Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 203/1904/21
провадження № 61-5661св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро),
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року у складі судді Колесніченко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Центральний ВДВС у м. Дніпрі) про зобов`язання скасувати арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно
з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру обтяжень рухомого майна постановою Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ) від 13 вересня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все належне йому майно (нерухоме та рухоме) накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 11684580 від 04 жовтня 2011 року).
Листом від 23 квітня 2020 року № 17.5-34/13071/9 Центральний ВДВС у м. Дніпрі повідомив його про завершення виконавчого провадження № 46470457, вдруге відкритого 13 лютого 2015 року, шляхом повернення 26 грудня 2016 року виконавчого листа стягувачу без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, що не передбачає зняття арешту
з майна боржника.
Посилаючись на те, що, повертаючи 26 грудня 2016 року виконавчий документ стягувачу, державний виконавець неправомірно не скасував арешт, накладений в межах виконавчого провадження, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача скасувати арешт, накладений в межах виконавчого провадження
№ 46470457 постановою про арешт боржника від 13 вересня 2011 року, об`єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня
2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 31 березня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови
в задоволенні позову.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав,
що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, тому законом
у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У червні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права
і зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 9901/44/19
і постановах Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 910/17438/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 347/1371/17, від 05 червня 2019 року у справі № 760/20599/15-ц.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 29 березня 2011 року надано дозвіл на примусове виконання на території України ухваленого в Російській Федерації рішення Ленінського районного суду м. Єкатеринбурга Свердловської області від 25 лютого 2010 року у справі
№ 2-1264/2010 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
у грошовому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України
271 729,95 грн.
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська 15 травня 2011 року видав виконавчий лист від 18 квітня 2011 року № 2-к-3/2010.
13 вересня 2011 року за заявою стягувача ОСОБА_2 головний державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ відкрив виконавче провадження № 28683500, в межах якого наклав арешт на все майно боржника ОСОБА_1 з оголошенням заборони на його відчуження.
Виконавче провадження завершене постановою державного виконавця
від 11 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу
на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня
1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) через відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення.
Стягувач ОСОБА_2 повторно пред`явив виконавчий лист № 2-к-3/2010
до примусового виконання і 13 лютого 2015 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 46470457.
Повторно відкрите виконавче провадження завершене постановою державного виконавця від 26 грудня 2016 року з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України
"Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру обтяжень рухомого майна на все майно (нерухоме та рухоме),
що належить ОСОБА_1, постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 13 вересня 2011 року накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 11684580 від 04 жовтня 2011 року)
та оголошено заборону на його відчуження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку
на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.
Позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні.
Стягувач ОСОБА_2 до участі у цій справі як відповідач не залучений, бере участь у справі як третя особа.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).