Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 308/9769/16-ц
провадження № 61-3022св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення курсової різниці і збитків, завданих несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 курсову різницю, визначену станом на 18 вересня 2017 року у розмірі 225 180,19 грн, та відшкодовано моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Короткий зміст оскарженої судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 5 жовтня 2021 року, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, заяву ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Майор І. В., про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 травня 2018 року у цивільній справі № 308/9769/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення курсової різниці і збитків, завданих несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_3 подала заяву про перегляд заочного рішення з пропуском встановленого строку, відсутні поважні причини для його поновлення.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 про судове засідання, що відбулося 03 травня 2018 року, була належним чином повідомлена. У матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 від 28 лютого 2018 року про розгляд справи без його участі. При дослідженні матеріалів цивільної справи встановлено, що адвокатом Поповим Є. О. подавалися письмові заперечення по справі, зокрема, щодо розрахунку заборгованості. А тому твердження ОСОБА_3 у заяві про перегляд заочного рішення про те, що вона участі у розгляді справи не приймала, так як не була повідомлена про наявність такої справи на розгляді суду не відповідає дійсності є голослівним та спростовується матеріалами справи. Заочне рішення суду від 03 травня 2018 року було направлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 та вручено ОСОБА_2, від імені якого 10 жовтня 2018 року представник ОСОБА_5, який також представляв інтереси ОСОБА_3, звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 травня 2018 року. В ході розгляду вказаної заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_5 належним чином повідомлялися про час та місце її розгляду. Також, 25 лютого 2019 року ОСОБА_3 подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 26 лютого 2019 року, у зв`язку з перебуванням представника ОСОБА_5 за межами країни. 26 лютого 2019 року за результатами розгляду заяви судом постановлено ухвалу про залишення без розгляду вказаної заяви, у зв`язку з пропуском ОСОБА_2 строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та відсутністю підстав для поновлення такого. Вказана ухвала суду направлена учасникам справи, в тому числі ОСОБА_3
11 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подавали апеляційну скаргу на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 травня 2018 року та ухвалу суду від 26 лютого 2019 року. Ухвалами Закарпатського апеляційного суду від 22 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вищевказане заочне рішення повернута апелянтам, а апеляційна скарга на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2019 року залишена без руху, у зв`язку з несплатою судового збору.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору позики від 10 вересня 2010 року, позикодавець ОСОБА_1 домігся ухвалення ще 12 вересня 2011 на свою користь рішення суду про стягнення боргу і внаслідок невиконання цього рішення змушений був повторно звертатися до суду з метою компенсації своїх збитків. За результатом розгляду справи суд заочним рішенням від 03 травня 2018 року стягнув з відповідачів солідарно відповідні кошти.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були обізнані про розгляд справи судом першої інстанції і розпорядившись своїми процесуальними правами на свій розсуд не з`явилися в судове засідання, внаслідок чого у справі було ухвалене заочне рішення. На час розгляду справи судом і ухвалення заочного рішення обидва відповідачі мали одного й того ж представника ОСОБА_5 . Копію заочного рішення суду відповідач ОСОБА_2 отримав 24 травня 2018 року та 10 жовтня 2018 року подав до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення, при цьому, від його імені діяв представник ОСОБА_5, який на цей час був також представником і відповідачки ОСОБА_3 .
Рух справи та наявні в ній документи вказують на повну обізнаність відповідача ОСОБА_3 із заочним рішенням суду та з обставинами і результатом розгляду заяви відповідача ОСОБА_2 про його перегляд, відповідачі подали спільну скаргу від 07 березня 2019 року на ухвалу суду першої інстанції від 26 лютого 2019 року про залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду. Подавши спільну касаційну скаргу на ухвалу судді Закарпатського апеляційного суду від 22 березня 2019 року про повернення їм апеляційної скарги на заочне рішення, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прямо вказали, що заочне рішення вони отримали 29 вересня 2018 року, чим цей факт визнали.
Твердження ОСОБА_3 про те, що вона не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки не була повідомлена про наявність такої справи на розгляді суду, про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, причини її неявки в судове засідання 03 травня 2018 року є поважними, через що вона не могла реалізувати своє право на правову допомогу та ефективно захистити свої права та інтереси, а також про те, що до отримання її представником 31 травня 2019 року копії заочного рішення суду вона таке не одержувала, необґрунтовані та маніпулятивні.
В справі фігурують шість дат отримання стороною солідарних відповідачів копії заочного рішення суду або дат, на які наявність у них цього рішення підтверджується чи визнається.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав належних процесуальних підстав для поновлення ОСОБА_3 строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення і правильно, з додержанням норм процесуального права залишив цю заяву без розгляду. Для ухвалення іншого процесуального рішення суд законних підстав не мав. Суд врахував, серед іншого, й те, що дії відповідача по суті є зловживанням процесуальними правами, що є недопустимим.
Таке процесуальне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку (ст. 353 ч. 1 п. 16 ЦПК України), підстави для залишення заяви без розгляду можуть бути перевірені і в разі незаконності судового рішення справа після його скасування повертається до суду першої інстанції для продовження розгляду з відповідної стадії процесу, чим забезпечується подальший розгляд справи включно з можливістю оскарження кінцевого рішення. При цьому, оцінюються лише питання, що пов`язуються з процесуальними строками.
В разі ж відмови судом першої інстанції в поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, але, при цьому, з відмовою в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, уможливлюється оскарження заочного рішення без законних для того підстав через будь-який строк, що сплив після ухвалення заочного рішення, в тому числі, й виконаного повністю чи частково. У такому разі апеляційний суд без передбачених для того процесуальних підстав постає перед необхідністю перевірки заочного рішення по суті, тоді як в разі пропущення відповідного процесуального строку оцінка наведеним у заяві про перегляд заочного рішення доводам по суті спору, новим доказам і т. ін. судом першої інстанції не дається. Така ситуація вочевидь суперечитиме принципам правової визначеності, сталості, стабільності правовідносин, рівності сторін перед законом і судом, правилам і строкам цивільного процесу, нівелюватиме по суті сенс заочного розгляду справи і такий розгляд як форму цивільного процесу та надаючи незаконну процесуально-правову перевагу відповідачу порушуватиме права позивача, на користь якого було ухвалене заочне рішення.
Для застосування у спірних відносинах висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 щодо процесуального рішення, яке належить прийняти за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду, поданої з пропущенням процесуального строку, якщо такий строк не поновлено, колегія суддів не вбачає підстав, оскільки такий висновок був зроблений у справі за інших фактичних обставин, а саме, за умов, коли відповідачка лише заперечувала факт повідомлення її судом про розгляд справи, що призвело до порушення її процесуальних прав, та факт одержання нею заочного рішення, яке було отримане особою з іншим прізвищем, а власне вона його одержала із запізненням.
Натомість у справі, що розглядається, встановлено, що процесуальні права відповідача не були порушені судом першої інстанції, копію заочного рішення суду вона отримала, вільно реалізувала право на його апеляційне оскарження, а також і право на касаційне оскарження ухвали судді апеляційного суду, користувалася правовою допомогою, право відповідачки на доступ до суду, в тому числі, право на апеляційне оскарження, не може бути визнане порушеним, її дії, серед іншого, мали ознаки зловживання процесуальними правами, відповідні мотиви ухвали суду першої інстанції про залишення заяви відповідачки без розгляду знайшли своє підтвердження, тоді як підстави для поновлення процесуального строку відсутні, а доводи апеляції є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана електронним підписом представника ОСОБА_4, в якій просила ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року скасувати та передати матеріали справи для продовження розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в діях відповідача ОСОБА_3 не має жодних процесуальних зловживань. Копію заочного рішення вона до 31 травня 2019 року не отримувала, оскільки воно їй не надсилалось. Будучи необізнаною з його змістом вона оскаржила рішення фактично лише поставивши підпис на апеляційній скарзі спільно із сином. Судові рішення ґрунтуються на припущеннях. Суди порушили її право на доступ до правосуддя. Судами не дотримано вимоги частин 3 та 4 статті 287 ЦПК України та не враховано висновок Великої Палати в постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16.
Рух справи