Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 755/9504/21
провадження № 61-7786 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у складі судді Хромової О. О. та постанову Київського апеляційного суду
від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С.,
Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
(далі - ДКС України), Головного управління Національної поліції у м. Києві, (далі - ГУНП у м. Києві), в якому, з урахуванням уточнень, просили суд стягнути з Державного бюджету України через ДКС України на користь ОСОБА_1 2 016 000,00 грн моральної шкоди та 64 601,95 грн матеріальних збитків; на користь ОСОБА_2 - 1 008 000,00 грн моральної шкоди
та 6 844,53 грн матеріальних збитків.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 16 липня 2013 року
між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" (далі - ТОВ "КУА "Крістал Ессет Менеджмент", товариство) укладено договір купівлі-
продажу заставної № 39/2013-БВ щодо придбання квартири у житловому комплексі "Паркові озера", розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 . Вважали, що при укладенні даного договору товариством порушено вимоги законів України: "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про іпотеку", "Про інвестиційну діяльність",
а також відповідні роз`яснення Міністерства юстиції України, викладені
у листі від 27 жовтня 2010 року № 820-0-2-10-31, у зв`язку з чим оформлення договору купівлі-продажу квартири через заставу відбулося у незаконний спосіб. При цьому відбулася зміна вартості квартири.
Вказували, що 23 січня 2015 року за фактом звернення ОСОБА_2
до правоохоронних органів із відповідною заявою, відкрито кримінальне провадження № 12015100040001096 щодо ТОВ "КУА "Крістал Ессет Менеджмент" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15 та частиною першою статті 190 КК України (шахрайство).
09 лютого 2015 року слідчим винесено постанову про закриття даного кримінального провадження, яку скасовано ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року (справа
№ 755/5229/15-к).
У подальшому, 25 травня 2015 року, слідчим винесено постанову
про закриття кримінального провадження, яка також скасована ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 липня
2015 року (справа № 755/14381/15-к).
26 листопада 2015 року їх визнано потерпілими у даному кримінальному провадженні, проте 30 червня 2018 року слідчим винесено постанову
про закриття кримінального провадження, яка, в свою чергу, скасована постановою прокурора Київської міської прокуратури № 4 від 27 вересня 2018 року, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні відновлено.
Разом із цим, 21 березня 2020 року слідчим винесено постанову
про закриття кримінального провадження, яка 21 квітня 2021 року також скасована ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва (справа № 755/14381/15-к).
Позивачі вважали, що відповідальні у даній справі посадові особи правоохоронних органів не виконують передбачені нормами КПК України слідчі дії у кримінальному провадженні, не контролюють та свідомо затягують досудове розслідування. Указане призвело до систематичного
у них стресового стану, їх моральних та душевних страждань. Тобто
їм завдано моральну шкоду, яку оцінено відповідно до спеціальної методики. Крім того, у них погіршився стан здоров`я, що призвело
до значних витрат на лікування, які й складають розмір матеріальних збитків.
Зазначали, що моральна шкода та матеріальні збитки, завдані їм неправомірними діями й бездіяльністю працівників правоохоронних органів, повинні відшкодовуватися Державою.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд їх позов
задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскарження позивачами бездіяльності слідчих під час досудового розслідування в межах кримінального провадження є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні
та визнання незаконною бездіяльності органів досудового слідства
в судовому порядку. Вказане не є безумовною підставою для відшкодування моральної та майнової шкоди.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності усіх складових деліктної, цивільно-правової відповідальності для покладення
на державу обов`язку по відшкодуванню шкоди, на завдання якої посилаються позивачі, недоведеність факту завдання такої шкоди
у визначеному позивачами розмірі та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та процесуальною діяльністю уповноважених осіб правоохоронних органів.
Районний суд урахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) і судову практику Верховного Суду у подібних справах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки вказані позивачами обставини не є безумовною підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди, а забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, слідчого у рамках досудового розслідування, є однією із засад кримінального провадження (стаття 24 КПК України).
При цьому наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб правоохоронних органів саме по собі не може свідчити
про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди.
Суд апеляційної інстанції вказав, що сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивачів зобов`язано відповідачів вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії
та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачам моральну шкоди.
Крім того, позивачами не доведений розмір заподіяної їм майнової шкоди, оскільки у позовних вимогах цей розмір зазначений як вартість придбаних ліків та лабораторних досліджень, що не належать до витрат, пов`язаних
із відновленням порушеного права.
Апеляційним судом враховано відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у даній категорії справ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій зазначається те, що судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявниками надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено
до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не врахували судову практику Верховного Суду у даній категорії справ. Також посилаються на прецедентну судову практику ЄСПЛ щодо неефективності розслідування та надмірної тривалості кримінальних проваджень.
Заявники зазначають, що судами попередніх інстанцій не досліджено наявні у матеріалах справи докази, не надано оцінку протиправним діям працівників правоохоронних органів, які протягом 2015-2021 років
не вчиняли слідчих дій, передбачених КПК України, для ефективного досудового розслідування кримінального правопорушення, неодноразово безпідставно закривали кримінальне провадження. У зв`язку з цим, відбувалися постійні зміни слідчих, які розслідували кримінальне правопорушення.
При цьому уповноважені особи правоохоронних органів не з`являлися
на судові засідання, не реагували на подані ними заяви по суті, проігнорували можливість надати власні заяви, пояснення, взяти участь
у судових дебатах, чим порушили принцип змагальності судового процесу.
Вважають, що такими діями працівників правоохоронних органів їм завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, постійних стресових і нервових ситуаціях, у яких вони повинні доводити свою правоту, погіршенні стану здоров`я. Указане свідчить про наявність причинного зв`язку між відповідними протиправними діями й заподіяною їм шкодою. Розмір моральної шкоди, а саме 3 024 000,00 грн, на їхню думку визначений правильно, а матеріальні збитки у розмірі 66 642,79 грн складають вартість ліків і досліджень для лікування хвороб, отриманих у період проведення досудового розслідування.
Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували глибину їхніх моральних страждань, не витребували матеріали досудового розслідування з метою аналізу дій слідчих й ухвалення законного рішення, порушили інші норми процесуального права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ГУНП у м. Києві, в якому вказано, що доводи касаційної скарги
є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
у м. Києві із заявою про те, що 16 липня 2013 року директор товариства
з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Буд" ОСОБА_3, перебуваючи по вулиці Воскресенській, 7 у місті Києві, намагався шахрайським шляхом заволодіти її грошовими коштами, посилаючись на те, що 16 липня
2013 року між нею і ТОВ "КУА "Крістал Ессет Менеджмент"" укладено договір купівлі-продажу заставної № 39/2013-БВ (а. с. 26-30) для придбання квартири у житловому комплексі "Паркові озера".
За результатами розгляду заяви вказані відомості 23 січня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12015100040001096 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15,
частиною першою статті 190 КК України (шахрайство) (а. с. 33).
09 лютого 2015 року слідчим слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
у м. Києві (далі - слідчий) Бай Р. Я. вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення
(а. с. 32).
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва
від 20 березня 2015 року вищевказану постанову про закриття кримінального провадження скасовано (справа № 755/5229/15-к)
(а. с. 33, зворот).
25 травня 2015 року постановою слідчого Бай Р. Я. кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а. с. 40).
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва
від 07 серпня 2015 року вказану постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано (справа № 755/14381/15-к) (а. с. 41).
26 листопада 2015 року старшим слідчим ГУНП у м. Києві Левковим В. А. повідомлено ОСОБА_1 про те, що його заява, яка надійшла 26 листопада 2015 року, розглянута та приєднана до матеріалів кримінального провадження № 12015100040001096. Кім того, оскільки кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду, відповідно до статті 55
КПК України він являється потерпілими у вказаному кримінальному провадженні (а. с. 45).
27 червня 2017 року Київською місцевою прокуратурою № 4 повідомлено ОСОБА_1 про те, що за результатами проведеного досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим 29 жовтня 2016 року прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2
частини першої статті 284 КПК України. За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що рішення слідчого про закриття даного провадження прийнято передчасно, без врахування всіх обставин у даному провадженні. У зв`язку з цим, вищевказана постанова слідчого про закриття провадження скасована та в порядку статті 36 КПК України слідчому надано відповідні письмові вказівки для активізації досудового розслідування (а. с. 50).
30 червня 2018 року постановою слідчого Вовка В. В. кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а. с. 56).
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 від 27 вересня 2018 року вказану постанову слідчого Вовка В. В. про закриття кримінального провадження скасовано (а. с. 58).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань; зобов`язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 15 лютого 2019 року (вх № 3-1000) про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування
та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа № 757/18068/19-к) (а. с. 63).
21 березня 2020 року слідчим Григорчук Д. І. закрито кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України
у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190
КК України (а. с. 65-66).
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва
від 21 квітня 2021 року вказану постанову про закриття кримінального провадження скасовано (справа № 755/14381/15-к) (а. с. 67-69).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ" закріплено,
що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування
за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної