Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 448/1586/17
провадження № 61-2779св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Судововишнянська міська рада Львівської області, Виконавчий комітет Судововишнянської міської ради Львівської області, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділ у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Судововишнянської міської ради Львівської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що їй на праві спільної власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 23.05.1994 року належить квартира АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_6 у вказаному житловому будинку належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частках по Ѕ кожному. Квартира АДРЕСА_2 у вказаному житловому будинку належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 у 1/6 частки.
Прибудинкова територія навколо будинку перебуває у комунальній власності Судововишнянської міської ради. Однак, як їй стало відомо 06 травня 2016 року під час розгляду цивільної справи № 448/124/16 в Мостиському районному суді Львівської області, всупереч нормам законодавства частина прибудинкової території була приватизована ОСОБА_2, а саме земельна ділянка площею 0,0100 га під будівництво індивідуального гаража по
АДРЕСА_3 на підставі рішення 10 сесії 4 скликання Судововишнянської міської ради від 24 грудня 2003 року № 16.
Жодних актів узгодження меж земельної ділянки чи інших документів вона не підписувала, межа спірної ділянки проходить по стіні будинку АДРЕСА_3, а сама земля на момент приватизації була прибудинковою територією, тому гр. ОСОБА_2 не мав законного права на приватизацію цієї спірної земельної ділянки. Вважає, що оскільки межа спірної ділянки проходить по стіні будинку АДРЕСА_3, відтак з нею та з іншими мешканцями будинку зобов`язані були узгодити межі цієї земельної ділянки.
До моменту приватизації спірної земельної ділянки Судововишнянська міська рада прийняла наступні рішення: рішення виконавчого комітету № 369 від
30 серпня 2002 року; акт вибору земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 16 жовтня 2002 року; рішення виконавчого комітету № 468 від 29 листопада 2002 року; рішення № 7 четвертої сесії четвертого скликання від 31 січня 2003 року; рішення десятої сесії четвертого скликання від 24 грудня 2003 року. Вважає, що при цьому були допущені грубі порушення прав інших мешканців будинку АДРЕСА_3 . Також стверджує, що сім`я ОСОБА_2 перетворила багатоквартирний будинок на власний особняк, приватизувавши єдиний проїзд до вказаного будинку.
З урахуванням уточнення і доповнення позову до ОСОБА_2 і Судововишнянської міської ради Львівської області просила суд:
скасувати рішення № 369 виконавчого комітету Судововишнянської міської ради від 30 серпня 2002 року;
скасувати Акт вибору земельної ділянки для ОСОБА_2 від 16 жовтня 2002 року;
скасувати рішення виконавчого комітету Судововишнянської міської ради № 468 від 29 листопада 2002 року;
скасувати рішення № 7 четвертої сесії четвертого демократичного скликання Судововишнянської міської ради від 31 січня 2003 року;
скасувати рішення десятої сесії четвертого демократичного скликання від 24 грудня 2003 року;
скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 001487 від 20 вересня 2004 року;
усунути їй перешкоди в користуванні прибудинковою територією шляхом надання дозволу на зняття всіх внутрішніх загороджень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 23 жовтня
2019 року, з урахуванням ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 22 листопада 2019 року про виправлення описки в резолютивній частині рішення в частині відомостей щодо учасників справи, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення 10 сесії 4 демократичного скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області за № 16 від 24 грудня 2003 року "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3".
Визнано протиправним та скасовано рішення виконкому Судововишнянської міської ради за № 369 від 30 серпня 2002 року "Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження по вибору земельної ділянки по АДРЕСА_3 під будівництво індивідуального гаражу".
Визнано протиправним та скасовано Акт вибору земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу у АДРЕСА_3, ОСОБА_2 від 16 жовтня 2002року.
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Судововишнянської міської ради за № 468 від 29 листопада 2002 року "Про затвердження матеріалів попереднього погодження під будівництво індивідуального гаражу по АДРЕСА_3".
Визнано протиправним та скасовано рішення 4 сесії 4 демократичного скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області за №7 від 31 січня 2003 року "Про затвердження проекту забудови та надання дозволу на виготовлення проекту відведення".
Скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ
№ 001487 від 20 вересня 2004 року виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га, що розташована у АДРЕСА_3, призначену для будівництва індивідуального гаража.
В задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією відмовлено.
Стягнуто з Судововишнянської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Львівської області та ОСОБА_2 в рівних частинах з кожного в дохід держави судовий збір на загальну суму 4 482 грн, тобто по 1 494 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 р. N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Отже, враховуючи положення ЦК України, Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", прибудинкова територія належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
ОСОБА_2 за згодою для приватизації частини прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_3 до ОСОБА_1 чи інших власників квартир даного будинку не звертався. Тому без дозволу власників квартир у багатоквартирному будинку Судововишнянська міська рада не мала права передавати частину земельної ділянки, яка є прибудинковою територією цього будинку, призначеною для його обслуговування, у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва індивідуального гаражу, при цьому впритул до стіни даного будинку, чим обмежила власників, в тому числі і позивача, в доступі до їхнього будинку та позбавила їх можливості обслуговувати об`єкти нерухомості.
Крім того виділення відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, межа якої проходить по стіні багатоквартирного будинку, є порушенням Державних будівельних норм, передбачених пунктом 3.25 Правил "Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджених Наказом Держкоммістобудування
17 квітня 1992 № 44, яким встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Таким чином, спірні рішення Судововишнянської міської ради, а також виданий на їх підставі державний акт на земельну ділянку, слід визнати протиправними та скасувати.
Разом з тим, відповідачами в обґрунтування своїх заперечень також заявлено про застосування позовної давності.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 чи Судововишнянська міська рада Мостиського району Львівської області повідомляли позивачку ОСОБА_1 про наявність спірних рішень та про видачу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, ознайомлювали її з даними документами, вручали їй копії таких тощо. Як вбачається із Акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 02 квітня 2003 року, встановлення і узгодження меж спірної земельної ділянки проводилося без присутності та узгодження з ОСОБА_1 .
Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_1 знала або повинна була дізнатись, що право власності на земельну ділянку за вказаною адресою ОСОБА_2 набув у 2004 році з тих підстав, що сторони проживають по сусідству і спірна земельна ділянка межує з центральною дорогою загального користування, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на належних доказах. Сам по собі факт проживання ОСОБА_1 по сусідству та наявність нової огорожі на спірній земельній ділянці не є беззаперечним доказом того, що позивачка знала або повинна була дізнатись про отримання відповідачем правовстановлюючих документів на землю.
На підставі викладеного суд вважав недоведеними заперечення проти позову з підстав пропуску позовної давності.
Щодо позовних вимог в частині усунення ОСОБА_1 перешкод в користуванні прибудинковою територією "шляхом надання дозволу на зняття всіх внутрішніх загороджень", то такі задоволенню не підлягають, оскільки в порушення статті 81 ЦПК України, вона не довела тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог в цій частині, зокрема, не надала суду жодних належних та допустимих доказів факту чинення їй перешкод у користуванні прибудинковою територією.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що житловий будинок АДРЕСА_3 перебуває на балансі комунальної служби Судововишнянської міської ради. У Положенні про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для будівництва житлових будинків визначено, що прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної не садибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд.
Із матеріалів справи не вбачається, що суду надано проекти, акти, рішення органів місцевого самоврядування про право власності чи право користування спірною земельною ділянкою навколо багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 .
Із оскаржуваних позивачем ОСОБА_1 рішень органу місцевого самоврядування встановлено, що Судововишнянською міською радою Мостиського району надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у АДРЕСА_3 площею 100 кв.м угіддя під дворами із земель загального користування міської ради (а. с. 32). Із опису меж земельної ділянки не встановлено прибудинкової території, а суміжні земельні ділянки є землями загального користування та комунгоспу.
ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва гаражу, відноситься до земель прибудинкової території. ОСОБА_1, яка є співвласником квартири АДРЕСА_1, порівнює право користування приміщеннями загального користування у будинку із правом користування на земельну ділянку, що не відповідає Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Із долучених до матеріалів справи світлин будинку вбачається, що до будинку є вимощений прохід із вулиці, територія огороджена, мають місце багаторічні насадження. Із пояснень представника відповідача встановлено, що співвласники будинку визначили порядок користування земельною ділянкою, що навколо будинку, що відповідає вимогам частини третьої статті 42 ЗК України.
Аргументи учасників справи
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Апеляційним судом Львівської області застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 452/3561/14-ц.
Апеляційний суд не врахував як доказ "Проект поділу території мікрорайону" та "Проект забудови земельної ділянки" гр. ОСОБА_2 (арк. 119-120 (збільшена копія арк.186) та арк. 186-187 в матеріалах справи (том № 1) і Дод. АДРЕСА_2 та № 6), який підтверджує правовий статус спірної земельної ділянки як прибудинкова територія; відповідачі в письмовій формі у відзиві (арк. 96а, том 1 та поясненні арк.122, том 1) в пункті 7 визнали, що статус спірної земельної ділянки являється "прибудинковою територією". Відповідачі не заявляли письмового клопотання про відмову від визнання обставин справи - що спірна земельна ділянка розташована на прибудинковій території. Документи та докази знаходились у відповідачів, а вона вчасно подала клопотання про витребування доказів.
Судововишнянська міська рада прийняла оспорювані рішення на основі нікчемного висновку державної землевпорядної експертизи від 07 травня
2004 року №1551, оскільки копія згаданого висновку засвідчена лише самим ОСОБА_2, а не установою, яка цю копію видала.
Документ, який підтверджує статус "Земля загального користування" згаданої земельної ділянки, відсутній. Крім того, землі загального користування також заборонено приватизовувати згідно частини четвертої статті 83 ЗК України.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 452/3561/14-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відзиви Судововишнянської міської ради Львівської області і ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року повернуто заявникам без розгляду, справупризначено до судового розгляду.
Постанова апеляційного суду не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкоди в користуванні прибудинковою територією, томув цій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та треті особи проживають у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_4 .
Житловий будинок АДРЕСА_3 складається із трьох квартир.
Квартира АДРЕСА_5, загальною площею 46,7 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 23 травня 1994 року належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Квартира приватизована у 1994 році згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Квартира розташована на першому поверсі будинку.
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 .
Квартира АДРЕСА_6 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частках по Ѕ кожному.
Прибудинкова територія навколо будинку перебуває у комунальній власності Судововишнянської міської ради і відноситься до категорії земель загального користування ненаданих у власність чи користування.
У 2002 році ОСОБА_2 звернувся до Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області з метою приватизації земельної ділянки в АДРЕСА_4, під будівництво індивідуального гаражу.
Рішенням виконкому Судововишнянської міської ради № 369 від 30 серпня
2002 року "Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження по вибору земельної ділянки по АДРЕСА_4 під будівництво індивідуального гаражу" надано дозвіл ОСОБА_2 на підготовку матеріалів попереднього погодження по вибору земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу з літнім приміщенням із земель загального користування - угіддя під дворами, площею 0,01 га.
16 жовтня 2002 року складено Акт вибору земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу ОСОБА_2 у АДРЕСА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Судововишнянської міської ради за № 468 від 29 листопада 2002 року "Про затвердження матеріалів попереднього погодження під будівництво індивідуального гаражу по
АДРЕСА_3" затверджено матеріали попереднього погодження та надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту забудови згаданої земельної ділянки.
Рішенням 4 сесії 4 демократичного скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району за № 7 від 31 січня 2003 року "Про затвердження проекту забудови та надання дозволу на виготовлення проекту відведення" затверджено проект забудови зазначеної земельної ділянки.
Згідно Акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 від 02 квітня 2003 року межа вказаної земельної ділянки проходить частково по стіні будинку.
Рішенням 10 сесії 4 демократичного скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області за № 16 від 24 грудня 2003 року "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3", затверджено проект відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,01 га, для будівництва індивідуального гаражу.
На підставі указаного рішення Судововишнянської міської ради Мостиського району ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 001487 від 20 вересня 2004 року на земельну ділянку, площею 0,0100 га, кадастровий номер 4622410500:03:002:0006, у АДРЕСА_4, призначену для будівництва індивідуального гаража.
ОСОБА_2 за згодою для приватизації частини прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_4 до ОСОБА_1 чи інших власників квартир даного будинку не звертався.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог до виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Львівської області
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).