Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 685/1008/20
провадження № 61-7861 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представника позивача - адвокат Упадов Денис Дмитрович,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Упадова Дениса Дмитровича, на постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І. від 07 липня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, в якому просив суд визнати договір позики від 23 травня 2020 року, укладений між ним та ОСОБА_2, недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 квітня 2020 року він виконував роботу по перевезенню вантажним автомобілем DAF XF 105460 з номерним знаком НОМЕР_1 з платформою Broshuis з номерним знаком НОМЕР_2 сільськогосподарської техніки, а саме, колісного трактора John Deere 8530 з номерним знаком НОМЕР_3 та посівного комплексу Horsch Maestro 24 SW з невідомими йому заводськими та номерним знаком, з с. Редвинці Хмельницького району Хмельницької області у с. Мінакове Путивлівського району Сумської області. Цього самого дня, близько 23 год. 40 хв.,
у с. Комсомольське Вінницької області під час проїзду під мостом він пошкодив посівний комплекс Horsch Maestro 24 SW, який був розташований на платформі. За вказівкою власника автомобіля він продовжив свій рух до пункту призначення, де передав вантаж представнику власника вантажа.
Позивач вказував, що постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року у справі № 678/389/20 його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення і накладено адміністративне стягнення за статтею 124 КУпАП України.
У подальшому йому зателефонував ОСОБА_3, назвався власником пошкодженої сівалки та став вимагати відшкодування значної суми коштів, витрачених на її ремонт. З метою мирного врегулювання спору 23 травня
2020 року він приїхав у смт. Теофіполь, де зустрівся з ОСОБА_3, який вказав йому на необхідність підписання угоди про підтвердження намірів добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Після підписання роздрукованих з комп`ютера аркушів з текстом договору та заповнення ОСОБА_3 від руки порожніх граф, він ознайомився з текстом договору та виявив, що це договір позики, а не угода про підтвердження намірів про відшкодування шкоди. При цьому стороною договору був ОСОБА_2, якого він не знає, не бачив і з яким не спілкувався, а підписав договір ОСОБА_3 . Крім того, вказував, що жодних коштів ні від ОСОБА_2, ні від ОСОБА_3 йому не передавали, не позичали і в борг він кошти не отримував.
Ураховуючи вищевикладене, на підставі статей 203, 215, 1051 ЦК України ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області
у складі судді Самойловича А. П. від 30 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір позики (поворотної фінансової допомоги), укладений 23 травня 2020 року в смт. Теофіполь між позикодавцем ОСОБА_2 та позичальником ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову у розмірі 840,80 грн.
Рішення районного суду мотивовано тим, що, виходячи із правовідносин, які виникли між сторонами, має місце новація боргу за шкоду, спричинену пошкодженням майна відповідача, у позикове зобов`язання (стаття 1053 ЦК України). Проте позивач, як водій вантажного автомобіля та трала, на якому перевозився пошкоджений вантаж, перебував у трудових правовідносинах з власником вантажного автомобіля та трала ( ОСОБА_4 ), а тому не є стороною правовідносин по відшкодуванню шкоди, у зв`язку з чим не міг замінити борг по відшкодуванню збитків за пошкоджену сільськогосподарську техніку під час її перевезення, на позикове зобов`язання, отже, цей договір суперечить закону.
Суд застосував положення частини першої статті 203, статтю 1051 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,30 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підставою, яка передувала укладенню договору позики, було відшкодування збитків, спричинених пошкодженням сівалки під час її перевезення автомобілем, яким керував водій ОСОБА_1 . При цьому, суд вказав, що сторони умисно оформили договір позики, однак між ними насправді існують деліктні правовідносини щодо відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням сількогосподарської техніки.
Суд зазначив, що договір позики вчинено з метою приховати інші правовідносини - є удаваним (стаття 235 ЦК України), тому підстави для задоволення позову про визнання договору позики недійсним відсутні, а суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо новації договору, оскільки договір позики, укладений сторонами, не є договором новації, так як в ньому відсутні посилання на попередні домовленості та зобов`язання сторін. Суд застосував цю норму права відповідно до принципу "jura novit curia" ("суд знає закони").
Також суд вказав, що між ОСОБА_4, як роботодавцем, та
ОСОБА_1, як працівником, не було оформлено трудових правовідносин, податки та обов`язкові платежі не сплачувалися, тому у даних правовідносинах суд повинен враховувати концепцію прихованого працевлаштування
(deemed employment) і встановлення вказаних обставин у сукупності може свідчити про наявність трудових відносин, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували взаємовідносини між власником вантажного автомобіля ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_1, як такі, що ґрунтуються на трудовому договорі, у матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Упадов Д. Д., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 685/1008/20 із Теофіпольського районного суду Хмельницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Упадова Д. Д., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- застосував статтю 235 ЦК України без врахування висновків, викладених
у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня
2019 року у справі № 522/14890/16-ц та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц;
- застосував норми права, вказаних у статях 237-239, 241, 244 ЦК України без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 522/4840/18 щодо випадку, коли представник з власної ініціативи розширив межі наданих йому нотаріальною довіреністю повноважень, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, у силу положень статей 203, 215 ЦК України (судом встановлено відсутність повноважень в довірителя (в довіреності) на укладення договору позики із відповідною особою та надання коштів в позику у відповідній сумі);
- застосував положень статей 1046, 1047, 1049 та 1051 ЦК України без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15, згідно якої судом встановлено, що позичальник за спірним договором позики фактично кошти у борг не отримував, а тому вказаний договір позики є неукладеним та не породжує у його сторін прав та обов`язків.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не встановив обставини у справі, не дослідив розписку та довіреність на укладення правочину від імені відповідача, оскільки із вказаного у довіреності переліку повноважень відповідач не наділяв ОСОБА_3 таким правом, як надання грошових коштів, що належать ФОП ОСОБА_2 у борг для юридичних, фізичних осіб, чи ФОП на умовах безвідсоткової фінансової допомоги, а також у ОСОБА_3 відсутні були повноваження на укладення від імені ОСОБА_2 договору позики та передачі грошових коштів у розмірі 436 300,00 грн. При цьому, зауважує, про відсутність у
ОСОБА_1 вільного волевиявлення на укладення спірного договору, тому є підстави для визнання правочину недійсним.
Вказує, що кошти у позику від відповідача у розмірі 436 300,00 грн позивач не отримував, факт ненадання коштів підтверджується відомостями з Єдиного Державного Реєстру Декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, так як ОСОБА_2 був суб`єктом декларування за звітній період- 2020 календарний рік, повинен був внести відомості в розділ "Грошові активи" про надання 436 300,00 грн у позику ОСОБА_1 .
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 травня 2020 року у смт. Теофіполь між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), відповідно до якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в сумі 446 300 грн, яку ОСОБА_1 зобов`язується повернути до 10 жовтня 2020 року (а. с. 8).
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області
від 14 травня 2020 року у справі № 678/389/20 ОСОБА_1 визнано винним за статтями, передбаченими 122-4 та 124 КУпАП, за пошкодження вантажу при проїзді під мостом під час керування вантажним автомобілем DAF XF 105460 з номерним знаком НОМЕР_1 з платформою Broshuis з номерним знаком НОМЕР_2 (а. с. 9).
Довіреністю, виданою 24 квітня 2020 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси як фізичної-особи підприємця в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, укладати від його імені як фізичної особи-підприємця всі дозволені законодавством правочини, у тому числі будь-які договори (а. с. 73).
Судами також установлено і сторонами не заперечувалося, що договір позики від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності підписав ОСОБА_3, як власник пошкодженої сівалки і саме він домовлявся про перевезення вантажу, проте не вказавши про це ні в тексті договору, ні в графі підписання договору.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат Упадова Д. Д., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.