Постанова
Іменем України
01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 953/4949/20
провадження № 61-12959св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче-комерційне підприємство "Восток-Н" (далі - ТОВ ВКП "Восток-Н", товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання наказу про звільнення незаконним та зобов`язання внести зміни до нього, витребування документів, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
З 01 жовтня 2001 року вона перебула з ТОВ ВКП "Восток-Н" у трудових відносинах.
21 грудня 2019 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), проте, в останній, на її думку, робочий день, 03 січня 2020 року, відповідач не здійснив з нею повного розрахунку та не видав їй трудову книжку.
13 квітня 2020 року її було звільнено з посади провідного бухгалтера на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме за прогул без поважної причини. Станом на 31 травня 2020 року їй не видано трудову книжку та не здійснено остаточний розрахунок при звільненні.
Неправомірними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, оскільки внаслідок неотримання трудової книжки у встановлений законом строк вона позбавлена можливості працевлаштуватись, що впливає на її майновий стан та завдає моральних страждань.
Тривале порушення її трудових прав викликало у неї психічне напруження, глибокі душевні страждання, а тому вважала, що у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, вона має право на відшкодування моральної шкоди.
У зв`язку з невиплатою у встановлені законом строки заробітної плати вона має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки, розмір якого станом на 31 серпня 2020 року становить 73 932,18 грн.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивачка просила визнати наказ від 13 квітня 2020 року № К-32 в частині її звільнення з посади провідного бухгалтера ТОВ ВКП "Восток-Н" на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 08 січня 2020 року у зв`язку з прогулом без поважної причини незаконним та зобов`язати внести зміни до цього наказу шляхом зазначення про звільнення за власним бажанням; зобов`язати ТОВ ВКП "Восток-Н" видати їй трудову книжку, оформлену належним чином, копію наказу про звільнення, розрахунковий лист щодо належних виплат; стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 97 098,66 грн, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, а також 20 270,00 грн на відшкодування моральної шкоди (у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 липня 2021 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ТОВ ВКП "Восток-Н" видати ОСОБА_1 трудову книжку № НОМЕР_1 .
Стягнуто з ТОВ ВКП "Восток-Н" середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 24 895,53 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 95 452,92 грн, 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 6 495,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання наказу від 13 квітня 2020 року № К-32 в частині звільнення позивачки з посади провідного бухгалтера ТОВ ВКП "Восток-Н" на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 08 січня 2020 року у зв`язку з прогулом без поважної причини незаконним та зобов`язання внести зміни до цього наказу шляхом зазначення про звільнення за власним бажанням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заява про припинення трудових відносин подана ОСОБА_1 21 грудня 2019 року, а з урахуванням святкових днів, останнім робочим днем є 08 січня 2020 року, в який позивачка була відсутня на робочому місці. Тому звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є правомірним. Відповідно немає підстав для задоволення позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення з роботи.
Задовольняючи позов щодо інших вимог частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не вжив усіх можливих заходів для видачі позивачці трудової книжки в день звільнення, а також повного розрахунку, у зв`язку з чим згідно з вимогами частини п`ятої статті 235 КЗпП України з ТОВ ВКП "Восток-Н" підлягає стягненню середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 13 квітня 2020 року до 31 травня 2020 року в розмірі 24 895,53 грн, компенсація за невикористану відпустку за 174 дні у розмірі 95 452,92 грн та моральна шкода у розмір 5 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ТОВ ВКП "Восток-Н" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на таке.
Для правильного вирішення цієї справи визначальним є встановлення можливості застосування до спірних правовідносин норм статей 116, 117, 235 КЗпП України з огляду на відсутність в діях роботодавця вини з невиплати ним звільненому працівникові належних при звільненні сум.
Позивачка не подавала письмове попередження у встановлений законом строк про намір розірвати трудовий договір.
На порушення норм статей 76, 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав доведеним факт подачі заяви про звільнення позивачки на підставі показань свідків.
Проте позивачка не надала належних та допустимих доказів, що підтверджують її намір звільнитись за власним бажанням із займаної посади, оскільки показання свідків в силу закону не можуть підтверджувати чи спростовувати вказаний факт.
У день звільнення позивачки товариство направило на її адресу повідомлення про звільнення, яким ОСОБА_1 повідомлено про її звільнення 13 квітня 2020 року та запропоновано з`явитись за місцезнаходженням відповідача для отримання трудової книжки та проведення остаточного розрахунку.
Проте позивачка не скористалася своїм правом самостійно отримати належну їй трудову книжку та остаточний розрахунок. Матеріали справи не містять письмової згоди ОСОБА_1 щодо пересилання її трудової книжки, немає будь-яких доказів звернення позивачки після звільнення до роботодавця з вимогою про видачу трудової книжки та проведення остаточного розрахунку.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
З огляду на відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, виплата належних їй сум від підприємства, в тому числі суми компенсації за невикористану відпустку, повинна відбутись не пізніше наступного дня після пред`явлення позивачкою вимоги про такий розрахунок, проте такої вимоги від ОСОБА_1 відповідач не отримував, матеріали справи також не містять такої вимоги.
Вказане свідчить, що позивачка не скористалася правом, передбаченим статтею 116 КЗпП України, а тому у товариства не виникло обов`язку здійснення виплат всіх сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства.
Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що позовні вимоги про стягнення суми компенсації за невикористану відпустку є передчасними, оскільки право позивачки на отримання належних сум не виникло.
Зважаючи на відсутність порушень прав позивачки з боку відповідача, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, не обґрунтували саме такий розмір шкоди.
Судові рішення оскаржуються з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статей 116, 117, 235 КЗпП України з огляду на відсутність в діях роботодавця вини з невиплати ним звільненому працівникові належних при звільненні сум, встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення позову, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
У жовтні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилалася на те, що відповідач ігнорує факти отримання її вимоги від 21 січня 2020 року щодо звільнення, показання свідків, які були присутні у цей час в офісі відповідача.
Повідомлення про звільнення було відправлено відповідачем на помилкову адресу та нею не отримано. Вона про це вперше була проінформована на засіданні суду, оскільки відзив з копіями документів про звільнення також був відправлений на помилкову адресу, про що відповідач замовчує.
У справі існує два накази про звільнення. З обома вона мала можливість ознайомитись тільки із матеріалів цієї справи.
Перший наказ був оформлений з помилками у написанні її по батькові " ОСОБА_3" замість " ОСОБА_4" та направлений на помилкову адресу, а другий наказ вже виправлений за ухвалою суду був наданий 15 вересня 2020 року саме до суду, а не на її адресу.
Відповідач жодного разу не повідомив її про звільнення у належній формі. 07 вересня 2021 року відповідач листом повідомив її про необхідність отримання трудової книжки відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року в справі № 953/4949/20 за адресою повноважного представника адвоката Костирі Г. А.: вул. Кооперативна, 18 у м. Харкові .
Вона з`явилася у вказаний час та місце (14 вересня 2021 року на 10:00 год) з юристкою ОСОБА_5, де представник відповідача вперше повідомив про втрату її трудової книжки та намагався вручити неналежно оформлений її дублікат.
Інформації про належні виплати також надані не були. Отже, трудова книжка втрачена відповідачем, але жодного разу він не повідомив її про це, а дублікат, що було запропоновано 14 вересня 2021 року, не відповідає правилам оформлення та не має цінності для неї, оскільки саме стаж який був набутий нею до трудових відносин з відповідачем не був зазначений в дублікаті.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ ВКП "Восток-Н" на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що з 01 жовтня 2001 року ОСОБА_1 перебувала з ТОВ ВКП "Восток-Н" у трудових відносинах, працюючи провідним бухгалтером на підставі наказу від 01 жовтня 2001 року № 9 (т. 1, а. с. 10).
20 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням. Вказана заява отримана 21 грудня 2019 року інспектором з кадрової роботи ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 11).
Наказом від 02 січня 2020 року № 3 відтерміновано строк звільнення провідного бухгалтера ОСОБА_1 до 31 січня 2020 року у зв`язку з необхідністю передання значного об`єму первинної та іншої фінансової документації (т. 1, а. с. 22-23).
Повідомленням від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 проінформовано про зміну робочого місця, а саме місця розташування бухгалтерії за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 15).
20 січня 2020 року позивачка до ТОВ ВКП "Восток-Н" направила вимогу про видачу трудової книжки, копії наказу про звільнення та здійснення остаточного розрахунку. Вказану заяву товариство отримало 21 січня 2020 року (т. 1, а. с. 13-14).
Листом від 22 січня 2020 року товариство повідомило позивачку про неотримання її заяви про звільнення та запропонувало надати пояснення з приводу прогулів.
Крім того, повторно проінформовано про зміну її робочого місця як бухгалтера, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 17).
31 березня 2020 року товариство направило вимогу ОСОБА_1 про надання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місті з 08 січня 2020 року до 31 березня 2020 року. Вказана вимога отримана позивачкою 09 квітня 2020 року (т. 1, а. с. 114, 117).
Відповідно до наказу ТОВ ВКП "Восток-Н" від 13 квітня 2020 року № 4 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул. Копія наказу разом з повідомленням про звільнення направлена позивачці поштою за адресою: АДРЕСА_3, тобто, не за місцем проживання позивачки ( АДРЕСА_3 ), що сторонами не заперечується (т. 1, а. с. 119-122).
14 квітня 2020 року ОСОБА_1 направила товариству відповідь на лист від 31 березня 2020 року з вимогою про видачу належним чином оформленої трудової книжки, здійснення остаточного розрахунку у зв`язку зі звільнення та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою у видачі трудової книжки (т. 1, а. с. 160-162).
Відповідно до довідки від 03 вересня 2020 року ТОВ ВКП "Восток-Н" на час перебування в трудових відносинах з підприємством ОСОБА_1 було встановлено 40 годинний робочий тиждень (п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями - субота та неділя) (т. 2, а. с. 43).
Згідно з довідкою ТОВ ВКП "Восток-Н" за період з 01 жовтня 2019 року до 13 квітня 2020 року сукупний дохід ОСОБА_1 становив 60 051,63 грн, сума до виплати - 48 341,56 грн, з яких: жовтень 2019 року - 16 214,75 грн, листопад 2019 року - 16 214,75 грн, грудень 2019 року - 16 224,91 грн, січень 2020 року - 1 539,34 грн, лютий-березень 2020 року - доходи відсутні, квітень 2020 року - 9 857,88 грн (т. 2, а. с. 73).