Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 409/129/20
провадження № 61-1063св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Будника Миколу Володимировича,на постанову Луганського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", далі - ПАТ "Кредитпромбанк") 18 червня 2007 року укладений кредитний договір № 49.4.02/26/07-А, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 дол. США, зі сплатою 0 % річних.
На забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 18 червня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 49.4.02./26-ПО2/07-А, згідно з яким поручитель зобов`язуться нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
20 травня 2013 між ПАТ "Кредитпромбанк"" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір купівлі - продажу прав вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними із боржниками.
09 листопада 2018 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту від 18 червня 2007 року № 49.4.02/26/07-А, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 та договором поруки від 18 червня 2007 року № 49.4.02/26-ПО2/07-А, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 .
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість у розмірі 1 327 359,53 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 721 537,80 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 509 181,97 грн, заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості) - 96 639, 76 грн.
ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання зобов`язань нараховані три проценти річних у розмірі 64 993,33 грн, пеня за обліковою ставкою НБУ - 253 269,65 грн, які позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 вересня 2020 року у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності, а належних доказів на підтвердження збільшення вказаного строку у письмовій формі не надав.
Короткий зміст судового рішенння суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Вердикт Капітал" задоволено частково. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 вересня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ "Вердикт Капітал" про стягнення трьох процентів річних за прострочення заборгованості. Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ТОВ "Вердикт Капітал" три проценти річних за кредитним договором від 18 червня 2007 року № 49.4.02/26/07-А у розмірі 23 247,35 грн за період з 09 листопада 2018 року до 05 грудня 2019 року. У позові ТОВ "Вердикт Капітал" про стягнення пені у розмірі 253 269,65 грн відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши частковопозовні вимоги про стягнення трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, які підлягають стягненню з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал", тобто з 09 листопада 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Будника М. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, просив її скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
ТОВ "Вердикт Капітал" не зверталося з клопотанням про визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними та його поновлення.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що оскільки позовна давність спливла до основної вимоги, то вона спливла і до додаткових вимог про стягнення трьох процентів річних.
Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження № 14-254цс19, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц провадження № 14-241цс19, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, провадження № 12-189гс19, Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року, провадження № 6-1926цс15.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо стягнення пені та трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з невиконанням грошового спірного зобов`язання, визначеного кредитором та наявність якого не визнається боржниками, без рішення суду про стягнення сум основного боргу та відсотків за кредитним договором, яке набрало законної сили.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Кредитпромбанк" укладений кредитний договір № 49.4.02/26/07-А, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 дол. США, зі сплатою 0 % річних.
18 червня 2007 року на забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 49.4.02./26-ПО2/07-А, згідно з яким поручитель зобов`язуться нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
20 травня 2013 між ПАТ "Кредитпромбанк"" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі - продажу прав вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними із боржниками, відповідно до якого ВАТ "Кредитпромбанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги з передачею їх покупцю ПАТ "Дельта Банк", а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
09 листопада 2018 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення прав вимоги № 949/К, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" передає у власність покупцеві ТОВ "Вердикт Капітал", а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та /або можуть виникнути у майбутньому та які включать право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами.
Згідно з витягом з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ПАТ "Дельта -Банк" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги за кредитним договором від 18червня 2007 року № 49.4.02/26/07-А, укладеного з ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 509, статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають такої підстави для припинення зобов`язання як сплив позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).