Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 645/6088/18
провадження № 61-8502св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (далі - ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" в якому,з урахуванням уточнень, просивстягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП)у розмірі 604056,71 грн, витрати на проведення експертногодослідження - 5 000грн та судові витрати; стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 16 квітня 2018 року о 19 год 20 хв відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1 на проспекті Московському 247-А у м. Харкові, проїхав на червоний сигнал світлофору, порушив правила дорожнього руху України (далі ПДР України), внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Мазда СХ-5", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, завдавши механічні пошкодження автомобілю та спричинив матеріальні збитки позивачу.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2018 року було закрито провадження по справі № 645/3240/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП України) у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених у статті 38 КУпАП України.
Відповідно до висновку судового експерта Давидовича О. О., виходячи з проведеного дослідження на підставі наданих вихідних даних, з технічної точки зору, дії водія автомобіля марки "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 8.7.3(е), 2.3(д), та термінів пункту 1.10 (перевага, дати дорогу) ПДР України, та знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Отже, виходячи з проведеного дослідження на підставі наданих вихідних даних, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля марки "Мазда СХ-5" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної ДТП, не вбачається.
Таким чином, діями відповідача ОСОБА_2, що мають причинно-наслідковий зв`язок із ДТП, ОСОБА_1 завдано значної матеріальної шкоди. З метою підтвердження її розміру та вартості відновлювального ремонту, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, який 25 червня 2018 року склав звіт № 72/04-18 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, визначивши розмір шкоди у сумі 704 056,71 грн.
Згідно пояснень позивача, після його звернення до ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" йому було сплачено страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ СК "Юнівес" закрито.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПАТ "Страхова компанія "ВУСО"), про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення страхової виплати, в якій з урахуванням уточнень, просив: стягнути з ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" суму страхового відшкодування в розмірі 100 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 209446,47 грн; стягнути з ОСОБА_1 завдану внаслідок ДТП моральну шкоду у розмірі 10 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на оплату вартості проведення експертного автотехнічного дослідження - 3 603,60 грн та експертного автотоварознавчого дослідження - 2 000 грн.
Зустрічний позов мотивований тим, що 16 квітня 2018 року о 19год 20 хв ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Мазда СХ-5", реєстраційний номерНОМЕР_2, на проспектіМосковському, 247-А у м. Харкові, допустив зіткнення з автомобілем марки "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілю марки"Chevrolet Aveo", реєстраційний номерНОМЕР_1, завдано механічних ушкоджень, а водію -майнову та моральну шкоду.
Згідно постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2018року у справі № 645/3240/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, провадження у цій справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. За таких обставин ОСОБА_2 вимушений звернутись до суду та в порядку цивільного судочинства доводити вину відповідача ОСОБА_1 .
Факт порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України встановлено висновком судової автотехнічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29 січня 2019року № 28744, згідно якого дії ОСОБА_1 не відповідають вимогам пунктів10.1, 12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР України, а також схемою місця ДТП, поясненнями водіїв та іншимиматеріалами. З наведеного вбачається, що причиною виникнення даного ДТП є дії водія ОСОБА_1, якими позивачу завдано майнову шкоду. Внаслідок пошкодження при ДТП автомобіль "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1, фактично відновленню не підлягає. Згідно відомостей офіційного дилера "Шевролет Авео" вартість автомобіля складає 406 574грн, що є розміром завданого позивачу збитку внаслідок пошкодження його транспортного засобу при ДТП. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" з лімітом відповідальності за майнову шкоду - 100 000 грн.
Внаслідок незаконних дій відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у таких тривалих негативних явищах, як фізичні страждання, приниження честі, гідності, престижу, ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з погіршенням здоров`я, в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного суспільного життя, порушенні відносин з близькими людьми. Тривалий час позивач не може користуватись транспортним засобом, та як наслідок цього порушено звичний спосіб життя, що призвело до виникнення безсоння, дратівливості та загального погіршення самопочуття. Позивача було травмовано в момент сильного зіткнення транспортних засобів, яке виникло з вини відповідача ОСОБА_1 . Позивачем втрачено душевний спокій від того, що багато часу витрачено на оформлення документів по ДТП та проведення експертизи. У зв`язку з несправністю автомобіля позивач зі своєю сім`єю був позбавлений можливості виїзду для відпочинку на свята та не в змозі в повній мірі організувати побут своєї родини на час пошуку коштів для ремонту автомобіля. Моральну шкоду позивач оцінює у сумі 10 000 грн.
Ухвалами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди; зустрічну позовну заяву в частині вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення страхового відшкодування повернуто позивачеві; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 604 056,71 грн, витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження, у розмірі 5 000 грн та судовий збір - 6 040,56 грн.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення страхової виплати.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 має нести цивільно-правову відповідальність за спричинення майнової шкоди власнику пошкодженого у ДТП 16 квітня 2018 року автомобіля марки "Мазда CX-5" ОСОБА_1, як особа, що винна у спричиненні такої шкоди. Натомість вину ОСОБА_1 у спричиненні майнової та моральної шкоди ОСОБА_2 суд вважав недоведеною, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно водія ОСОБА_1 не складався, наданий ОСОБА_2 висновок експертного автотехнічного дослідження № 28744 від 29 січня 2019 року не є об`єктивним, оскільки перед експертом не були поставлені питання щодо оцінки дій водія ОСОБА_2, тому даний висновок є неповним.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року скасовано в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у справі відсутні належні докази на підтвердження вини позивача та відповідача у спричиненні ДТП, надані ними експертні висновки є суперечливими. Тому відсутні підстави для покладення майнової відповідальності на одного із них або на обох щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок цієї ДТП.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 травня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року і залишити в силі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року та витребувано справу з суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при перегляді рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 надав неналежну оцінку наявним у справі доказам, зокрема експертному висновку від 27 вересня 2018 року № 60, який надано позивачем та який підтверджує вину ОСОБА_2 у спричиненні ДТП; апеляційним судом помилково взято до уваги експертний висновок від 29 січня 2019 року № 28744, який надав відповідач та в якому експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправильного висновку. У даному випадку апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 01 квітня 2020 року в справі № 676/90/17-ц, від 25 травня 2020 року в справі № 475/793/17, від 21 жовтня 2020 року в справі № 303/2642/18, від 28 березня 2018 року в справі № 520/8073/16-ц, від 08 травня 2018 року в справі № 916/259/16.
Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 апеляційний суд не врахував, що справа відносно ОСОБА_2 щодо його притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку із вчиненням ДТП була закрита за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, яка не є реабілітуючою обставиною. Тобто, вина відповідача у вчиненні ДТП належним чином підтверджена, а тому він має нести майнову відповідальність перед позивачем за завдану шкоду. Апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18.
Касаційна скарга подана за пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на безпідставність доводів касаційної скарги, зазначав про правильність постанови апеляційного суду. Просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 квітня 2018 року о 19 год 20 хв на проспекті Московському, 247-А в м. Харкові сталась ДТП за участю автомобіля марки "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля марки "Мазда CX-5", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 018924, ОСОБА_2 16 квітня 2018 року о 19 год 20 хв, керуючи автомобілем марки "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1, на проспекті Московському, 247-А у м. Харкові, в порушення пункту 8.7.3 ПДР України, рухаючись на червоний сигнал світлофору, допустив зіткнення з автомобілем марки "Мазда CX-5", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 . Чим було заподіяно майнову шкоду, автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2018 року № 645/3240/18 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власником автомобіля марки "Мазда CX-5", реєстраційний номер НОМЕР_2 . Власником автомобіля "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким на момент ДТП на підставі довіреності керував ОСОБА_2, є третя особа - ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, постанова суду апеляційної інстанції, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.