Постанова
Іменем України
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 457/216/18
провадження № 61-4761св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Крамар Юрій Миколайович, на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., від 24 березня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй у порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_3 належить 1/2 ідеальна частини житлового будинку, загальною площею 214,1 кв. м, та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,51 га, за адресою:
АДРЕСА_1 . Інші 1/2 ідеальні частини вказаного будинку та земельної ділянки належать відповідачу.
Такий розподіл земельної ділянки був здійснений рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 60 від 17 лютого 2000 року.
При цьому пунктом 1.2.1 цього рішення було встановлено особистий сервітут її чоловікові - ОСОБА_3, площею 14 кв. м, для проходу до своєї земельної ділянки по території ОСОБА_4, яка на той час була співвласником житлового будинку.
Оскільки встановлений Трускавецькою міською радою особистий сервітут, площею 14 кв. м, був тільки для проходу до її земельної ділянки, то у
2004 році її чоловік ОСОБА_3 звернувся до Трускавецького міського суду із заявою до ОСОБА_4, правонаступником якої є відповідач ОСОБА_2, про встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по власній земельній ділянці згідно з нормами чинного законодавства на місці земельного сервітуту, встановленого для проходу.
21 грудня 2004 року між її чоловіком і ОСОБА_4 було узгоджено мирову угоду, яка затверджена Трускавецьким міським судом 21 грудня 2004 року у справі № 2-1358/2004.
На виконання мирової угоди були вжитті заходи облаштування заїзду до її частини будинку, який проходить по земельній ділянці відповідача, оскільки іншої можливості доїхати чи підійти до її частини будинку немає.
Крім того, на земельній ділянці відповідача знаходяться всі комунікації, водовідведення та каналізація, електропостачання, газове підведення.
У жовтні 2017 року відповідач закрив браму на замок і став перешкоджати заїзду їй та її дітям у двір.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити на її користь земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду на автотранспорті, в тому числі на велосипеді, до земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, площею 0,51 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4611500000:03:007:0061, щодо частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2, площею 0,539 га, та знаходиться за цією ж адресою, а саме: площею
0,0047 га, де ширина проїзду становить 2,98 м, а довжина становить: 11,12 м; 2,44 м; 4,56 м; з однієї сторони та 12,51 м з другої сторони, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОЖБ та площею 0,0001 га, позначений на кадастровому плані (за часовою стрілкою) літ. 8; 9; та т. 3.00, яка знаходиться посередині між літерами 9 та 10, відповідно довжина по периметру відповідає: 1,26 м; 1,5 м та 1,95 м, а також для обслуговування та ремонту інженерних мереж загального призначення, які знаходяться на земельній ділянці та не чинити перешкод у користуванні цим земельним сервітутом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області, у складі судді Марчука В. І., від 02 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів, на підтвердження неможливості використання свого майна без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, не обґрунтувала необхідності встановлення земельного сервітуту, не надала технічної документації з визначення меж земельного сервітуту на місцевості, не навела обґрунтованих доводів, у зв`язку з чим повинен бути встановлений сервітут і що задоволення її потреб неможливо здійснити іншим способом.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено на користь ОСОБА_1 земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду на автотранспорті, в тому числі на велосипеді, до земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, площею 0,51 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4611500000:03:007:0061, щодо частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2, площею 0,539 га, та знаходиться за вказаною адресою, а саме: площею 0,0047 га, де ширина проїзду становить 2,98 м, а довжина становить: 11,12 м; 2,44 м; 4,56 м; з однієї сторони та 12,51 м з другої сторони, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОЖБ та площею 0,0001 га, позначений на кадастровому плані (за часовою стрілкою) літ. 8; 9; та т. 3.00, яка знаходиться посередині між літерами 9 та 10, відповідно довжина по периметру відповідає: 1,26 м; 1,5 м та 1,95 м, а також для обслуговування та ремонту інженерних мереж загального призначення, які знаходяться на земельній ділянці, та не чинити перешкод у користуванні цим земельним сервітутом. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Колегія суддів, задовольняючи позов, виходила з того, що між сторонами не досягнута домовленість щодо встановлення сервітуту та про його умови, позивач не має можливості в інший спосіб проїхати чи пройти до своєї земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 не запропонував свої умови встановлення сервітуту, а тому ОСОБА_1 має підстави для встановлення сервітуту за рішенням суду, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_1, виконаного Трускавецьким міським виробничим відділом ЛрФ ДП "ЦДЗК".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Крамар Ю. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 травня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Крамар Ю. М. подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із міського суду.
У серпні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16,
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17, від 16 січня
2019 року у справі № 351/1146/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
Вказує, що за ОСОБА_2 не здійснено державної реєстрації права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки по
АДРЕСА_1 та він не є власником зазначеного нерухомого майна. При цьому сервітут має встановлюватись виключно між власником земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватись.
Наголошує, що позивач не зверталась до відповідача, зокрема письмово, та не здійснювала жодних заходів з метою задоволення потреб щодо використання житлового будинку та земельної ділянки у будь-який іншій спосіб, окрім звернення до суду для встановлення сервітуту.
Звертає увагу, що апеляційний суд помилково вказав на звернення позивача до санаторію "ІНФОРМАЦІЯ_2" (на даний час ПАТ "Укргазвидобування"), який їй відмовив у встановленні земельного сервітуту з огляду на специфіку підприємства, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого звернення. Крім того, апеляційний суд відмовив у долученні до справи відповідного листа з цього приводу.
Стверджує, що апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої необхідно було винести питання щодо можливості задоволення потреби у земельному сервітуті, а долучений до матеріалів справи кадастровий план земельної ділянки від 2011 року належним чином не завірений та не відповідає кадастровому плану земельної ділянки. Більш того, такий план не погоджений із суміжними землекористувачами.
Зазначає, що право позивачки, як правонаступника ОСОБА_3, щодо проїзду через земельну ділянку уже захищено у судовому порядку, шляхом затвердження мирової угоди у справі № 2-1358/2004, а право проходу надано на підставі рішення виконкому Трускавецької міської ради Львівської області № 60 від 01 лютого 2000 року, яке в судовому порядку не скасоване і є чинним.
При цьому звертає увагу на приписи статті 255 ЦПК України, якими передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору та набрало законної сили судове рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно ухвалив нове судове рішення про встановлення на користь позивача земельного сервітуту, оскільки належним способом захисту порушеного права є звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою.
Крім того, суди зазначили по-батькові відповідача як " ОСОБА_2", замість " ОСОБА_2".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві, поданому в серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шаровський Р. М., посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Зазначає, що відповідач у передбаченому законом порядку прийняв спадщину, а тому ця спадщина, зокрема частина житлового будинку і земельна ділянка по АДРЕСА_1, належать йому.
Стверджує, що наявна в матеріалах справи копія кадастрового плану земельної ділянки від 2011 року є складовою частиною розробленої
ЛрФ ДП "ЦДЗК" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються право сервітуту. Така технічна документація надавалась для огляду позивачем як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду.
Вказує, що судами попередніх інстанції було встановлено факт звернення позивача до санаторію "ІНФОРМАЦІЯ_2" (на даний час ПАТ "Укргазвидобування") щодо встановлення сервітуту.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, розмір яких становить 1 800 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з рішенням виконкому Трускавецької міської ради Львівської області № 60 від 01 лютого 2000 року передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку по
АДРЕСА_1 : ОСОБА_3, площею 510 кв. м; ОСОБА_4, площею
539 кв. м. Встановлено особистий сервітут ОСОБА_3, площею 14 кв. м, для проходу до своєї земельної ділянки по території ОСОБА_4 .
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 21 грудня 2004 року у справі №2-1358/2004 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та представником ОСОБА_4, в особі ОСОБА_2, згідно з якою:
- позивач ОСОБА_3 бере на себе обов`язок нести витрати, пов`язані із встановленням сервітуту права проїзду на транспортному засобі, до своєї земельної ділянки по земельній ділянці відповідача, згідно з нормами чинного законодавства;
- відповідач ОСОБА_4 бере на себе зобов`язання дати згоду і встановити сервітут на право проїзду позивачем на транспортному засобі по її власній земельній ділянці згідно норм чинного законодавства на місці земельного сервітуту встановленого для проходу.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 36633660 - житловий будинок, в частці 1/2, за адресою:
АДРЕСА_1, на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 травня 2012 року, а також земельна ділянка, кадастровий номер 4611500000:03:007:0061, в частці 1/1, площею 0,051 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), за цією ж адресою на праві приватної власності.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку
від 15 лютого 2018 року, земельна ділянка, кадастровий номер 4611500000:03:007:0062, площею 0,0539 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Згідно із заповітом від 12 лютого 2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 74, ОСОБА_4 належні їй частину житлового будинку з господарськими будівлями і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, заповіла ОСОБА_2
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із заявою ОСОБА_2 приватному нотаріусу Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А. Д. від 17 січня 2017 року він прийняв спадщину за заповітом від 12 лютого 2014 року після смерті ОСОБА_4 .
До жовтня 2017 року ОСОБА_1 користувалася спільним заїздом та спільною брамою. Із 24 жовтня 2017 року ОСОБА_2 закрив браму на замок і став перешкоджати ОСОБА_1 у проїзді до її земельної ділянки, у зв`язку із чим позивачка зверталась до поліції.