Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 538/1549/21
провадження № 61-2124св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Вітер Лариса Олексіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Вітер Л. О., у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю в один місяць.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що після смерті батька відкрилася спадщина у складі земельної ділянки, площею 3,31 га, у межах згідно з планом на території Токарівської сільської ради Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, право на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ПЛ № 167878.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 за № 9/2021 заведена 09 березня 2021 року. Спадщину прийняли ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
ОСОБА_1 28 травня 2021 року звернулася через Токарівський старостат Лохвицької міської ради Полтавської області із заявою про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, але з невідомих причин заява до нотаріальної контори не надійшла. Зазначила, що після написання заяви про прийняття спадщини захворіла.
Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Вітер Л. О. повідомила, що усі спадкоємці, які прийняли спадщину, відмовилися подати письмові заяви про згоду на прийняття нею спадщини, а тому відмовила їй в оформленні спадщини у зв`язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини та роз`яснила право на звернення до суду задля визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідачі надали до суду заяви про визнання позову.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_5 терміном у один місяць.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази, та враховуючи те, що стороною відповідача визнаються позовні вимоги, дійшов висновку, що причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем є поважними.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції належно не перевірив доводи позивача про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому зробив помилковий висновок про те, що причини пропуску цього строку спадкоємцем ОСОБА_1 є поважними.
Призначивши справу у підготовче провадження, суд першої інстанції не виконав його завдань, визначених статтями 189, 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки, маючи можливість з`ясувати думку учасників справи безпосередньо у судовому засіданні, суд не роз`яснив відповідачам наслідки визнання позову та не встановив характер спірних правовідносин, а також не перевірив дійсного намірів відповідачів.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не надала до суду доказів щодо направлення на адресу приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини із засвідченим підписом та посвідченими копіями документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як і не надала доказів на підтвердження її хвороби після складання та підписання заяви про прийняття спадщини. Ці обставини позивач не підтвердила і в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- не дослідив докази, долучені позивачем до матеріалів справи, щодо причин пропуску строку прийняття спадщини;
- застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20), щодо того, що однією із поважних причин пропуску строку прийняття спадщини може бути гостре раптове захворювання спадкоємця;
- застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 16153св20), щодо застосування частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У квітні 2022 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Погрібному С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, витребувано із Лохвицького районного суду Полтавської області матеріали цивільної справи № 538/1549/21; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У червні 2021 року матеріали справи № 538/1549/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу № 538/1549/21 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 .
Від імені ОСОБА_5 на корить ОСОБА_1 24 січня 2017 року складений заповіт на земельну ділянку, загального площею 3,31 га, яка розташована на території Токарівської сільської ради Лохвицького (нині Миргородського) району Полтавської області, та який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Токарівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області і зареєстрований у реєстрі за № 13.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Токарівського старостату Лохвицької міської ради з проханням скласти заяву про прийняття спадщини та посвідчити справжність її підпису. Заява зареєстрована в реєстрі за № 3-1. Вказану заяву ОСОБА_1 забрала з собою, але подати її до нотаріуса не змогла, оскільки захворіла, як стверджувала сама позивач. Оригінал цієї заяви долучений до матеріалів справи.
Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Вітер Л. О. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкового майна у зв`язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 з поважних причин, тому просила суд встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, терміном у один місяць.
До відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 додала довідку Розсошенської амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 2 Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги об`єднаних територіальних громад" Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 22 червня 2021 року, видана ОСОБА_1, про те, що вона у період з 17 до 22 червня 2021 року перехворіла гострим бронхітом (підозра на Covid-19) та перебувала на амбулаторному лікуванні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).