ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 200/1437/18
провадження № 51-2280км22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_11,
судді: ОСОБА_12,
ОСОБА_13,
секретар судового засідання ОСОБА_14,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_15,
захисник ОСОБА_16 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року та захисника ОСОБА_16 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030001669, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та проживає в АДРЕСА_1 ), засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну ухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного основного покарання, а саме про зміну виду покарання з обмеження волі на штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в іншій частині просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Свої доводи прокурор мотивувала тим, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 основне покарання у виді обмеження волі, не врахував, що обвинувачена має дитину віком до 14 років, - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України такий вид покарання, як обмеження волі не застосовується до певної категорії осіб, у тому числі й до жінок, які мають дітей віком до 14 років.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції застосував норму закону України про кримінальну відповідальність, яка не підлягала застосуванню.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права під час вирішення цивільних позовів, виклав вимогу до Суду про скасування судових рішень у частині вирішення цивільних позовів та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Свої доводи захисник мотивував тим, що ОСОБА_3 звернувся із цивільним позовом до ОСОБА_4 про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, а зі страхової компанії ПрАТ СК "ПЗУ Україна" - 157 697,52 грн страхового відшкодування, а потім подав уточнюючу позовну заяву, згідно з якою просив стягнути з ОСОБА_4 57 697,52 грн матеріальної шкоди та 20 000 грн моральної шкоди,а позовні вимоги до страхової компанії ПрАТ СК "ПЗУ Україна" - залишити без розгляду, чим змінив предмет позову іподав указану заяву після закінчення підготовчого засідання. Суд першої інстанції безпідставно, на думку захисника,прийняв таку заяву ОСОБА_3, а суд апеляційної інстанції не надав цьому жодної оцінки.
Захисник звертає увагу, що згідно з висновком експерта ОСОБА_5 ремонт автомобіля є недоцільним - він є фізично знищеним, а отже, підлягають застосуванню положення Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), за якими у випадках визнання транспортного засобу (далі - ТЗ) фізично знищеним відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості ТЗ до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та витратам з евакуації ТЗ з місця ДТП, але ОСОБА_3 не надав доказів вартості ТЗ до та після ДТП, а також вартості деталей, вузлів й агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП.
Позивач ОСОБА_3 не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували зобов`язання страхової компанії ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснити виплату суми страхового відшкодування шкоди в межах ліміту страхової відповідальності в сумі 100 000 грн, однак суди безпідставно вважали цей факт доведеним та встановленим, що суперечить положенням ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Крім того, суд першої інстанції у вироку вказав, що в матеріалах кримінального провадження страховий поліс відсутній і цивільні позивачі його не надавали, при цьому суд не виконав свого процесуального обов`язку щодо залучення ПрАТ СК "ПЗУ Україна" як третьої особи.
На думку сторони захисту, суд апеляційної інстанції неправильно трактував позицію ОСОБА_4, яка не заперечувала, що її відповідальність як власника ТЗ була застрахована та ліміт відповідальності становив 100 000 грн, але при цьому вона не погоджувалася, що ці обставини є доведеними, оскільки відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження такого ліміту відповідальності не дає можливості здійснити розрахунок відшкодування на користь ОСОБА_3 та свідчить про недоведеність позовних вимог, що унеможливлює їх задоволення.
Крім того, у позовній заяві одночасно наведено обґрунтування заподіяння моральної шкоди, як позивачу ОСОБА_6, так і його сину ОСОБА_7, але при цьому загальна сума відшкодування в розмірі 100 000 грн, яку стягнув суд на користь ОСОБА_6, не розмежована в позовній заяві, що, на думку сторони захисту, істотно порушило процесуальні права обвинуваченої ОСОБА_4, оскільки за таких обставин вона як цивільний відповідач була позбавлена можливості сформувати позицію стосовно вимог самого ОСОБА_6 та вимог, заявлених як законним представником неповнолітнього сина.
Захисник зауважує, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що внаслідок ДТП було пошкоджено належне їм майно, у зв`язку з чим суд обґрунтовано відмовив у стягненні матеріальної шкоди, а отже, задоволенню не підлягають і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження такого майна. Надаючи оцінку, нібито завданої їм моральної шкоди згадані вище позивачі не наводять вмотивованих або будь-яких інших розрахунків відшкодування, яке просять стягнути, що вказує на необґрунтованість та недоведеність їх позовних вимог.
На думку захисника, у ході вирішенні цивільних позовів залишились без відповідної правової оцінки дії водія ОСОБА_3, які згідно з висновком експерта № СЕ-19/104-21/29508-ІТ від 21 вересня 2021 року, не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з ДТП, що безпосередньо впливає на вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні.
Суди першої та апеляційної інстанцій не надали наведеним обставинам жодної правової оцінки, що вказує на невідповідність вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 таОСОБА_10, вимогам статей 370, 374 КПК України, а суд апеляційної інстанції, порушуючи вимогу ст. 419 КПК України, доводів апеляційної скарги про неправильне вирішення цивільного позову належним чином не перевірив, що є підставою для скасування судових рішень у цій частині з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 рокуОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного та додаткового покарання за даним вироком. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_1, скасовано.
ПозовицивільнихпозивачівОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_4 на їх користь по10 000 грн моральної шкоди кожному, у стягненні заявленої матеріальної шкоди відмовлено.
Позов цивільного позивача ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 57 697,52 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.
Позов цивільного позивача ОСОБА_6 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 100 000 грн моральної шкоди, в стягненні матеріальної шкоди, відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 задоволено частково. Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України,в частині правової кваліфікації дій обвинуваченої та вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 286 КК України та призначено їй покарання за цим законом у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного та додаткового покарання.
Позов цивільного позивача ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 32 157,98 грнматеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.
Як установили суди, 10 червня 2017 року близько 21:10 ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем "Geely Emgrand",реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по вул. Титова з боку просп. О.Поля в напрямку бульв. Зорянийу м. Дніпрі.
Під час руху на перехресті з просп. Б Хмельницького ОСОБА_1, грубо порушуючи вимоги п. 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки таїї змін, рухаючись по другорядній дорозі, не надала дороги автомобілю "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_2,під керуванням водія ОСОБА_3, який наближався до цього перехрестя проїзних частин по головній дорозі справа наліво за напрямком її руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем "Renault Kangoo".
Урезультаті ДТПмалолітньому пасажиру автомобіля "Renault Kangoo" ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вищезазначені дії ОСОБА_4, що виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав частково касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, касаційну скаргу захисника підтримав у повному обсязі. Захисник підтримав свою касаційну скаргу, а касаційну скаргу прокурора просив залишити без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, але в судове засідання вони не зʼявилися.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 і правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційних скаргах прокурора щодо посилань на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та захисника ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_4 щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
За правилами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень Судом є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
Згідно з ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Доводи касаційної скарги прокурорапро неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність під час призначення покарання ОСОБА_1 заслуговують на увагу.
Так, за змістом ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років.