ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/386/20
адміністративне провадження № К/9901/25258/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката Давидченка А.В..
представника Офісу Генерального прокурора - Гудкова Д.В.,
представника третьої особи Міністерства оборони України - Грома А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 640/386/20
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Давидченко Андрій Васильович,
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року, ухвалене головуючим суддею Бояринцевою М.А.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 20 січня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України (далі - третя особа), де, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 29 листопада 2019 року № 1056-вк по Генеральній прокуратурі України, яким прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 06 грудня 2019 року;
1.2. поновити позивача на відповідній посаді в органах прокуратури України з 06 грудня 2019 року;
1.3. скасувати запис про звільнення від 06 грудня 2019 у трудовій книжці позивача;
1.4. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 грудня 2019 по дату винесення судового рішення;
1.5. визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора з внесення Міністерству оборони України подання від 28 жовтня 2019 року про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування наведених вимог позивач зазначає про протиправність спірного наказу, оскільки його звільнення здійснено з порушенням пункту 239 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 та відсутності підстав, передбачених підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII. Позивач наголошує, що його звільнення із займаної посади прокурора повинно було відбуватися на підставі статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Водночас, як зазначає, позивач в оскаржуваному наказі не зазначено про звільненння його із займаної посади прокурора, натомість його звільнено з військової служби у запас, що не передбачено Законом № 1697-VII.
2.1. Одночасно позивач указує, що враховуючи положення статті 9, пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (в редакції Закону № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року), Генеральний прокурор наділений повноваженнями щодо звільнення з посад лише прокурорів Офісу Генерального прокурора.
2.2. Позивач також звертає увагу, що дія статті 60 Закону № 1697-VII, якою передбачено причини (умови) звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, зупинена до 01 вересня 2021 року.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Позивач з 02 квітня 2008 року по 20 лютого 2017 року обіймав прокурорсько-слідчі посади в органах прокуратури.
4. Відповідно до частини п`ятої статті 5 та статей 6, 20, 23 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), на підставі листа заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора від 16 грудня 2016 року № 10/5/1-1357вих-16 наказом Міністра оборони України від 08 лютого 2017 року № 65 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України строком на два роки, прийнято його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідні посади.
5. Упродовж 2017-2019 років позивач проходив військову службу на посадах у військових прокуратурах, остання посада згідно наказу Генерального прокурора України від 06 лютого 2019 року № 92-вк-вк - прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
6. У зв`язку із набранням 25 вересня 2019 року чинності Законом № 113-ІХ, яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до обласної прокуратури на виконання вимог пункту 10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я Генерального прокурора, в якій просив припинити з ним трудові відносини на посаді Генеральної прокуратури України та перевести його на посаду в Офісі Генерального прокурора.
7. 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 на ім`я Генерального прокурора подано рапорт про звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Особову справу просив скерувати до Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату.
8. Відповідно до Аркушу бесіди, 28 жовтня 2019 року з підполковником юстиції ОСОБА_1 проведено бесіду з приводу його звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у присутності заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора Чумака В.В. та виконувача обов`язків начальника відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Лавриненка О.С., зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 наполягає на звільненні з лав Збройних Сил України та не бажає проходити службу у військовому резерві.
9. На підставі вказаного рапорту 28 жовтня 2019 року заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором підписано відповідне подання та скеровано до Міністерства оборони України.
10. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 01 листопада 2019 року № 606 відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г".
11. На підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 01 листопада 2019 року № 606 та керуючись статтею 9 Закону № 1697-VII, статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Генеральним прокурором прийнято наказ від 29 листопада 2019 року № 1056-вк, яким позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII та виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 06 грудня 2019 року.
12. Генеральна прокуратура України листом від 15 листопада 2019 року за № 1441-2561вих19 повідомила позивача про те, що заява позивача від 11 листопада 2019 року не відповідає формі, встановленій у додатку 2 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), а тому Генеральним прокурором її відхилено. Одночасно в листі вказано, що відсутність заяви прокурора за встановленою формою свідчить про відсутність підстав для проведення атестації та переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора.
13. Наказом Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1524ц внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 29 листопада 2019 року № 1056-вк та викладено пункт 1 у наступній редакції: "Підполковника юстиції ОСОБА_1, якого наказом Міністра оборони України від 01 листопада 2019 року № 606 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, з 06 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Голосіївського районного у місті Києві військового комісаріату".
14. Цей наказ є предметом оскарження позивачем у іншій справі № 640/28478/20.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
15. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року, залишеним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, у задоволенні позовних вимог у справі № 640/386/20 відмовлено повністю.
15.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач проходив військову службу за контрактом та з власної ініціативи подав рапорт з проханням про звільнення відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, не бажав у подальшому залишатися на військовій службі, - відповідно був звільнений та виключений зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та усіх видів забезпечення. Вказане в сукупності, на думку судів попередніх інстанцій, свідчить про безпідставність доводів позивача щодо протиправності дій Офісу Генерального прокурора з внесення Міністерству оборони України відповідного подання від 28 жовтня 2019 року та щодо протиправності його подальшого звільнення з військової служби.
15.2. Судами також зазначено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), військові прокуратури, прокурори та слідчі військових прокуратур могли бути звільнені з посади (припинити виконувати свої повноваження) на підставі наказу Генерального прокурора за відсутності заяви особи про переведення та непроходження атестації.
15.3. Своєю чергою, позивач, як установлено судами попередніх інстанцій, подав заяву про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, яка не відповідала формі, затвердженій Порядком № 221, у зв`язку з чим не була прийнята Генеральним прокурором до розгляду (заява не містила наміру пройти атестацію у встановленому порядку).
15.4. Таким чином суди констатували, що позивачем не вчинено дій визначених нормами чинного законодавства з метою проходження атестації та спрямованих на переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, що виключає можливість задоволення його позовних вимог, які стосуються поновлення його на відповідній посаді в органі прокуратури України.
15.5. До того ж, ураховуючи, що посаду яку обіймав позивач скорочено, а його відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII було звільнено з військової служби у запас, відповідно, за висновками судів попередніх інстанцій, подальше проходження позивачем служби на посадах в органах прокуратури України стало неможливим.
15.6. Судами зауважено, що посилання позивача на ту обставину, що спірним наказом його не звільнено з посади прокурора Генеральної прокуратури України, а звільнено з військової служби, на думку судів, не можуть бути підставою для скасування спірного наказу, оскільки звільнення фактично відбулося в зв`язку з неподанням позивачем заяви на проходження атестації.
15.7. Суд першої інстанції врахував наявність наказу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1524ц, яким внесено зміни до оскаржуваного у цій справі наказу від 29 листопада 2019 року №1056-вк, однак, оскільки вказаний наказ позивач оскаржує в межах іншої справи № 640/28478/20, оцінка йому у межах цієї справи не надавалася.
15.8. Апеляційний суд додатково зазначив, що зважаючи на природу та підстави цього спору, враховуючи факт відмови позивача від проходження атестації, то у цьому випадку скасування пункту 1 оскаржуваного наказу жодним чином не призведе до поновлення прав та інтересів останнього.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
16. До Верховного Суду (далі - Суд) 09 липня 2021 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє Давидченко А.В., де останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 640/386/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій справі.
16.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
16.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 6, 7, 18 Перехідних положень Закону № 113-ІХ, Порядку № 221, пунктів 35, 226, 233, 234, 239 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, пункту 2.13 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170.
16.3. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не досліджено питання дотримання відповідачем встановленої процедури звільнення військовослужбовця з військової служби, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
16.4. Зокрема, скаржник зазначає, що неправильне тлумачення абзацу 3 пункту 18 Перехідних положень Закону № 113-ІХ призвело до того, що судами не досліджено фактів можливості/неможливості використання позивача на службі, скорочення штатів або проведення організаційних заходів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.
16.5. Скаржник зауважує, що рапорт військовослужбовця не є підставою для його звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, такими підставами можуть бути лише скорочення штатів або проведення організаційних заходів, що не залежить від волі позивача.
16.6. Скаржник також указує, що відповідачем всупереч пункту 239 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 не дотримано вимог про письмове попередження особи про майбутнє звільнення.
16.7. Скаржник не заперечує, що відповідно до пункту 19 Перехідних положень Закону № 113-ІХ неподання прокурором у встановлений строк заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію становить самостійну підставу для звільнення прокурора. Однак, як наголошує позивач, при його звільненні правові підстави, визначені пунктом 19 Перехідних положень Закону № 113-ІХ, не застосовувалися.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження №К/9901/25258/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
19. У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги касаційної скарги з підстав, викладених у ній та просили їх задовольнити.
Позиція інших учасників справи
20. Від Офісу Генерального прокурора 04 серпня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
21.1. В обґрунтування відповідач указує, що посаду, яку обіймав позивач скорочено та відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII позивача було звільнено з військової служби у запас, а відтак подальше проходження позивачем служби на посадах в органах прокуратури стало неможливим.
21.2. Окрім того, як наголошує відповідач, надіслана ОСОБА_1 . Генеральному прокурору заява про переведення до Офісу Генерального прокурора за своїм змістом та формою не відповідала вимогам Порядку № 221 та Закону № 113-ІХ, а саме у ній не зазначено про намір пройти атестацію, не надано згоду на застосування процедур та умов проведення атестації, що свідчить про відсутність його волевиявлення щодо призначення до Офісу Генерального прокурора. У зв`язку із вказаним така заява не була прийнята Генеральним прокурором до розгляду.
21.3. До того ж, Закон № 113-ІХ жодних норм стосовно продовження перебування на посаді військового прокурора, у разі дострокового розірвання контракту та припинення військової служби, не передбачає.
21.4. На думку позивача Закон № 113-ІХ не містить положень, які б свідчили, що Генеральний прокурор уповноважений звільняти прокурорів виключно з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та Законом № 1697-VII.
21.5. Ураховуючи викладене, відповідач переконує, що спірний наказ про звільнення позивача Генеральним прокурором видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
22. Від Міністерства Оборони України 26 липня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить останню залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін з огляду на їх обгрунтованість та законність.
23. У судовому засіданні представник відповідача проти вимог касаційної скарги заперчував та просив її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
24. Представник третьої особи Міністерства оборони України у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
28. Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням наказу Генерального прокурора від 29 листопада 2019 року № 1056-вк, пунктом 1 якого прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
29. Вказаний наказ було винесено Генеральним прокурором у процедурі реформування системи органів прокуратури на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ).
30. У пункті 1 пояснювальної записки до проєкту Закону № 113-ІХ наголошено, що після ухвалення Закону № 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики.
31. У назві згаданого Закону законодавець чітко відтворив предмет його правового регулювання - першочергові заходи із реформи органів прокуратури. Положення Закону № 113-ІХ, як про це йдеться у пункті 2 пояснювальної записки до його проєкту, спрямовані на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.
32. Таким чином, реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно- правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів.
33. Реалізація кадрового перезавантаження за цим Законом відбувається у формі атестації діючих прокурорів на відповідність критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики. Встановлена цим Законом атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.
34. Отже, проведення атестації діючих прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
35. Законом № 113-ІХ було внесено зміни до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), зокрема, щодо припинення діяльності військових прокуратур.
36. Так, згідно із пунктом 21 розділу І Закону № 113-ІХ у Законі України "Про прокуратуру" пункт 4 частини першої статті 7, яким передбачено військові прокуратури як складову системи прокуратури України, частину четверту статті 8, якою передбачено утворення у Генеральній прокуратурі України (на правах самостійного структурного підрозділу) Головної військової прокуратури, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, виключено.
37. Частину четверту статті 27 Закону № 1697-VII, яка визначала статус військових прокурорів та абзац 11 пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, яким врегульовувався порядок звільнення військових прокурорів, виключено.
38. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
39. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
40. Відповідно до пунктів 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
41. Прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
42. Згідно з пунктом 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
43. Відповідно до пункту 18 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX у разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
44. Прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надається право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, надається право достроково звільнитися з військової служби (абзац третій цього пункту).
45. Пунктом 21 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом військові прокуратури, прокурори та слідчі військових прокуратур припиняють виконувати свої повноваження у порядку та строки, визначені Генеральним прокурором.
46. З вищенаведених положень Закону № 113-ІХ слідує, що в системі органів прокуратури, у зв`язку із їх реформуванням, функціонування військових прокуратур, як і Головної військової прокуратури, не передбачено.