Постанова
Іменем України
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 592/5041/21
провадження № 61-16079св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 17 червня 2021 року у складі судді Князєва В. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позовну заяву мотивував тим, що з 28 листопада 2002 року та до цього часу він зареєстрований і проживає у кімнаті АДРЕСА_1 .
За довідкою Управління "Центру надання адміністративних послуг у місті Суми" від 29 березня 2021 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначив, що кімната, у якій він проживає протягом останніх двадцяти років, на даний час не приватизована, право на неї власності не зареєстровано.
Відповідно до відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю "Форекс Плюс" (далі - ТОВ "Форекс Плюс") від 22 квітня 2021 року на обслуговуванні товариства перебуває кімната АДРЕСА_1, в якій зареєстровано три особових рахунки: № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 після зміни імені та прізвища) та № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 .
Зазначив, що за цими особовими рахунками у кімнаті НОМЕР_4 на АДРЕСА_2 зареєстровано дві особи: з 28 листопада 2002 року - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 листопада 2002 року - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який за вказаною адресою не проживає з 2003 року.
Посилається на те, що за обіговою відомістю АТ "Сумське НВО" з червня 2003 року до березня 2021 року сплата за комунальні послуги у вигляді постачання теплової енергії і гарячої води ОСОБА_3 не здійснювалась.
ОСОБА_3 не проживає в цій кімнаті останні вісімнадцять років, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере; особистих речей в кімнаті не має, кімнатою не цікавиться.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач ОСОБА_2, ні інші особи відповідачу не чинили.
Посилався на те, що реєстрація ОСОБА_3 у кімнаті АДРЕСА_1 порушує право позивача ОСОБА_2 на вільне розпорядження і користування майном (житловою площею), оскільки у позивача виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг за обслуговування кімнати, які нараховуються на кожного зареєстрованого, мають місце випадки відключення від мереж постачання комунальних послуг, що спричиняє суттєві труднощі та ряд побутових питань.
Просив суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 17 червня 2021 року Ковпаківський районний суд міста Суми у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував недоведеністю того, що ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у здійсненні права користування і розпорядження майном, оскільки для кожного із сторін виділена окрема площа кімнати та відкриті особові рахунки зі сплати комунальних послуг.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 02 вересня 2021 року Сумський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишив без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2021 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що місцевий суд вірно зауважив, що позивач не довів того, що відповідач створює перешкоди позивачу у здійсненні права користування і розпорядження майном, адже для кожного із сторін виділена окрема площа кімнати та відкриті особові рахунки по оплаті комунальних послуг, отже законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив неврахування висновку Верховного Суду щодо надання можливості особам, які не є власниками спірного майна звертатись до суду за захистом своїх законних інтересів та статей 71, 72 ЖК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 750/10223/18 (провадження № 61-5704св20), від 20 січня 2021 року у справі № 466/8886/18 (провадження № 61-13418св20); від 26 травні 2021 року у справі № 522/18540/18-ц (провадження № 61-84св21); щодо відліку часу відсутності особи, переривання строку тимчасової відсутності у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).
Касаційну скаргу мотивував тим, що вичерпного переліку поважних причин не проживання особи в житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував частину першу статті 68 ЖК України, яка передбачає обов`язок особи своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, тобто, в рішенні суд не навів підстав відхилення доводів позивача щодо безпідставної відсутності відповідача за місцем реєстрації.
Зазначив, що суди не врахували вимоги статі 4 ЦПК України, якою передбачено право особи звернутися до суду за захистом не тільки своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і свобод, а ще й законних інтересів. У даній же справі, судом не з`ясовано чи пов`язано звернення позивача до суду із захистом своїх інтересів, чи є такі інтереси законними.
Послався на те, що твердження апеляційного суду про неналежність позивача, яке мало вирішальне значення при прийнятті рішення у справі, не відображено у постанові, підстави такого твердження судом не наведені, що як наслідок полягає у не відповідності змісту винесеної судом постанови та встановленими судом обставинами справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що відповідно до поквартирної картки квартири АДРЕСА_1, в квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (а. с. 10).
З акта від 21 квітня 2021 року, підписаного ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_3 не проживає в кімнаті АДРЕСА_1 протягом останніх 15 років (а. с. 12).
З листа ТОВ "Форекс Плюс", вих. № 198-ОД від 22 квітня 2021 року слідує, що кімната АДРЕСА_1, має два особових рахунки, за якими зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
За рахунком ОСОБА_3 наявна заборгованість в сумі 7 147,35 грн (а. с. 11).
За обіговою відомістю АТ "СМНВО" з 01 серпня 2000 року до 31 березня 2021 року за особовим рахунком ОСОБА_7 у кімнаті НОМЕР_4-б на АДРЕСА_2 обліковується 18 866,65 грн заборгованості (а. с. 13-21).
Також наявні розрахунки з оплати за послуги КП "Міськводоканал" та АТ "Сумське НВО" на ім`я ОСОБА_3 у кімнаті АДРЕСА_1 (а. с. 22-23).
З витягу Єдиного реєстру боржників вбачається наявність виконавчого провадження про стягнення коштів із ОСОБА_3 (а. с. 26-27).
Апеляційний суд встановив, що на підтвердження факту не проживання відповідача у кімнаті АДРЕСА_1 позивач надав: акт від 21 квітня 2021 року з підписами трьох мешканців будинку, які підтвердили факт не проживання ОСОБА_3 у спірному приміщенні тривалого часу; лист АТ "СМНВО" від 31 березня 2021 року № 21/126 щодо несплати підприємству за споживання комунальних послуг ОСОБА_3 за період часу з червня 2003 року до кінця березня 2021 року, який надавався суду як безпосередній доказ відсутності особи за місцем реєстрації протягом останніх 18 років; відповідь Окружної прокуратури міста Суми від 01 квітня 2021 року № 51-185-21, яка підтверджує факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів для встановлення місця перебування ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності порушення прав позивача.