Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 145/193/21
провадження № 61-18019св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У лютому 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
21 квітня 2021 представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Савіхіна А. М. звернулася до суду з заявою про закриття провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору.
21 травня 2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій повідомила, що вона не заперечує проти закриття провадження у справі. Також просила суд про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат відповідачка додала до заяви договір про надання правової допомоги від 13 березня 2021 року.
Крім того, 15 березня 2021 року ОСОБА_1 надала суду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 8 від 13 березня 2021 року про сплату нею на користь адвоката Киришова О. В. за договором про надання правової допомоги від 13 березня 2021 року грошової суми у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2021 року провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Також суд, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, стягнув з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, шляхом їх зарахування на існуючий в АТ КБ "Приватбанк" розрахунковий картковий рахунок ОСОБА_1 .
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із відсутності предмету спору.
Стягуючи з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для компенсації на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України позивачем судових витрат на користь відповідачки.
АТ КБ "ПриватБанк", не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення з нього як з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, подало апеляційну скаргу.
Закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 вересня 2021 року ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2021 року в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" судових витрат на професійну правничу допомогу скасовано.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 10 000 грн, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 10 000 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для покладення на позивача компенсації судових витрат, понесених відповідачем, на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України, оскільки не було встановлено необґрунтованих дій позивача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 06 січня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду 17 січня 2022 року справу призначено до судового засідання.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційне провадження у справі було зупинено на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року касаційне провадження у справі було поновлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, яке само по собі не підтверджує наявність необґрунтованих дій позивача.
Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК Україниздійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.
Встановлено, що у лютому 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 травня 2021 року провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.