ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 380/2696/21
адміністративне провадження № К/990/14645/22, К/990/15661/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Смоковича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Момотюк Ю.С.
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Кравець А.О., Григорович Н.В.
представника ДСА України - Опанасюк Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 380/2696/21
за позовом ОСОБА_1
до Окружного адміністративного суду міста Києва
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання до вчинення дій,
за касаційними скаргами Державної судової адміністрації України, Окружного адміністративного суду міста Києва
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Мікули О.І., суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М. П.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - відповідач, Окружний адміністративний суд м. Києва), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду м. Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Окружного адміністративного суду м. Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади голови суду;
1.3. зобов`язати Окружний адміністративного суду м. Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду м. Києва;
1.4. зобов`язати Окружний адміністративний суд м. Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час у зв`язку з незаконним усуненням його від професійної діяльності судді (фактично часом вимушеного прогулу) з дня незаконного звільнення з 06 вересня 2010 року до дня видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду м. Києва;
1.5. зобов`язати Окружний адміністративний суд м. Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду (заробітну плату) за весь час незаконного усунення його від професійної діяльності судді (фактично час вимушеного прогулу), тобто з 06 вересня 2010 року до дня скасування наказу Окружного адміністративного суду м. Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з урахуванням належних доплат та надбавок;
1.6. звернути рішення суду до негайного виконання на підставі пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України;
1.7. зобов`язати Окружний адміністративний суд м. Києва у п`ятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, початок якого рахувати з наступного дня після одержання ними копій рішення суду на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України;
1.8. стягнути судові витрати, включаючи витрати на надання правничої допомоги у цій справі у розмірі 50000,00 грн.
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Окружного адміністративного суду м. Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади голови суду. Цю ухвалу постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року змінено в частині підстав та мотивів закриття провадження в частині позовних вимог.
3. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що, оскільки Постанова Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 03 червня 2010 року №2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва вважається незаконною з моменту її прийняття, тому, на його переконання, автоматично поновлена дія постанови Верховної ради України "Про обрання суддів" від 16 березня 2006 року №3565-IV, якою позивача обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва безстроково. Позивач уважає, що у межах цього спору відпали перепони з реалізації його права на здійснення професійної діяльності судді, у зв`язку з чим він переконаний, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо відновлення його статусу після визнання протиправними дій суб`єктів владних повноважень, які призвели до його незаконного звільнення з посади судді.
4. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наполягав, що поновлення права судді на здійснення професійної діяльності, порушеного внаслідок незаконного звільнення з посади судді, визнаного таким національними чи міжнародними судовими установами, можливо виключно шляхом прийняття Президентом України акту, в цьому випадку, про призначення судді на посаду, що буде підставою для видачі головою суду відповідного наказу про зарахування (включення) судді до штату суду. Також відповідач зазначив, що звільнення позивача з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва відбулося внаслідок незаконних рішень Вищої ради юстиції та Верховної Ради України, тому відповідач уважає, що він не повинен нести відповідальність за незаконні рішення інших суб`єктів владних повноважень. Водночас відповідач наполягав, що голова суду не є суб`єктом призначення позивача на посаду судді, а лише на виконання відповідного акту видає наказ про зарахування судді до штату суду.
5. Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій наполягав, що після визнання незаконною постанови Верховної Ради України від 03 червня 2010 року №2316-VI "Про звільнення суддів", якою позивача звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва, автоматично поновлена дія Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 16 березня 2006 року №3565-IV, якою ОСОБА_1 обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду м.Києва, тобто, на думку позивача, він є суддею Окружного адміністративного суду м. Києва.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
6. У червні 1990 року сесією Львівської обласної ради ОСОБА_1 обрано суддею Личаківського районного суду міста Львова, а Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ - обрано суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 25 січня 2001 року №52/2001 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Франківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2001 року № 2335-ІІІ ОСОБА_1 обрано суддею арбітражного (господарського) суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2006 року № 3565-ІV ОСОБА_1 обрано безстроково суддею окружного адміністративного суду м. Києва, а Указом Президента України від 9 червня 2006 року № 501/2006 - призначено головою цього суду.
7. 17 травня 2010 року Вищою радою юстиції (далі - ВРЮ) ухвалені рішення № 344/0/15-10 та № 345/0/15-10 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді окружного адміністративного суду м. Києва за порушення присяги" (далі - Рішення №344/0/15-10, Рішення № 345/0/15-10).
8. 21 травня 2010 року за вихідним № 17/0/12-10 до Верховної Ради України надіслано подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги.
9. Постановою Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VI (далі -Постанова № 2316-VI) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
10. У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати Рішення № 344/0/15-10, Рішення № 345/0/15-10 та Постанови № 2316-VI.
10.1. Рішенням 13 серпня 2010 року Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні цього позову.
11. Не погодившись із таким рішенням Вищого адміністративного суду України, у лютому 2011 року ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву проти України, в якій скаржився на порушення статей 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, посилаючись на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а незаконне звільнення суттєво негативно вплинуло на його приватне життя.
11.1. З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 з іншими заявами, поданими до Суду громадянами України, які раніше обіймали посади суддів у національних судах, усі ці заяви було об`єднано в одне провадження відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту ЄСПЛ.
11.2. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 9740/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
12. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2010 року та просив прийняти нове рішення про задоволення позову.
12.1. Верховний Суд України постановою від 3 липня 2017 року частково задовольнив заяву ОСОБА_1, скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2010 року та направив справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
13. Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 підтримав заявлені раніше позовні вимоги та, уточнивши їх, просив поновити його на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва з 3 червня 2010 року.
13.1. Здійснивши розгляд справи №800/305/17 за позовом ОСОБА_1, Вищий адміністративний суд України постановою від 7 грудня 2017 року частково задовольнив позовні вимоги. Визнав незаконними та скасував Рішення № 344/0/15-10, Рішення № 345/0/15-10. Визнав незаконною та скасував Постанову № 2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді. У задоволенні позовних про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва відмовив.
13.1.1. Зокрема, Вищий адміністративний суд України, перевіривши обставини, на яких ґрунтувалося Рішення № 344/0/15-10, встановив відсутність підстав для однозначного висновку, що під час розгляду окремих справ та ухвалення судових рішень суддя ОСОБА_1 діяв умисно, в інтересах окремих осіб чи проявив несумлінність, що підірвало авторитет суду, спричинило інші негативні наслідки, які виходять за межі звичайних процесуальних наслідків розгляду справи судом.
13.1.2. Також Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що ВРЮ не доведено, що Рішення № 345/0/15-10, згідно з яким ОСОБА_1 порушив присягу судді внаслідок недотримання морально-етичних засад та вчинення дій, що порочать звання судді, з огляду на здійснення за період з 30 грудня 2004 року до 8 жовтня 2009 року авіарейсів, в тому числі чартерних, вартість яких становила від 13300 до 50000 доларів США, відповідає критерію обґрунтованості, тобто ухвалено з урахуванням усіх обставин, які мають для цього значення.
14. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ВРЮ та ОСОБА_1 звернулися до Великої Палати Верховного Суду з апеляційними скаргами, які постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17 задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково. Передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
14.1. У цій постанові Великою Палатою Верховного Суду зазначено, зокрема, про таке: "У пункті 147 рішення "Куликов та інші проти України" Суд зазначив, що у більшості справ, в яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б поновлення національного провадження. У справі "Олександр Волков проти України" Суд дійшов висновку, що поновлення провадження не було б адекватним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у справі "Олександр Волков проти України" зазначив про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до конвенційних принципів, і надав вказівку Уряду забезпечити поновлення заявника на посаді.
Крім того, відхиливши прохання щодо вжиття заходів індивідуального характеру шляхом поновлення заявника на посаді, Суд вказав на впровадження в Україні станом на сьогодні повномасштабної судової реформи, яка включає внесення змін до Конституції та законів України, а також інституційні зміни, та наголосив на тому, що, враховуючи обсяг та обставини заяви, що розглядається, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Відтак Суд вирішив не дотримуватись підходу, обраного у справі "Олександр Волков проти України" щодо вжиття індивідуальних заходів (пункт 148 рішення "Куликов та інші проти України").
14.2. Ураховуючи, що за результатами впровадження повномасштабної судової реформи та інституційних змін в Україні утворено ВРП, яка відповідно до чинного законодавства може давати оцінку діям судді при здійсненні правосуддя і приймати у зв`язку з цим остаточні рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав ОСОБА_1 в цій справі буде повторний розгляд новоутвореним органом питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
15. Дотримуючись принципу обов`язковості виконання судового рішення, ВРП здійснила перевірку наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Розглянувши матеріали щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва, ВРП 26 січня 2021 року прийняла рішення "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва".
16. 27 січня 2021 року представник позивача адвокат Пашинський М.М. звернувся до голови Окружного адміністративного суду м.Києва п. Вовка П.В. із заявою, в якій просив: на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року, постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17 та рішення ВРП від 26 січня 2021 року у справі №5184/0/8-18 видати наказ, яким скасувати наказ голови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2010 року №227/К про відрахування ОСОБА_1 з посади голови Окружного адміністративного суду м. Києва, а також видати новий наказ, яким відновити його в складі суддів Окружного адміністративного суду м. Києва і вважати таким, що приступив до виконання обов`язків судді Окружного адміністративного суду м. Києва з 27 січня 2021 року; ознайомити ОСОБА_1 з цим наказом; зарахувати ОСОБА_1 судді Окружного адміністративного суду м. Києва до стажу роботи на посаді судді час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення (з 15 вересня 2010 року) і до дня видачі наказу визначеного у п.1); вжити заходів до формування суддівського досьє ОСОБА_1 та внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ; звернутися до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), що здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх місцевих та апеляційних судів, з проханням провести нарахування і виплату ОСОБА_1 належної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 червня 2010 року до дня винесення наказу з урахуванням пільг та надбавок, встановлених чинним законодавством, зокрема доплат за вислугу років, а також доплат з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі №К/9991/88359/11, згідно з якою ОСОБА_1 мав право бути головою суду до 09 червня 2011 року включно із проведенням відповідних доплат за цей період; повідомити ОСОБА_1 про його робоче місце у судді Окружного адміністративного суду м. Києва (адресу та номер кабінету) та повідомити про прийняте рішення у встановленому законом порядку.
17. Листом від 03 лютого 2021 року №03.2-08/236/21 за підписом в.о. голови Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є.В. представника позивача повідомлено, зокрема, що відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ. Виданню головою суду відповідного наказу обов`язково передує прийняття уповноваженим на те органом акту, в цьому випадку, про призначення судді на посаду. Щодо рішення ВРП від 26 січня 2021 року зазначено, що воно не містить відомостей про ухвалення ВРП будь-якого рішення про поновлення ОСОБА_1, примірник такого рішення відповідачем не отримано. Крім цього, зазначено, що можливим способом захисту порушеного права ОСОБА_1, якщо він вважає, що таке має місце, є ініціювання перед визначеними у частині першій статті 128 Конституції України суб`єктами (Президент України, ВРП) питання призначення на посаду судді. Повідомлено, що оскільки відсутній будь-який законодавчо визначений акт про призначення судді на посаду, голова суду позбавлений правової можливості видавати наказ щодо включення ОСОБА_1 до складу судді Окружного адміністративного суду м. Києва.
18. 03 лютого 2021 року представник позивача Пашинський М.М. звернувся із заявою, в якій просив, крім викладеного у заяві від 27 січня 2021 року, зареєструвати заяву до голови Окружного адміністративного суду м. Києва про реалізацію поновлення ОСОБА_1 на посаді судді від 27 січня 2021 року, що була подана ним та повідомити про присвоєний їй вхідний номер.
19. Листом від 08 лютого 2021 року за №03.2-08/285/21 представника позивача повідомлено, що звернення від 27 січня 2021 року було отримано та опрацьовано у встановленому законом порядку, надано відповідь листом від 03 лютого 2021 року №03.2-08/236/21, яку скеровано на електронну адресу.
20. 10 лютого 2021 року адвокат Пашинський М.М. втретє звернувся до відповідача із заявою аналогічного змісту.
21. 15 лютого 2021 року відповідачем надано відповідь на цю заяву, якою повідомлено, що звернення від 27 січня 2021 року та 03 лютого 2021 року розглянуті, надано відповідь листами від 03 лютого 2021 року та 08 лютого 2021 року. Додатково звернено увагу на те, що оприлюднений на офіційному веб-сайті текст рішення ВРП від 26 січня 2021 року №116/0/15-21, в контексті наведеної представником позивача у направлених листах позиції, не містить будь-якої вказівки на поновлення ОСОБА_1, його призначення у визначеному законом порядку.
22. Вважаючи, що за вказаних обставин відповідач вчинив протиправну бездіяльність, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
23. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
24. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1402-VIII голова суду дійсно має повноваження видавати наказ про зарахування судді до штату суду, але виключно за умови, коли є наявним відповідний, передбачений законом, акт про призначення судді на посаду. При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17 щодо позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді зазначено, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення його порушених прав буде повторний розгляд новоутвореним органом (ВРП) питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Оскільки у наведеному судовому рішенні відсутнє зобов`язання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва, тому, за висновком суду першої інстанції, це рішення не могло бути підставою для винесення головою Окружного адміністративного суду м. Києва відповідного наказу про зарахування позивача до складу суддів Окружного адміністративного суду м. Києва.
24.1. Суд першої інстанції також звернув увагу, що до повноважень відповідача не входить перевірка відповідності особи, яка підлягає зарахуванню до штату суду як суддя, встановленим вимогам, оскільки таку перевірку має бути здійснено відповідними органами та видано акт про призначення судді. Прийняття остаточних рішень щодо призначення на посаду судді входить до повноважень ВРП, за поданням якої Президент України видає відповідний Указ. Суд першої інстанції наголосив, що правове регулювання спірних правовідносин, зокрема щодо статусу судді, добору та призначення суддів, зазнало суттєвих змін у порівнянні з тим, яке існувало на час звільнення позивача з посади. При цьому, наразі в законодавстві Україні відсутні норми, які б встановлювали порядок чи механізм поновлення порушеного права судді, звільнення якого визнано судом незаконним. Покликаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі №2а-12876/09/2670, суд першої інстанції зазначив, що аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, та обставин справи дають підстави для висновку, що питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішене ВРП як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах, який, за відсутності спеціально передбаченого механізму поновлення судді на посаді, має його визначити.
24.2. Оскільки у відповідача відсутні повноваження самостійно без відповідного акта видавати наказ на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1402-VIII, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача не може вважатися протиправною, а тому і суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача вчинити дії, що не входять до його компетенції, визначеної частиною першою статті 24 Закону № 1402-VIII.
24.3. З огляду на те, що позивач не звертався до ВРП як органу, який уповноважено приймати рішення щодо проходження суддею публічної служби, а також не скористався своїм правом звернутися до Верховного Суду про встановлення способу та порядку виконання Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, які не можуть бути поновлені у межах цієї справи.
25. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 22 грудня 2021 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
25.1. Визнано протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду м. Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду.
25.2. Зобов`язано Окружний адміністративний суд м. Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду м. Києва.
25.3. Зобов`язано Окружний адміністративний суд м. Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року до дня видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду м. Києва.
25.4. Зобов`язано Окружний адміністративний суд м. Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 06 вересня 2010 року до дня скасування наказу Окружного адміністративного суду м. Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з урахуванням належних доплат та надбавок.
25.5. У задоволенні решти вимог відмовлено.
25.6. Стягнуто з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот гривень) 00 копійок.
26. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що національне законодавство не містить правового механізму поновлення особи на посаді судді в разі незаконного звільнення і не передбачає прийняття уповноваженим органом (посадовою особою) повторного рішення про призначення на посаду судді або про поновлення на посаді судді, у разі скасування рішення про звільнення з посади судді. Однак, на думку суду апеляційної інстанції, відсутність відповідного проводового механізму не може бути перешкодою для реалізації громадянином своїх прав, свобод чи інтересів і не може тлумачитися не на користь особи, захист прав якої гарантований державою. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що національний суд не має права відмовити позивачу в ефективному захисті його прав, зокрема, в частині зарахування ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду м.Києва та похідних від цього вимог.
26.1. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим посилання суду першої інстанції на чинні положення Закону № 1402-VIII, які регулюють питання щодо вимог до судді, порядку призначення та звільнення, а також повноважень голови суду та компетенції ВРП, та зазначив, що за встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах таких процедур.
26.2. Крім того, спростовуючи висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у вказаний спосіб, суд апеляційної інстанції врахував надану позивачем до цього суду відповідь ВРП від 29 листопада 2021 року №28533/0/9-21 на заяву позивача, у якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ВРП діє виключно в межах повноважень, визначених повноваженнями статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя". Вирішення питання про поновлення на посаді судді не належить до повноважень ВРП. ВРП як конституційний орган державної влади та суддівського врядування реалізує свої повноваження в установленому законом порядку та приймає рішення виключно в межах відповідних процедур. Крім того, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону № 1402-VIII, статтею 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", пунктами 13.9-13.11 Регламенту ВРП, ВРП вирішила відмовити у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва (рішення ВРП від 26 січня 2021 року №116/0/15-21 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва").
ІV. Касаційне оскарження
27. 13 червня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу ДСА України, у якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.
28. Касаційну скаргу позивачем подано на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
28.1. Так, у касаційній скарзі ДСА України посилається на неврахування судом апеляційної інстанції положень статей 148, 149 Закону № 1402-VIII, статей 22, 23 Бюджетного кодексу України, статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), згідно з якими виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких (зокрема щодо Окружного адміністративного суду м. Києва) є ДСА України, а відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі. Тому, не маючи відповідних бюджетних призначень, відповідач не може виконати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині зобов`язання виплати ОСОБА_1 суддівську винагороду, у зв`язку з чим виконання зазначеного рішення суду повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України. З огляду на викладене скаржник наполягає, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову, яка зачіпає права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не були залучено до участі у справі (ДСА України) як головного розпорядника бюджетних коштів. У контексті наведеного скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо визначення належного відповідача у цих правовідносинах, викладеного у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020, від 22 листопада 2021 року у справі №160/12091/20, від 05 серпня 2021 року у справах № 560/6212/20, №200/5490/20-а, №160/12182/20, №160/6089/20, від 21 грудня 2021 року у справі №140/15762/20.
29. Крім того, заявник касаційної скарги звертає увагу, що ані Конституцією України, ані Законом № 1402-VIII, чи іншими нормативно-правовими актами, не встановлено порядку поновлення судді на посаді внаслідок скасування рішення про його звільнення. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29 липня 2021 року у справі № 810/4225/18 та від 26 червня 2019 року у справі №2а-12876/09/2670, скаржник зазначає, що питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на час розгляду справи, ВРП як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах, оскільки за відсутності спеціально передбаченого механізму поновлення судді на посаді саме ВРП має його визначити. Тому, оскільки відсутній будь-який акт уповноваженого законодавством органу про призначення судді на посаду, Окружний адміністративний суд м. Києва позбавлений можливості видати наказ про зарахування ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду м. Києва та, відповідно, здійснити нарахування та виплату йому суддівської винагороди.
30. Скаржник також уважає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не урахував положення статті 52 Законом № 1402-VIII та не з`ясував і не встановив обставини щодо здійснення позивачем діяльності, яка несумісна зі статусом судді (в органах прокуратури), у зв`язку з чим, на переконання скаржника, відсутні правові підстави для зарахування ОСОБА_1 до стажу на роботі судді Окружного адміністративного суду м. Києва часу з дня звільнення до дня видання наказу про зарахування останнього на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва.
31. Крім того, скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції, всупереч нормам пункту 4 частини першої, частини другої статті 24 Закону № 1402-VIII, безпідставно визначено Окружний адміністративний суд м. Києва суб`єктом, наділеним повноваженнями зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, оскільки такі повноваження не покладені на суд, вони покладені на голову відповідного суду, та знаходяться у прямій залежності від наявності відповідного акту про призначення судді на посаду, тому рішення суду в цій частині є таким, що не відповідає нормам матеріального права.
32. Водночас скаржник наголошує, що з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", ця позовна заява за правилами територіальної підсудності, визначеними статтею 25 КАС України, не була підсудна Львівському окружному адміністративному суду, отже Львівський окружний адміністративний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд є неповноважним судом для розгляду та вирішення цієї справи, що згідно з частиною першою статті 318 КАС України є підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
33. Колегія суддів, уважаючи доведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалою Верховного Суду 12 липня 2022 року відкрила касаційне провадження та витребувала із Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи №380/2696/21.
34. 26 липня 2022 року матеріали справи № 380/2696/21 надійшли до Верховного Суду.
35. До Верховного Суду 26 липня 2022 року надійшов відзив представниці ОСОБА_1 адвоката Кулинич Марта-Марія Андріївна на касаційну скаргу, в якому представниця позивача, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
35.1. Зокрема, представниця позивача наполягає, що у спірних у цій справі правовідносинах щодо забезпечення права позивача на здійснення професійної діяльності судді ДСА України не брало і не могло брати участі, а тому оскаржуване судове рішення, на переконання представниці позивача, не впливає на права та інтереси ДСА України. Так, представниця позивача зазначає, що правовідносини між позивачем та ДСА України можуть виникнути лише після фактичного виконання оскаржуваного останньою судового рішення. Крім того, представниця позивача наголошує, що позивач не заявляв вимог про стягнення суддівської винагороди, не визначав суму, яка підлягає виплаті, відтак суд апеляційної інстанції не досліджував ці обставини, адже такі не стосуються позовних вимог та виходять за межі предмета доказування.
35.2. Окремо представниця позивача звертає увагу, що правовідносини у цій справі не є подібними зі справою №340/1916/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі. При цьому, на переконання представниці позивача, зміст касаційної скарги не дозволяє дійти висновку про незаконність судового рішення в частині зобов`язання відповідача видати наказ про нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за період з 06 вересня 2010 року до дня скасування наказу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2010 року №227/К про відрахування ОСОБА_1, а інших підстав вважати оскаржене в цій частині рішення незаконним та необґрунтованим, окрім як через незалучення до участі у справі ДСА України, касаційна скарга не містить.
36. Також до Верховного Суду 17 серпня 2022 року надійшли доповнення ДСА України до касаційної скарги, у яких скаржник наполягає, що Львівський окружний адміністративний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд є неповноважним судом для розгляду та вирішення цієї справи, а справа була прийнята та провадження у ній було здійснено без дотримання правил підсудності, оскільки зважаючи на суб`єктний склад учасників справи, вимоги які ставить позивач, ця справа повинна вирішуватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. У зв`язку з цим скаржник звертає увагу, що позивач подав до Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва, місцезнаходженням якого є місто Київ. При цьому, місцем реєстрації позивача, згідно зі штампом реєстрації місця проживання в його паспорті громадянина України є АДРЕСА_1 . В той же час, на підтвердження свого місця проживання позивач до позовної заяви надав копію свідоцтва про право власності від 28 грудня 2004 року №ЛЖ1234 на квартиру АДРЕСА_2 та копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 січня 2005 року №6313295. Однак, на переконання ДСА України, фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання (перебування, знаходження) позивача "зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності цієї справи.