Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/5320/20
провадження № 61-7193 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська у складі судді Ткаченко Н. В. від 13 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. від 15 червня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого вони зобов`язувалися до 19 серпня 2019 року на умовах, встановлених цим договором, укласти договір купівлі-продажу, за яким він зобов`язувався передати у власність для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.1.1. попереднього договору, основний договір підлягав нотаріальному посвідченню до 19 серпня 2019 року.
Позивач зазначав, що відповідно до пункту 3.1. попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору ОСОБА_2 передав передплату як завдаток попередньо оплаченої вартості частки нерухомого майна, а він отримав кошти у сумі - 1 000 000 грн. Відповідно до пункту 4.3. попереднього договору у разі неукладання з будь-яких причин договору купівлі-продажу нерухомого майна він повинен був повернути суму завдатку у подвійному розмірі у термін до 19 вересня 2019 року. Проте 19 серпня 2019 року під час нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії, оскільки було виявлено наявність податкової застави на відчужуване нерухоме майно, обтяжувачем за якою була Державна фіскальна служба України, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Тому винесено постанову від 19 серпня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Вказував, що в подальшому вищезазначене відчужуване нерухоме було передано у податкову заставу у зв`язку із наявністю податкового боргу та на підставі податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 15 травня 2019 року № 12235-52 про сплату 468 784,68 грн податкового боргу, а також рішення про опис майна у податкову заставу від 15 травня 2019 року № 12235-52 на суму податкового боргу.
Позивач зазначав, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 160/8911/19 його адміністративний позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 15 травня 2019 року № 12235-52 про сплату 468 784,68 грн податкового боргу, рішення про опис майна у податкову заставу від 15 травня 2019 року № 12235-52 на суму податкового боргу в розмірі
468 784.68 грн, а також акт опису майна від 09 серпня 2019 року на суму податкового боргу 226 631,45 грн, який складено на підставі рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 15 травня 2019 року № 12235-52. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Позивач просив стягнути Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальну шкоду шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 1 000 000 грн, оскільки ним, відповідно до пункту 4.3. попереднього договору було повернуто ОСОБА_2 суму завдатку у подвійному розмірі, а саме - 2 000 000 грн у зв`язку із неукладанням основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, що сталося внаслідок неправомірних дій органу державної влади.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточненої позовної заяви, посилаючись на положення статей 1166, 1175 ЦК України, просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня
2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 15 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що про існування перешкод для укладення будь-яких угод стосовно нерухомого майна позивачу станом на 09 серпня
2019 року було відомо і він повинен був бути добросовісною стороною при укладенні у цей день попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна і повідомити ОСОБА_2 про податкову вимогу та податкову заставу від 15 травня 2019 року. Позивач цього не зробив, чим порушив пункт 5.5. попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, де його обов`язком, як сторони у попередньому договорі, було повідомити іншу сторону про наявність, у тому числі податкової застави. При цьому, суд вказав, що позивачем не доведено факт наявності матеріальної шкоди (повернення ним подвійної суми завдатку) внаслідок того, що основного договору купівлі-продажу нерухомого майна 19 серпня 2019 року не було укладено через наявність податкової застави на відчужуване майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 201/5320/20 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неправильно застосували норми права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.
Зазначає, що суди не взяли до уваги висновки, які були викладені в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада
2019 року у справі № 160/8911/19, в якому вказано, що про податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 15 травня 2019 року № 12235-52 позивачу стало відомо лише
05 червня 2019 року, оскільки контролюючий орган відправив її на помилкову адресу.
Вказує, що висновки судів про його недобросовісні дії є помилковим та свідчать лише про неправильність встановлення судами обставин, які мають значення для справи, оскільки станом на 09 серпня 2019 року він не був обізнаний про закінчення розгляду скарги від 19 червня 2019 року на податкову вимогу
від 15 травня 2019 року, а також про складання Акту опису майна від 09 серпня 2019 року, який взагалі мав би бути складений лише після закінчення процедури адміністративного оскарження податкової вимоги, тому ніяких перешкод для укладення попереднього договору саме 09 серпня 2019 року не було.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, які ухвалені з дотриманням норм чинного законодавства та з дослідженням усіх доказів у справі, тому просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 травня 2019 року ОСОБА_1 була виставлена податкова вимога
№ 12235-52 про сплату податкового боргу у розмірі 468 784,68 грн, отримана ним 04 червня 2019 року (а. с. 181, т. 1).
15 травня 2019 року заступником начальника управління - начальником відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Соборного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Олейніковою О. було прийнято рішення № 12235-52 про опис майна у податкову заставу. На виконання цього рішення податковим керуючим ОСОБА_3 09 серпня 2019 року було складено Акт опису майна, а саме об`єкту нерухомого майна за адресою:
АДРЕСА_1 (а. с. 183-184, т. 1).
19 червня 2019 року ОСОБА_1 подав скаргу до Державної фіскальної служби України на податкову вимогу від 15 травня 2019 року № 12235-52 про сплату податкового боргу у розмірі 468 784,68 грн (а. с. 3-5, т. 2).
09 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого сторони договору зобов`язувалися до 19 серпня 2019 року на умовах, встановлених цим договором, укласти договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 зобов`язувався передати у власність для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1.1. попереднього договору, основний договір підлягав нотаріальному посвідченню до 19 серпня 2019 року.
Пунктом 3.1. попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору ОСОБА_2 передав передплату як завдаток попередньо оплаченої вартості частки нерухомого майна, а ОСОБА_1 отримав кошти у сумі - 1 000 000 грн.