновком психолога від 06 жовтня 2020 року син ОСОБА_7 має тісну надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об`єктом і якого він чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, фігуру батька наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість жити разом з ним.
13. У відповіді Комунального закладу "Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області" від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлена про те, що даний заклад в змозі забезпечити зустрічі та спілкування з сином ОСОБА_7 у присутності психолога, ОСОБА_6 щочетверга (за виключенням святкових днів) з 17.00 години до 18.00 години за адресою: АДРЕСА_2, зустрічі будуть проходити в окремому кабінеті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У серпні 2022 року ОСОБА_8, як представник ОСОБА_2, надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, серед іншого, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 31 серпня 2022 рокувідкрите касаційне провадження у справі.
16. 20 вересня 2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована пунктами 1 та 4 (пункт 3 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).
18. ОСОБА_2 вважає, що апеляційний суд неналежним чином врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 09 червня 2021 року у справі № 755/5133/20, від 06 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18, від 09 вересня 2019 року у справі № 607/10896/19. Зокрема, не враховані відповідні правові висновки щодо: обовʼязку враховувати найкращі інтереси дитини при прийнятті рішень, які її стосуються; забезпечення принципу, за яким при вирішенні питання про забезпечення позову до уваги беруться не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звʼязку із застосуванням відповідних заходів забезпечення; недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
19. ОСОБА_2 також вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки експертів-психологів щодо стосунків сина з батьком та матірʼю, які мають враховуватися відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц. Разом з тим, Верховний Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 на цю постанову в контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України у частині доводів з приводу того, що апеляційний суд не встановив необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову, не оцінив його обґрунтованість та звʼязок з можливим ускладненням виконання судового рішення по суті спору, оскільки незгода сторони спору з висновками суду з цих питань не означає відсутність такого висновку суду.
20. Інші доводи позивача, які не стосуються суті питання вжиття конкретного заходу забезпечення та касаційного перегляду судового рішення апеляційного суду щодо нього, а стосуються вирішення судового спору по суті або передбачають вихід за межі обмежень, встановлених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд до уваги не бере.
(2) Позиція ОСОБА_1 .
21. У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року - без змін.
22. За своїм змістом цей відзив зводиться до того, що апеляційний суд прийняв законне судове рішення, навів його правильну аргументацію.
23. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (частини перша та четверта статті 395 ЦПК України).
24. Серед доказів надсилання копій відзиву ОСОБА_1 відсутні докази його надсилання Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області, яка визначена судом першої інстанції як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Разом з тим, надані докази направлення відзиву іншій третій особі з аналогічним статусом - Службі у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.
25. Відповідно до практики ЄСПЛ одне з призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (дивитись, наприклад, рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04, п. 58).
26. Згідно практики ЄСПЛ існує різниця між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Зокрема, правила, які без сумніву спрямовані на належну організацію здійснення правосуддя та забезпечення реалізації принципу правової визначеності, мають застосовуватись. Але ці правила чи їх застосування не мають призводити до позбавлення учасника судового процесу можливості застосувати надані йому судові заходи захисту своїх прав (дивитись, наприклад, рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, п. 45).
27. Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, пропорційність (пункти 2 та 6 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зокрема, суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).
28. Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (Nadtochiy v. Ukraine, заява №7460/03, п. 26). Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони в цивільному процесі користуються рівними процесуальними правами.
29. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
30. Разом з тим, відповідно до умов частини другої статті 393 ЦПК України учасник справи, який подає касаційну скаргу, певною мірою забезпечений механізмом виправлення своїх помилок, допущених при її оформленні відповідно до статті 392 ЦПК України, зокрема виконання вимог пункту 1 частини четвертої цієї статті ЦПК України, яка передбачає, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
31. В свою чергу, учасник справи, який подає відзив, таким механізмом не забезпечений щодо можливих помилок у виконанні вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України.
32. Враховуючи предмет спору, суть касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, той факт, що профільній службі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області копія цього відзиву була направлена; що участь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у якості відповідної третьої особи у цій справі відбувається через її залучення за клопотанням інших осіб, а не через власну ініціативу цієї сільської ради; відсутність встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які б вказували на ймовірний вплив оскаржуваної постанови апеляційного суду на її права чи обов`язки; що Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області ніяких заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надала, Верховний Суд вирішив прийняти до розгляду цей відзив, уникаючи надмірного формалізму у питанні направлення копії цього відзиву як -Службі у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, так і Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області, та виходячи з принципу пропорційності у цій конкретній ситуації, оскільки очевидним є те, що у цьому конкретному випадку не абсолютно формальне виконання вимоги частини четвертої статті 395 ЦПК України є помилкою, а не свідомою дією, спрямованою на порушення ЦПК України або зловживання ним.
(3) Позиція інших учасників справи
33. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
34. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
35. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
36. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина третя статті 45 ЦПК України).