Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13409/15-ц
провадження № 61-31920св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справиза первісним позовом:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
учасники справиза зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
третя особа - ОСОБА_1,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.
Історія справи
Короткий зміст позовів
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі -
ПАТ "Універсал Банк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк"(далі - ПАТ "Універсал Банк", Банк), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 054-2900/756-0884, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 78 500 швейцарських франків строком до 10 грудня 2037 року зі сплатою за користування грошима 9,95 % річних. Сторони також домовились, що понад встановлений строк ставка за користування кредитними грошима становитиме 29,85 % річних. ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання сплачувати проценти та повернути кредит, виконавши й інші умови договору.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ "Універсал Банк" і ОСОБА_2 27 грудня 2007 року укладено договір поруки № 054-2900/756-0884-Р/1, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитодавцем за зобов`язаннями ОСОБА_1 .
Позичальник не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 04 лютого 2015 року становить 76 192,27 швейцарських франків і складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 524,01 швейцарських франків, дострокового погашення кредиту у розмірі 74 484,19 швейцарських франків, відсотків за користування кредитом у сумі 1 124,91 швейцарських франків та підвищених відсотків у сумі 59,16 швейцарських франків.
13 серпня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про необхідність усунути порушення умов кредитного договору та сплатити проценти за кредитом, проте позичальник не вчинила жодних дій зі сплаті заборгованості.
ПАТ "Універсал Банк" з урахуванням збільшених позовних вимог просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 80 443,36 швейцарських франків, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 75 008,20 швейцарських франків, заборгованість за відсотками - 5 250,11 швейцарських франків, заборгованість за підвищеними відсотками - 185,60 швейцарських франків.
ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ПАТ "Універсал Банк", третя особа - ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.
Зазначав, що ПАТ "Універсал Банк" порушено умови договору поруки, збільшено в односторонньому порядку процентну ставку. Крім того, строк основного зобов`язання встановлений моментом пред`явлення вимоги, тому порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, що передбачено статтею 559 ЦК України.
ОСОБА_2 просив визнати договір поруки від 27 грудня 2007 року
№ 054-2900/756-0884-Р/1 припиненим.
Короткий зміст рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість у розмірі 80 443,36 швейцарських франків та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір поруки від
27 грудня 2007 року № 054-2900/756-0884-Р/1, укладений між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, припиненим.
Суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконує взяті на себе згідно з кредитним договором зобов`язання, тому позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Також наявні правові підстави для застосування частини четвертої статті 559 ЦК України та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про припинення поруки, оскільки кредитор не пред`явив вимоги до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року скасовано в частині вирішення зустрічного позову та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог з інших підстав. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що при вирішення спору в оскарженій частині судом першої інстанції неправильно застосована частина четверта статті 559 ЦК України. В кредитному договорі сторони визначили, що строк дії договору - до
10 грудня 2037 року. Проте, пред`являючи 13 серпня 2014 року вимогу про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов`язання. Отже, з урахуванням умов підпункту 5.2.5 кредитного договору, банк пропустив шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, оскільки з позовом до нього звернувся лише 13 травня 2015 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року рішення Апеляційного суду
м. Києва від 22 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що вимоги Банку про дострокове повернення кредиту у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості від
13 серпня 2014 року містять посилання на те, що у випадку їх невиконання, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги. Боржник вказані вимоги банку отримала 19 та 20 серпня 2014 року. Оскільки договором поруки не встановлено строку припинення поруки, тому строк виконання основного зобов`язання настав 19 жовтня 2014 року і банк мав звернутись до суду з даним позовом до 19 квітня 2015 року. Позовну заяву ПАТ "Універсал Банк" у цій справі зареєстровано 13 травня 2015 року. Разом з цим, матеріали справи містять фотокопію позовної заяви ПАТ "Універсал Банк" до відповідачів про стягнення заборгованості, яка зареєстрована 24 березня 2015 року (єдиний унікальний номер 761/8475/15-ц). Апеляційний суд не з`ясував вказані розбіжності, тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що банк пропустив шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя. є передчасним. Крім того, переглядаючи справу у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не здійснив перегляд рішення суду першої інстанції у частині первісних позовних вимог, хоча Банком була заявлена така вимога у поданій апеляційній скарзі.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ "Універсал Банк". Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від
27 грудня 2007 року № 054-2900/756-08884 у розмірі 76 192,27 швейцарських франків. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" судовий збір - по 1 827,00 грн з кожного. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав, що наданий ПАТ "Універсал Банк" розрахунок заборгованості за кредитним договором підтверджується матеріалами справи, відповідачами не спростований. Посилання ОСОБА_2 у зустрічному позові на те, що Банком збільшено розмір процентної ставки є безпідставним й спростовуються розрахунком заборгованості за кредитом, з якого відомо, що сума заборгованості за відсотками визначена відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1 кредитного договору, виходячи із встановленої сторонами ставки в розмірі 9,95 % та підвищеної ставки у розмірі 29,85 % річних у зв`язку з порушенням термінів погашення чергових платежів.
13 серпня 2014 року Банком направлено на адресу позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення кредиту у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості, при цьому вимоги містять посилання на те, що у випадку їх невиконання, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги (а. с. 35-44). ОСОБА_1 вказані вимоги банку отримала 19 та 20 серпня 2014 року (а. с. 36, 38). Оскільки договором поруки не встановлено строку припинення поруки, тому строк виконання основного зобов`язання настав 19 жовтня 2014 року. Таким чином, банк мав звернутись до суду з позовом до 19 квітня 2015 року. Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду від 16 березня 2017 р. провадження у цивільній справі за позовом ПАТ "Універсал Банк" до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №761/8475/15-ц) закрито у зв`язку з набранням законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада
2015 року у даній цивільній справі, постановленим між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав. Вказане свідчить, що ПАТ "Універсал Банк" пред`явило вимоги в суд до поручителя ОСОБА_2
24 березня 2015 року, тобто до 19 квітня 2015 року, в межах шестимісячного строку, тому порука ОСОБА_2 за договором № 054-2900/756-0884-Р/1 не є припиненою.
Доводи представників відповідачів про те, що в супереч умовам п. 5.2.5. договору кредиту щодо необхідності дострокового повернення коштів протягом 30 календарних з дати відправлення кредитором на адресу позичальника відповідного повідомлення, ПАТ "Універсал Банк" в надісланій на адресу відповідачів вимозі про дострокове повернення кредиту безпідставно встановив термін повернення кредиту таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги, не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина не звільняє відповідачів від сплати заборгованості за кредитом. Банком надано відповідачам більш тривалий термін, ніж передбачений договором, для дострокового погашення кредиту, й права відповідачів при цьому не порушено.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував умови пунктів 5.2.5, 9.3 кредитного договору та пункту 2.2 договору поруки, які встановлюють перебіг шестимісячного строку звернення позивача до ОСОБА_2 як до поручителя протягом десяти робочих днів з дати направлення йому такої вимоги. Згідно з пунктів 5.2.5 Кредитного договору строк повернення всього кредиту настав 16 вересня 2014 року, а відповідно пункту 2.2 Договору поруки строк повернення всього кредиту настав 29 серпня 2014 року. Перебігом шестимісячного строку суд апеляційної інстанції вважав вимогу-претензію позивача від 13 серпня 2014 року, яка встановлювала 61-денний термін настання строку. Такі умови у вимозі змінені Банком самостійно, без укладення будь-яких додаткових угод, які включали б такий строк, та без погодження з поручителем. Умовами договору поруки не визначений строк дії договору, позивач пропустив шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов`язання за договором поруки, а саме з 29 серпня 2014 року до 29 січня 2015 року, а не до 19 квітня 2015 року, як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини четвертої статті 559 ЦК України. Оскільки Позивач подав позов до суду лише 24 березня 2014 року (справа №761/8475/15-ц) та 13 травня 2015 року (справа №761/13409/15-ц), він перевищив 6-місячний строк.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 462/5368/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
Зміст касаційної скарги свідчить, що рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволених первісних позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, тому в іншій частині справа в касаційному порядку не переглядається.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 27 грудня 2007 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 054-2900/756-0884, за умовами якого остання отримала грошові кошти у розмірі 78 500,00 швейцарських франків. Строк дії договору встановлено до 10 грудня 2037 року. За користування кредитом визначена ставка в розмірі 9,95 % річних.
Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується підвищена ставка у розмірі 29,85 % річних.
27 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 054-2900/756-0884-Р/1, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання за належне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.
Згідно пункту 5.2.5 кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом. Якщо після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов договору протягом 30 календарних днів з дати відправлення вимоги, вважається термін повернення кредиту таким що настав на 31 календарний день з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
13 серпня 2014 року Банком направлено на адресу позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення кредиту у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості. Вимоги містять посилання на те, що у випадку їх невиконання термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги.
ОСОБА_1 вказані вимоги Банку отримала 19 та 20 серпня 2014 року.
Поштова кореспонденція, яка направлялась поручителю ОСОБА_2, повернута відправнику без вручення із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 26 серпня 2015 року становить 80 443,36 швейцарських франків з яких: заборгованість з тіла кредиту - 75 008,20 швейцарських франків, заборгованість з відсотків - 5 250,11 швейцарських франків, заборгованість з підвищених відсотків - 185,60 швейцарських франків.
24 березня 2015 року ПАТ "Універсал Банк" звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з таким же позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 054-2900/756-0884. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року у справі № 761/8475/15-ц позовну заяву ПАТ "Універсал Банк" повернуто позивачеві. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2015 року ухвала суду першої інстанції скасована, питання щодо відкриття провадження у справі передано на новий розгляд до суду першої інстанції. УхвалоюШевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року позовну заяву ПАТ "Універсал Банк" залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Шевченківського районного суду від 09 серпня 2016 року позовну заяву ПАТ "Універсал Банк" повторно залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від
08 листопада 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року провадження у наведеній справі закрито у зв`язку з набранням законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року у цій справі
№ 761/13409/15-ц, ухваленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав.
Позиція Верховного Суду
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).