Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 522/14188/20
провадження № 61-5406св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси,
третя особа - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року у складі судді Кузнецової В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, третя особа - Міністерство оборони України, про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси (далі - КЕВ міста Одеси) подати до Виконавчого комітету Одеської міської ради клопотання, з належними документами, про виключення із числа службового житла трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 110,34 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м, для забезпечення його та його сім`ї постійним житлом і стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є військовослужбовцем, ветераном війни, учасником бойових дій антитерористичної операції (далі - АТО), має календарну вислугу більше 26 років, перебуває на квартирному обліку в КЕВ міста Одеси, але постійного житла до цього часу не отримав.
Він 9 липня 2020 року звернувся до КЕВ міста Одеси із заявою, у якій просив звернутися до Виконавчого комітету Одеської міської ради з клопотанням про виключення квартири зазначеної квартири із списку службових, однак листом відповідача № 2970 від 17 липня 2020 року йому було відмовлено.
Вважає, що бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації його права на житло, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 17 грудня 2020 року позов задовольнив частково.
Зобов`язав КЕВ міста Одеси подати до Виконавчого комітету Одеської міської ради клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 110,34 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м, для забезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї постійним житлом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Стягнув з КЕВ міста Одеси на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що внаслідок бездіяльності відповідача ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній розрахунок витрат щодо надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) та акт виконаних робіт.
Також місцевий суд зазначив про те, що бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного клопотання є позбавленням процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло.
Одеський апеляційний суд постановою від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу КЕВ міста Одеси залишив без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює, тому рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
КЕВ міста Одеси у червні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення КЕВ міста Одеси посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судом не взято до уваги, що згідно з положеннями статті 43 ЖК України та Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380), позивач має забезпечуватися житлом для постійного проживання з житлового фонду Міністерства оборони України згідно з чергою, визначеною часом прийняття на облік, оскільки порушення черги призведе до порушення конституційних прав на житло інших військовослужбовців.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 21 лютого 2019 року у справі № 761/40646/17 та від 04 грудня 2019 року у справі № 200/5893/18, які не були враховані судами.
Судами також не було враховано, що листами Головного КЕВ Збройних Сил України від 04 жовтня 2016 року № 303/4/11 та від 04 жовтня 2018 року № 303/4/2074, а також телеграмою Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 31 жовтня 2017 року № 303/22/1/1490 та окремим дорученням заступника Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року № 19360/з визначено, що з метою створення службового житлового фонду у гарнізонах Збройних Сил України до окремого розпорядження не надавати на перевірку до Головного управління справ, які стосуються виключення квартир з числа службових.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Губської Х. Ю. у серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не вказують на незаконність рішень судів попередніх інстанцій.
Бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права позивача на житло, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.
Окреме доручення заступника Міністра оборони України, на яке посилається заявник, не є нормативно-правовим актом, який регламентує питання, пов`язані з предметом спору.
Позивачем додержано всі умови, визначені Інструкцією № 380, зокрема позивач є військовослужбовцем звільненим у запас, має календарну вислугу більше 26 років, учасником АТО, ветераном війни - учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку в КЕВ міста Одеси, але постійного житла не отримав.
Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.
Справа № 522/14188/20 надійшла до Верховного Суду 29 липня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, є учасником АТО, ветераном війни - учасником бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 грудня 2019 року № 201-РС позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.
Вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить: календарна - 26 років 4 місяці 26 днів; безперервна - 26 років 4 місяці 26 днів; пільгова - 4 роки 5 місяців 1 день.
Приморською районною адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради 21 вересня 2007 року було видано ордер на службове жиле приміщення № 1570 серія ПР на ім`я ОСОБА_1 з сім`єю з 4 осіб, а саме: дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3, син - ОСОБА_4, жилою площею 54,3 кв. м, що складається з 3 кімнат за адресою: АДРЕСА_2 .
Ордер було видано на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради № 1870 від 20 вересня 2007 року.
З 15 жовтня 2007 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2, 1978 року народження, сином ОСОБА_3, 1998 року народження, та сином ОСОБА_4, 2003 року народження, зареєстровані за вказаною адресою.
Згідно з витягом з протоколу № 6 засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 07 серпня 2019 року постановлено у відповідності до пункту 10 розділу VII Інструкції № 380, надати для постійного проживання шляхом виключення із числа службового житла Міністерства оборони України квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 110,34 кв. м старшому прапорщику ОСОБА_1, який має вислугу на військовій службі більш 25 років, перебуває на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання з 04 липня 1997 року, користується правом першочергового одержання жилих приміщень з 10 листопада 2009 року (учасник бойових дій) на склад сім`ї з 4 осіб - він, дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, син ОСОБА_4 із зняттям його та членів сім`ї з квартирного обліку.
Позивач 09 липня 2020 року звернувся до КЕВ міста Одеси із заявою, у якій просив звернутися до Виконавчого комітету Одеської міської ради з клопотанням про виключення квартири АДРЕСА_1 зі списку службових.
Листом від 17 липня 2020 року № 2970 КЕВ міста Одеси надав відповідь ОСОБА_1, у якій зазначив, що відповідно розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 04 жовтня 2016 року № 303/4/11 та тимчасово виконуючого обов`язки начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 04 жовтня 2016 року № 303/22/1/1/1228 було призупинено надання пропозицій по розподілу житла, в тому числі виключення із числа службових до Головного управління.
Згідно з телеграмою тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 31 жовтня 2017 року № 303/22/1/1490 "...не надавати на перевірку справи, які стосуються виключення квартир з числа службових".
Відповідно до розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 04 жовтня 2018 року № 303/4/2074 заборонено надання пропозицій по розподілу житла, які не відповідають вимогам законодавства, в тому числі виключення із числа службових до Головного управління.
Згідно з окремим дорученням Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року № 19360/з "з метою створення службового житлового фонду у гарнізонах Збройних Сил України, не подавати командирами військових частин до квартирно-експлуатаційних відділів пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, в зв`язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби в запас житлом в межах чинного законодавства".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.